Цитати наводяться в супроводі слів автора або без них: Цікавий символічний факт про ціну людського імені наводить А. П. Коваль. Посилаючись наМ. Гэрбаневського, дослідниця пише: "...в одному з племен індіанців людина, яка позичила щось, залишала в заклад за позичене не якісь цінності, а власне ім 'я. І доки не повертала боргу, ходила без імені; усі члени племені її в цей час ніяк не називали" (Слово про слово. - К., 1986).
Розділові знаки при цитатах
Слова та вирази, вживані не в своєму звичайному значенні, маловживані, сказані іронічно, застарілі або, навпаки, зовсім нові (якщо автор хоче підкреслити цю їх особливість), виділяються лапками: А. Данилюк називає українську хату історичним явищем, стверджує, що її "генетичне коріння сягає в глибини віків" (Л. Кожу-ховська).
Цитати оформлюються так:
* якщо цитата (або дослівний вираз) синтаксично пов'язується з авторським текстом, утворюючи підрядне речення або є членом речення, то вона береться в лапки і перше слово цитати чи виразу пишеться з малої літери: Ні питоменну монументальність Ольжичеві, ні оту його "прозору радість творчого спокою" не знайдемо в ліриці Олени Теліги (В. Державін);
* якщо цитата, що стоїть після слів автора, оформлюється як пряма мова, то перед початком і в кінці цитати ставляться лапки, а перше слово пишеться з великої літери);
* якщо цитатою починається речення, а слова автора ідуть після неї, то цитата береться в лапки, перше слово починається з великої літери, навіть якщо в цитованому джерелі воно пишеться з малої літери (пропуск частини тексту позначається трьома крапками): "Правдивий мислитель розвеселяє і покріпляє все," — каже Ніцше в своїй студії про Щопенгауера. І пише далі: "Нехай зміст усе буде такий страшний та суворий, як сама проблема існування (М. Євшан); "...Іне Україні одній я належу. Я належу людству, якхудожник, і йому я служу", — писав О. Довженко в своєму щоденнику;
* якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск позначається трьома крапками, які можуть стояти і на початку, і всередині, і в кінці її (залежно від того, яку частину пропущено): Велика ріка виникає перед ним [Сосюрою], коли поет змальовує сиву минувшину: "...воїни суворі Святослава йдуть до човнів крилатих на Дніпрі" (Ю. Мартич).
* якщо цитата являє собою уривок з поезії, байки, поеми тощо, то в написанні вона також виділяється лапками (у друкованих текстах такі цитати здебільшого виділяються іншим шрифтом і в лапки не беруться); при цьому знак питання, знак оклику і три крапки, які стоять у кінці уривка, залишаються перед другими лапками, а крапка ставиться після лапок (як звичайно при прямій мові). Якщо ж після цитати (у тому самому рядку) в дужках дається прізвище автора, якому належать слова, або зазначається, з якого твору ці слова взято, то крапка ставиться не перед дужками, а після них:
Не візьмеш плачу з собою —
я плакати буду пізніші
Тобі ж подарую зброю:
цілунок гострий, як ніж (О. Теліга).
Складне синтаксичне ціле
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діалог“ на сторінці 2. Приємного читання.
