Із часом став переважати погляд, згідно з яким складносурядні речення було відмежовано від безсполучникових. Майя Ляпон (1933) у російській академічній граматиці (1980) складносурядними називає такі складні речення, "частини яких поєднані сурядними сполучниками і граматично не залежать одна від одної, тобто перебувають у відношеннях рівноправності, рівнозначності. Сурядні сполучники вказують на відносну автономність поєднуваних речень; позиція самого сполучника при сурядному зв'язку теж характеризується більшою автономністю порівняно з позицією сполучника підрядного". Вона класифікує й описує складносурядні речення за сполучниками недиференційованого і диференційованого значення.
Такий погляд на складносурядні речення переважає і в сучасному українському мовознавстві. Так, О. Мельничук зазначає, що сучасні складносурядні речення виникли з первісних складних безсполучникових речень саме завдяки сурядним сполучникам. Щодо специфіки сучасних складносурядних конструкцій він зауважує: До категорії складносурядних речень належать речення, утворені з двох чи кількох частин, формально тотожних простим реченням, і пов'язаних сурядними сполучниками. Вживання сурядного сполучника є основним формальним показником синтаксичної єдності складносурядного речення..." Аналогічні погляди на складносурядні речення висловлює й Арнольд Грищенко (1936).
Українські лінгвісти складносурядні речення поділяють на елементарні і неелементарні. Елементарні структури є вихідними, базовими. Поняття формальної і семантичної елементарності не завжди збігаються. Формально елементарними є речення, в яких наявні дві предикативні частини, поєднані сурядним зв'язком, наприклад: Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять (А. Малишко); Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ... (М. Стельмах). Такі структури часто являють собою складні семантичне неелементарні речення через наявність вторинних предикатиих і субстанціальних синтаксем. Тим часом семантично елементарними є лише такі складносурядні речення, що формуються двома семантично елементарними простими реченнями та одним ссмантико-синтаксичним відношенням, наприклад: Зеленіють жита, і любов одцвіта (В. Сосюра); Лише борись, а щастя не втече (Л. Костенко).
Неелементарні (у формальному аспекті) складносурядні речення завжди є і семантично неелементарними, оскільки складаються не менше ніж із трьох предикативних частин. Проте кількість семантично елементарних конструкцій у них часто перевищує число формально елементарних простих речень, наприклад: П'янить ромашкою трава, і він неначе у жнива приліг спочить, сказати слово, а тільки рана випадково йому дихання забива (А. Малишко).
Складносурядні конструкції поділяють на речення відкритої і закритої структури. До речень відкритої структури відносять утворення з темпоральними відношеннями між частинами та розділові складносурядні речення, кількість предикативних одиниць яких можна розширити, наприклад: Дніпро неспокійно шумить і реве, і хвиля берег миє, і мла стоїть від землі до неба, глухого, беззоряного (О. Довженко); Не то сплю, не то дрімаю, не то в уяві все проходить (Олена Пчілка).
Складносурядні речення закритої структури поєднують лише дві предикативні частини і виражають зіставні, протиставні та градаційні відношення, наприклад: Десятник сердився, лаявся, а Ґонтаря охопила неймовірна досада (Яків Бат); Осінній день короткий, але сьогодні він згасав надто повільно (Я. Стецюк); Не тільки в маїярській роботі О. Довженка міцно позначилися пильні й уперті студії його в німецьких митців, але й в кіно він приніс із собою сталу художню культуру (М. Бажан).
Згідно із загальною типологією складного речення до складносурядних слід відносити лише сполучникові структури, предикативні частини яких поєднані сполучниками сурядності. Деякі з цих сполучників не лише поєднують частини складносурядного речення, а й указують на тип ссмантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами складносурядного речення. Такі сполучники називають семантичними. Це, зокрема, протиставні сполучники але, зате, проте, однак.
Інша група сполучників служить передусім для поєднання частин складносурядного речення. Змістові ж відношення виражаються лексичним наповненням та структурою предикативних частин. Такі сполучники називають асемантичними (функціональними). Цс, зокрема, єднальні сполучники і (й), та (в значенні і).
Елементарність/неелементарність складносурядних речень співвідносна з їхньою закритістю/відкритістю: елементарні речення відкритої структури потенційно можуть бути розгорнуті в неслементарні, елементарні речення закритої структури, як правило, не поширюються.
Складносурядні багатокомпонентні конструкції
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні типи складних речень“ на сторінці 2. Приємного читання.
