Односкладні безособові речення

Сучасна українська літературна мова

У реченнях цього типу головний член означає стан як результат дії в минулому, а іноді результат дії, не зумовленої волею людини, наприклад: Віконця замуровано морозом (Панас Мирний); Дивлюся -ранком вже заволочено серпанком сіреньке небо (Леся Українка); Занедбано цвинтар, лише великодніми святами сходяться сюди якісь бабусі на поминки... (О. Гончар); Отже, приймати подарунки було поміж нас суворо заборонено (Ю. Смолич).

Часто в таких конструкціях при головному члені наявний додаток у формі орудного відмінка, наприклад: Зал залито яскравим сліпучим світлом (Ю. Яновський).

Ці речення співвідносні з двоскладними конструкціями, в яких складений іменний присудок виражений пасивним дієприкметником, наприклад: Ой у полі жито копитами збито (Нар. творчість) -Ой у полі жито копитами збите.

4. Безособові конструкції, головний член яких виражений прислівником. Серед них виділяють кілька підгруп, однією з найпоширеніших є така, головний член якої виражається предикативним прислівником типу болісно, боляче, безлюдно, весело, гарно, відрадно, добре, прикро, радісно, сумно, тепло, страшно, тихо, холодно та ін. Вони часто поєднуються з дієсловами-зв'язками було, буде, стало, стає, стане та ін., а також з інфінітивом як залежним компонентом, наприклад: Ставало вогко й холодно (М. Коцюбинський); В повітрі стало тепліше (М. Коцюбинський); Стало просто хмарно, сіро і тоскно (Ю. Смолич); Від їхніх пісень робилося так тоскно, що аж за серце брало (Петро Панч); Глеювата глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Як йому приємно стояти серед такого зеленого побратимства, розкинувши широко вузлуваті руки свої, підставивши небу кучеряву голову (І. Цюпа).

Із цієї підгрупи поширеними б структури з предикативними прислівниками дієслівного походження на означення сприймання: видно, видко, помітно, чутно. У таких реченнях знахідний відмінок часто обов'язковий. Тому деякі мовознавці кваліфікують такі речення як двокомпонентні не підметово-присудкові. Знахідний відмінок зазвичай перебуває у постпозиції й виконує функцію об'єкта, наприклад: Коли злізти аж на поміст, видно зелені ліси за Ґоптовим Яром і за Кириковою Січкою, балку за Яловенковим млином і хрест на посуньківській церкві (Петро Панч); / тихо видно білі дива, на руку руку ніч кладе... (М. Вінграновський); В темряві видно було одне тільки небо - далеке, темне, як оксамит (С. Васильченко); Чутно стрілянину з рушниць та вибухи з гармат (Є. Кротевич); Подеколи видко було то тут, то там дядьків, коней, плуги (В. Винниченко).

Часто аналогічні конструкції трапляються і при запереченні. У такому разі позицію знахідного відмінка займає родовий, наприклад: Не видно було навіть комиша, що стирчав густо, як жито на ниві, круг них (М. Коцюбинський); А лісу й сліду не видко було нігде (В. Винниченко); У дворі не видно було нікого (Петро Панч). Ці предикативні прислівники часто передбачають давальний відмінок суб'єкта (тобі, йому, мені, нам), наприклад: Тим часом Раїсі видно було, яку другій хаті Тася присіла перед грубкою (М. Коцюбинський).

Окрему підгрупу становлять безособові речення, в яких головний член виражений модальними прислівниками типу необхідно, можна, не можна, доцільно, треба.

Пов'язаними з інфінітивом, наприклад: Треба було дочекатися світу (М. Коцюбинський); З-за високого та густого, як щітка, комишу не можна було нічого розібрати (М. Коцюбинський); Але перед тим, перед їжею, перед обідом, треба було хоч на секунду спочити (Ю. Смолич); Треба вертатися назад (Б. Грінченко); Годі вже далі іти (А. Теслснко); Можна ще побігти на ставок (Петро Панч).

