За звертанням не закріплене місце в реченні, воно може займати будь-яку позицію: на початку, в середині, в кінці речення, наприклад: Любий козаче, чого ти ходиш смутний по темному гаю? (Леся Українка); Чуєш, роде мій, мій ріднесенький, хоч би вийшов хто, хоч однесенький! (Л. Костенко); Творись, мій труд! (М. Вінграновський).
Звертання може бути непоширеним і поширеним, наприклад: - Чи довго ти, старий, будеш водиться отут поміж стіжками? (І. Нечуй-Левицький); - О мій сину! Відомо тільки Богові, що я перестраждала (Р. Іваничук); Гора моя княжа, далеко із тебе видно (Л. Костенко).
Отже, звертання в українській мові виражається формою кличного відмінка іменника та субстантивованими частинами мови, охоплює широке коло різних груп лексики, використовується в різних типах речень за метою висловлювання, виконує апелятивну та експресивну функції.
Розділові знаки при звертанні
Звертання, оскільки воно граматично не зв'язане з членами речення, виділяється паузами, а на письмі—розділовими знаками - комами або знаком оклику: Моя Аркади чудова! 1 як це я сюди забрів? (О. Ольжич); Німій, бідо моя, жадо моя, бо серця джерело вже обміліло... (В. Стус); Спасибі вам, двори і явори (Л. Костенко).
Комою звертання виділяється тоді, коли вимовляється без окличної інтонації, стоїть а) на початку речення: О рідна сестро, надьмо ниць (В. Стус); Мій друже, я Красу люблю... (М. Вороний); б) у середині речення: Прощай, синє море, безкрає, просторе (Леся Українка); Лети, моя пісне, за гори й долини (В. Сосюра); в) у кінці речення: Благословляю твою сваволю, дорого долі, дорого болю (В. Стус); Мороком душу огорне — ані тобі продихнуть... Здрастуй, бідо моя чорна! Здрастуй, страсна моя путь! (В. Стус).
Якщо звертання стоїть у юнці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого вимагає зміст речення: Господи! Світ не святиться—Побожеволіли ми! (В. Стус); Вгамуйся, серце! Годі, схаменися... (М. Вороний).
Перед звертанням може стояти підсилювальна частка о. Якщо частка тісно зв'язана із звертанням інтонаційно, то у такому випадку між часткою о і звертанням . ніякий розділовий знак не ставиться: О музи, музи, музи кам'яні! Де грім душі, наряджений з любові?; О Боже правий! За що така злоба?; О Ви, що стільки часу змарнували...; ОМаріелла, Маріелла, Маріелла..:, О мій коханий, хто він, цей старий... (Із тв. Л. Костенко).
Якщо перед звертанням стоїть вигук, то відділяється від нього комою: Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський); Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони виділяються разом з вигуком: Гей ви, далі ясні... (В, Сосюра); О ти, все прощальна, о, несамовита, осмутами вмита твоя ненависть (В. Стус).
В експресивному мовленні зрідка вживається звертання, виражене особовим займенником: Ану, ти, ворушись. Збирайся! (В. Козаченко); Ну, ви, ходіть сюди! (Леся Українка).
Синтаксичний розбір речення зі звертанням
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Звертання в реченні“ на сторінці 2. Приємного читання.
