Бачимо, що це слово слід поділити на склади так: дуж-ка. І в слові казка поділ на склади буде таким: каз-ка, бо якщо віднести [з] до другого складу, то на його початку гучність знижуватиметься, а лише потім наростатиме (з-к), що суперечить природі нашого складу. Порівняйте гучність звуків у словах казка і каска:
а також у словах 1) мирний; 2) рідний; 3) думка; 4) верба:
Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується таким правилам:
• 1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
• 2. Сонорні приголосні [м], [н], [н'], [в], [л], [л'], [р], [р'], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-сць.
• 3. Сонорні приголосні [м], [н], [н'], [в], [л], [л'], [р], [р'], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні - дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний - обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
• 4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти,дру-жба.
• 5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
• 6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
• 7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
• 8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний:
акорд-ний.
Складотворні і нескладотворчі звуки
Складотворні звуки утворюють вершину складу, решта звуків у складі — нескладотворчі. У функції складотворних звуків виступають звичайно голосні, у функції нескладотворчих — приголосні. Разом з тим у кожній мові відомі голосні, позбавлені складотворної функції (пор. укр. [у], [і], наприклад: мо[у]ни[і ], [іду], [у]на[у]), або приголосні, наділені нею (пор. [р], [л] у сербсько-хорватській або чеській мові). Сонорні приголосні можуть бути складотворними і в українській мові. Наприклад: ве-пр, се-ме-стр, мо-нстр.
Кількість вершин сонорності показує кількість складів у слові, а кожна вершина вказує на складотворний звук.
Однак сонорні приголосні в кінці слова після глухих приголосних, особливо в швидкому темпі мовлення, можуть оглушуватися. Тоді їх гучність зменшується і вони втрачають свою складотворну функцію. Внаслідок цього склади, утворені сонорними, які є нетиповими для української мови, втрачаються (За Л. Шевченко).
Теорія сонорності за О. Єсперсеном
Датський лінгвіст О. Єсперсен розробив теорію сонорності '(лат. долота -дзвінкий), або звучності, в основі якої ле жать акустичні критерії. Для кожного звука характерний певний ступінь сонорності. Всі звуки поділяються на вісім або десять класів відповідно до ступеня їх сонорності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура складу“ на сторінці 2. Приємного читання.
