У реченнях цього типу головний член означає стан як результат дії в минулому, а іноді результат дії, не зумовленої волею людини, наприклад: Віконця замуровано морозом (Панас Мирний); Дивлюся -ранком вже заволочено серпанком сіреньке небо (Леся Українка); Занедбано цвинтар, лише великодніми святами сходяться сюди якісь бабусі на поминки... (О. Гончар); Отже, приймати подарунки було поміж нас суворо заборонено (Ю. Смолич).
Часто в таких конструкціях при головному члені наявний додаток у формі орудного відмінка, наприклад: Зал залито яскравим сліпучим світлом (Ю. Яновський).
Ці речення співвідносні з двоскладними конструкціями, в яких складений іменний присудок виражений пасивним дієприкметником, наприклад: Ой у полі жито копитами збито (Нар. творчість) -Ой у полі жито копитами збите.
4. Безособові конструкції, головний член яких виражений прислівником. Серед них виділяють кілька підгруп, однією з найпоширеніших є така, головний член якої виражається предикативним прислівником типу болісно, боляче, безлюдно, весело, гарно, відрадно, добре, прикро, радісно, сумно, тепло, страшно, тихо, холодно та ін. Вони часто поєднуються з дієсловами-зв'язками було, буде, стало, стає, стане та ін., а також з інфінітивом як залежним компонентом, наприклад: Ставало вогко й холодно (М. Коцюбинський); В повітрі стало тепліше (М. Коцюбинський); Стало просто хмарно, сіро і тоскно (Ю. Смолич); Від їхніх пісень робилося так тоскно, що аж за серце брало (Петро Панч); Глеювата глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Як йому приємно стояти серед такого зеленого побратимства, розкинувши широко вузлуваті руки свої, підставивши небу кучеряву голову (І. Цюпа).
Із цієї підгрупи поширеними б структури з предикативними прислівниками дієслівного походження на означення сприймання: видно, видко, помітно, чутно. У таких реченнях знахідний відмінок часто обов'язковий. Тому деякі мовознавці кваліфікують такі речення як двокомпонентні не підметово-присудкові. Знахідний відмінок зазвичай перебуває у постпозиції й виконує функцію об'єкта, наприклад: Коли злізти аж на поміст, видно зелені ліси за Ґоптовим Яром і за Кириковою Січкою, балку за Яловенковим млином і хрест на посуньківській церкві (Петро Панч); / тихо видно білі дива, на руку руку ніч кладе... (М. Вінграновський); В темряві видно було одне тільки небо - далеке, темне, як оксамит (С. Васильченко); Чутно стрілянину з рушниць та вибухи з гармат (Є. Кротевич); Подеколи видко було то тут, то там дядьків, коней, плуги (В. Винниченко).
Часто аналогічні конструкції трапляються і при запереченні. У такому разі позицію знахідного відмінка займає родовий, наприклад: Не видно було навіть комиша, що стирчав густо, як жито на ниві, круг них (М. Коцюбинський); А лісу й сліду не видко було нігде (В. Винниченко); У дворі не видно було нікого (Петро Панч). Ці предикативні прислівники часто передбачають давальний відмінок суб'єкта (тобі, йому, мені, нам), наприклад: Тим часом Раїсі видно було, яку другій хаті Тася присіла перед грубкою (М. Коцюбинський).
Окрему підгрупу становлять безособові речення, в яких головний член виражений модальними прислівниками типу необхідно, можна, не можна, доцільно, треба.
Пов'язаними з інфінітивом, наприклад: Треба було дочекатися світу (М. Коцюбинський); З-за високого та густого, як щітка, комишу не можна було нічого розібрати (М. Коцюбинський); Але перед тим, перед їжею, перед обідом, треба було хоч на секунду спочити (Ю. Смолич); Треба вертатися назад (Б. Грінченко); Годі вже далі іти (А. Теслснко); Можна ще побігти на ставок (Петро Панч).
• 5. Безособові конструкції, головний член яких виражений предикативними словами типу гріх, біда, жаль, досада, сором, шкода, час, пора та ін. Деколи вони можуть поєднуватися з інфінітивом, наприклад: Час одпочить, попоїсти (А. Тесленко); Жаль стало батька (М. Коцюбинський); Чи не пора нам спуститись в долину? (М. Коцюбинський); Тієї землі забути нам не сила (С. Крижанівський); Мені стало себе шкода (Петро Панч).
• 6. Безособові речення з головним членом, вираженим предикативним словом нема, при якому наявний непрямий додаток у формі родового відмінка, що називає особу чи предмет, відсутність яких стверджується, наприклад: Тут нема вже рятунку (М. Коцюбинський); Нема на хліб (Л. Костенко); Тебе немає (Л. Костенко); Місяця нема, не народився (М. Грушевський); Тау вас тут нічого нема (М. Грушевський); Ну що ж, нема лісу, то й нема (В. Винниченко). Такі конструкції можуть бути еліптичними, наприклад: / нігде ні садочка, ні квіток! (І. Нечуй-Левицький); У Зарицьких, хоч і свята сьогодні ніякого, а гостей повно (Н. Рибак); Навколо ні душечки (М. Коцюбинський); Ні гудків паровозів, ні відгомонів з депо, ні стукоту моторів з естакади, ні клацання буферів з запасних колій і парків (Ю. Смолич).
У парадигматичному плані (не було — нема - не буде) такі конструкції доцільніше розглядати разом з реченнями, в яких головний член виражений особовим дієсловом у безособовому значенні, наприклад: Дощу не було —Дощу нема —Дощу не буде.
Отже, безособові речення залежно від морфологічної природи головного члена реалізують різні значення (За К. Шульжуком).
Односкладні інфінітивні речення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Односкладні безособові речення“ на сторінці 2. Приємного читання.