• 5. Безособові конструкції, головний член яких виражений предикативними словами типу гріх, біда, жаль, досада, сором, шкода, час, пора та ін. Деколи вони можуть поєднуватися з інфінітивом, наприклад: Час одпочить, попоїсти (А. Тесленко); Жаль стало батька (М. Коцюбинський); Чи не пора нам спуститись в долину? (М. Коцюбинський); Тієї землі забути нам не сила (С. Крижанівський); Мені стало себе шкода (Петро Панч).

• 6. Безособові речення з головним членом, вираженим предикативним словом нема, при якому наявний непрямий додаток у формі родового відмінка, що називає особу чи предмет, відсутність яких стверджується, наприклад: Тут нема вже рятунку (М. Коцюбинський); Нема на хліб (Л. Костенко); Тебе немає (Л. Костенко); Місяця нема, не народився (М. Грушевський); Тау вас тут нічого нема (М. Грушевський); Ну що ж, нема лісу, то й нема (В. Винниченко). Такі конструкції можуть бути еліптичними, наприклад: / нігде ні садочка, ні квіток! (І. Нечуй-Левицький); У Зарицьких, хоч і свята сьогодні ніякого, а гостей повно (Н. Рибак); Навколо ні душечки (М. Коцюбинський); Ні гудків паровозів, ні відгомонів з депо, ні стукоту моторів з естакади, ні клацання буферів з запасних колій і парків (Ю. Смолич).

У парадигматичному плані (не було — нема - не буде) такі конструкції доцільніше розглядати разом з реченнями, в яких головний член виражений особовим дієсловом у безособовому значенні, наприклад: Дощу не було —Дощу нема —Дощу не буде.

Отже, безособові речення залежно від морфологічної природи головного члена реалізують різні значення (За К. Шульжуком).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Односкладні безособові речення“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Мова і мовознавство

  • Формування літературної мови. Писемна й усна форми української літературної мови

  • Джерела української літературної мови

  • Колоритно-стильові різновиди мовлення

  • Мовна ситуація в державі

  • Лексикологія

  • Найважливіші ознаки слова

  • Основні типи переносних значень

  • Синоніми

  • Перифрази. Евфемізми

  • Запозичення іншомовних слів

  • Українські слова в інших мовах

  • Фразеологія

  • Джерела фразеології

  • Синонімія фразеологізмів

  • Лексикографія

  • Фонетика

  • Зв'язок фонетики з немовознавчими дисциплінами

  • Тони, обертони, резонатор

  • Фізіологічний аспект у вивченні звуків

  • Активні й пасивні органи мовлення

  • Голосні і приголосні звуки

  • Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних

  • Класифікаційна таблиця за місцем творення приголосних

  • Склад

  • Структура складу

  • Наголос

  • Фонетична природа наголосу української мови

  • Функції наголосу

  • Основні закономірності в наголошуванні слів української мови

  • Основні вимоги до фонетичної транскрипції

  • Зразок запису тексту фонетичною транскрипцією

  • Членування мовного потоку

  • Синтагма

  • Проблема статусу інтонації

  • Мелодика

  • Інтонація як суперсегментний засіб

  • Фонологія

  • Фонологічні школи

  • Визначення фонеми

  • Артикуляційна характеристика основних алофонів голосних фонем переднього ряду

  • Класифікація алофонів українських приголосних

  • Сильна й слабка позиція приголосних фонем

  • Фонетичні процеси

  • Зміни приголосних у мовленні

  • Асиміляція за дзвінкістю

  • Асиміляція за м'якістю

  • Фонетичне подовження приголосних

  • Орфоепія

  • Вимова голосних звуків

  • Передньоязикові верхньозубні приголосні

  • Графіка

  • Реформи алфавіту й графіки

  • Слов'янська писемність

  • Орфографія

  • Сполучення літер йо, ьо

  • Правопис суфіксів

  • Правопис закінчень

  • Правопис власних назв

  • Словотвір

  • Суфікс

  • Частини слова, співвідносні з суфіксами і префіксами

  • Спрощення, ускладнення і перерозклад основ

  • Іменникові суфікси

  • Прикметникові суфікси

  • Префіксальний спосіб словотвору

  • Прикметникові префікси

  • Суфіксально-префіксальний спосіб

  • Основоскладання як спосіб творення складних слів

  • Перехід слів з однієї частини мови в іншу

  • Зміни в морфемній структурі слова

  • Морфологія як розділ граматики

  • Частини мови

  • Семантико-граматичні категорії іменника

  • Граматичні категорії іменника.

