До дихального апарату належать: 1 -діафрагма (грудочеревна перепона, то відмежовує грудну порожнину від черевної); 2 - легені (орган дихання); 3 - бронхи (трубки, які з'єднують легені з дихальним горлом); 4 - трахея (дихальне горло)
Голосові зв'язки - два невеликі тісно зімкнені м'язи, прикріплені до хрящів (перснеподібний, пірамідальний, або щитоподібний) і черпалоподібні. Голосові зв'язки еластичні, можуть скорочуватися й розтягуватися, розслаблюватися й напружуватися, мають краї, вкриті слизовими оболонками. Утворюваний голосовими зв'язками простір (отвір між голосовими зв'язками) називається голосовою щілиною.
Напружені голосові зв'язки подібно до натягнутих струн, під великим тиском повітря вібрують і відіграють вирішальну роль в утворенні голосу різної висоти і сили. Якщо струмінь повітря проходить з меншою силою, тоді голосові зв'язки можуть утворювати не лише голос або голос і шум, а й шум, шепіт.
Голос відіграє вирішальну роль при творенні: а) голосних і б) приголосних: сонорних та шумних (дзвінких, глухих) звуків. З гортані струмінь повітря разом з голосом, голосом і шумом або тільки шумом потрапляє у верхній поверх мовленнєвого апарату.
Увага! Важливою частиною органів мовлення є також голосові органи (голосові зв'язки). Датський фонетист Й. Єсперсен писав: "Гортань без будь-якого перебільшення можна назвати найдивовижнішим із музичних інструментів, що взагалі існують, бо вона дає можливість непомітними й порівняно простими засобами утворювати дивовижну різноманітність музикальних звуків, які своєю музикальною красою можуть виразити далеко більше, ніж будь-яка інструментальна музика, не говорячи вже про багато інших звуків, що також утворюються в гортані людини".
З гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом потрапляє на верхній поверх мовленнєвого апарату- в надгортанні порожнини, до яких належать глотка*ротова та носова порожнини.
Глоткова порожнина.
Глотка (лат. pharynx) виконує насамперед функцію резонатора і надає звукам, утвореним у гортані, того чи іншого забарвлення. Завдяки м'язам, що містяться в задній стінці глотки і внаслідок скорочення звужують її, можуть утворюватися шуми. Так, саме глотка є місцем артикуляції звука [г].
Носова порожнина.
Носова порожнина відокремлюється від ротової твердим піднебінням. Коли язичок опускається, між ним і задньою стінкою глотки утворюється прохід у носову порожнину. Повітряний струмінь частково або повністю проходить з гортані через ніс.
Як нерухомий резонатор, носова порожнина бере участь в утворенні носових звуків. При цьому піднебінна завіса опущена й вільно пропускає повітря в носову порожнину. Якщо ж піднебінна завіса напіввідкрита, утворюється незначний носовий призвук. В українській мові носова порожнина є місцем артикуляції звуків [м], [н], [ні].
Ротова порожнина.
Найважливішим органом для утворення звуків є ротова порожнина. Вона є резонатором, обсяг і форма якого змінюються завдяки рухові і зміні позиції відповідних органів мовлення. Зверху ротова порожнина обмежена піднебінням, що відокремлює її від носової порожнини. Передня й середня частини піднебіння тверді, нерухомі. Вони утворюють тверде піднебіння. Задня частина піднебіння - м'яка, рухома. Вона називається м'яким піднебінням, а виступ на краю піднебіння утворює язичок. Коли язичок відтягується назад і притискається до задньої стінки глотки, сполучення між глоткою й носовою порожниною перекривається, а повітряний струмінь спрямовується в ротову порожнину. Видихуваний повітряний струмінь потрапляє або в ротову, або в носову порожнину, залежно від того, у якому положенні перебуває м'яке піднебіння.
Найактивнішим органом у ротовій порожнині є язик. Умовно на язиці виділяють кінчик, спинку і корінь. Спинку язика поділяють на передню, середню і задню.
Артикуляційна функція язика полягає в утворенні повних або часткових зімкнень у різних місцях ротової порожнини шляхом змикання або зближення з твердим піднебінням.
Нижня щелепа має одну мовну функцію: розширювати або звужувати ротовий резонатор внаслідок опускання або піднімання.
Спереду ротова порожнина обмежена губами та зубами. Г^би належать до активних мовних органів. Унаслідок зімкнення верхньої і нижньої губ утворюється ряд приголосних звуків. Різні положення губ впливають на вимову і голосних, і приголосних. Звуки, утворені за активною участю губ, називаються лабіалізованими (лат. labium— губа).
Твердою межею ротової порожнини є нижні й верхні зуби, над якими розміщені альвеоли.
Активні й пасивні органи мовлення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фізіологічний аспект у вивченні звуків“ на сторінці 2. Приємного читання.
