• альвеоли;
• тверде піднебіння;
• верхня щелепа;
• порожнина рота, носа, глотки.
Увага! Усією роботою органів мовлення керує центральна нервова система.
Артикуляційна база мовлення
Сукупність артикуляційних навичок, потрібних для правильного вимовляння звуків тієї чи іншої мови, називається артикуляційною базою мовлення. Артикуляційна база виробляється внаслідок тривалого тренування у вимовлянні звуків певної мови, завдяки чому нервові волокна, що йдуть від нейронів мозку (а їх у ньому понад 10 млрд), густо пронизують саме ті м'язи органів мовлення, які беруть найактивнішу участь в артикуляції цих звуків. Таким чином, у тих, для кого українська мова є рідною, м'язи мовних органів пронизані нервовими волокнами по-іншому, ніж у тих, хто змалку говорить, наприклад, грузинською, російською чи англійською. Перенесення артикуляційної бази однієї мови на вимову звуків іншої мови спричиняє так званий акцент.
Артикуляційні бази бувають типові, властиві великим групам людей, і нетипові, що відхиляються від загальноприйнятого вимовляння окремих звуків (шепелявість, гаркавість тощо). Виправити вади артикуляції допомагає лікар-логопед (За І. Ющуком).
Фази артикуляції
В артикуляції розрізняють три фази.
Екскурсія. Підготовка органів мовлення до вимови звука, початковий рух органів мовлення (від лат. excursio - "вибігання, вилазка, приступ").
Витримка. Положення органів мовлення в момент вимовляння (від лат. culmen -"вершина", або "витримка").
Рекурсія. Повернення органів мовлення у вихідне положення (від лат. recursio -"повернення, відступ").
Співвідношення звуків у різних мовах
У мовах світу різна кількість звуків, фонем, різною є інтонація і мелодика. Саме фонетична система найбільшою мірою презентує мову як індивідуальну, неповторну. Наприклад, фонетична будова української мови складається із 38 фонем. У складі голосних - 6 фонем, у складі приголосних — 32 фонеми. В англійській мові голосних -11 фонем, дифтонгів - 9, одна голосна фонема /з:/ - змішаного підняття - є специфічною, оскільки її варіантом є фонема /л:/ - заднього ряду, середнього підняття. Отже, в англійській мові 21 голосна фонема і приголосних - 24. Усього 45 фонем. У німецькій мові 15 голосних монофтонгів, 3 голосні дифтонги, 23 приголосні фонеми. Усього 41 фонема. У мові ідиш 5 голосних фонем, три голосні дифтонги, 24 приголосні фонеми. Усього 32 фонеми. У румунській мові 7 голосних фонем, 6 дифтонгів, 37 приголосних фонем і 6 трифтонгів. Всього 50 фонем. У польській мові 9 голосних фонем і 29 приголосних фонем. Усього 38 фонем . У російській мові 5 голосних фонем [а], [о], [у], [з], [и]; 32 приголосні фонеми - Московська фонологічна школа. Усього 37 фонем.
У датській мові однакова кількість голосних і приголосних фонем. У шведській аж 53 фонеми: 17 голосних і 35 приголосних. У норвезькій ще більше — 56 фонем: 18 голосних і 38 приголосних. Найбільша кількість фонем у деяких мовах Кавказу, зокрема у так званих берокавказьких мовах, у яких кількість приголосних перевищує сім десятків, а кількість голосних обмежується двома-трьома (з варіантами). А ось, наприклад, у гавайській мові в Полінезії всього 13 голосних і приголосних фонем.
Голосні і приголосні звуки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Активні й пасивні органи мовлення“ на сторінці 2. Приємного читання.