  • Прикметник

  • Ступені порівняння якісних прикметників

  • Відмінювання прикметників

  • Числівник

  • Групи числівників за будовою

  • Займенник

  • Розряди займенників

  • Відмінювання займенників

  • Дієслово

  • Дві основи дієслова

  • Категорія виду

  • Категорія перехідності/неперехідності

  • Зворотні дієслова

  • Категорія способу

  • Категорія часу

  • Категорія особи

  • Дієприкметник

  • Дієприслівник

  • Прислівник

  • Безособово-предикативні прислівники

  • Прийменник

  • Групи прийменників за походженням і морфологічним складом

  • Сполучник

  • Частка

  • Вигук

  • Синтаксис як розділ граматики

  • Синтаксичні одиниці-конструкції

  • Слово і словоформа

  • Словосполучення

  • Типи і форми синтаксичних зв'язків

  • Синтаксис словосполучень

  • Синтаксичні (вільні) словосполучення та стійкі (фразеологічні) сполучення слів, їхня роль у мові

  • Типи підрядного зв'язку

  • Речення

  • Речення і його основні ознаки

  • Предикативність і модальні значення

  • Комунікативність речення

  • Аспекти вивчення речення

  • Принцип системності синтаксичного опису речень за метою висловлювання

  • Типи речень за метою висловлювання та за інтонацією

  • Просте речення

  • Просте і складне речення

  • Головні члени речення

  • Присудок

  • Простий дієслівний присудок

  • Складені присудки

  • Складений іменний присудок

  • Трикомпонентні присудки

  • Другорядні члени речення

  • Виділення другорядних членів речення

  • Прямий додаток

  • Непрямий додаток

  • Непрямий прийменниковий додаток

  • Обставина

  • Складні випадки визначення другорядних членів речення

  • Просте односкладне речення

  • Дієслівні та прислівникові односкладні речення

  • Односкладні неозначено-особові речення

  • Односкладні узагальнено-особові речення

  • Односкладні безособові речення
  • Односкладні інфінітивні речення

  • Односкладні номінативні речення

  • Неповні і незакінчені речення

  • Погляди мовознавців на неповні речення

  • Контекстуальні неповні речення

  • Синтаксичний розбір простого речення

  • Різновиди слів-речень

  • Питальні слова-речення

  • Слова-речення у функції структур мовного етикету

  • Порядок слів у реченні

  • Позиції головних і другорядних членів у реченні

  • Просте ускладнене речення

  • Погляди мовознавців на природу простих ускладнених речень

  • Роль сполучників щодо вираження смислових відношень між однорідними членами речення

  • Конструкції, що не є однорідними членами речення

  • Розділові знаки між однорідними членами речення

  • Речення з відокремленими другорядними членами

  • Обов'язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

  • Синтаксичний розбір речення з відокремленими другорядними членами

  • Відокремлені додатки

  • Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення. Звертання

  • Речення із вставними і вставленими компонентами

  • Синтаксичний розбір речення із вставними словами, сполученнями слів і реченнями

  • Звертання в реченні

  • Синтаксичний розбір речення зі звертанням

  • Складне речення

  • Основні типи складних речень

  • Складносурядні багатокомпонентні конструкції

  • Складнопідрядні речення

  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

  • Складнопідрядні речення з кількома підрядними

  • Безсполучникові складні речення

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові речення

  • Складнопідрядні багатокомпонентні речення

  • Речення з подвійною супідрядністю

  • Речення з послідовною підрядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення із сурядністю і підрядністю

  • Складні речення з сурядністю й однорідною супідрядністю

  • Складні речення з сурядністю і подвійною (однорідною і неоднорідною) супідрядністю

  • Період

  • Розділові знаки при прямій мові

  • Діалог

  • Складне синтаксичне ціле

  • Пунктуація

  • Загальні пунктуаційні правила

  • Пунктуаційний розбір тексту