• 3) формами непрямих відмінків із прийменниками, передусім із прийменником з (Ь) у родовому та орудному відмінках та з прийменником у (в) у місцевому відмінку; рідше функціонують неузгоджені означення з прийменниками від, до, без, під, з-під, між, на, над, за, по, навкруги, посеред, через та ін., наприклад: Море зазирає у темні ущелини, в широкі гирла річок і струмків, у хащі йліси на схилах (І. Нечуй-Левицький); За кермом сидів маленький боєць у великих димчастих окулярах (О. Гончар); Над берегом висів солоний туман од дрібних брижів (М. Коцюбинський); На землі безладно розкидано каструлі, бляшанки з-під варення і кайла, з обгорілими держаками (Ю. Смолич);
• 4) інфінітивом, дієприслівником, прислівником, наприклад: Хлопець не може опертися бажанню глянути в вікно (М. Коцюбинський); Щирі нотки невдоволення власним характером проривалися у Марка тільки в розмовах віч-на-віч з Аркадієм (О. Копиленко); Спочатку в мене була думка одмовитись і вмерти (О. Довженко).
І при безприйменникових і при прийменникових неузгоджених означеннях можуть уживатися узгоджені означення, наприклад: Люблю хати древлянського Полісся (Л. Костенко); Нехай ботаніки розв'язують питання про різнобарвний лист у пору опадання (М. Рильський); Нарешті вийшов один у пальті з піднятим коміром (Петро Панч).
Для розмежування неузгоджених означень і додатків, передусім виражених формою родового відмінка, використовують синонімічні перетворення: заміну неузго-дженого означення узгодженим (книга батька - батькова книга, плаття дочки -доччине плаття, сік берези - березовий сік); трансформацію неузгодженого означення в підмет, а означуваного слова - у присудок (шум лісу-ліс шумить, радість батька - батько радіє) та ін.
Означення має такі характерні ознаки: а) є другорядним членом речення; б) виражає означальні відношення; в) залежить тільки від іменника; г) виражається у типових випадках прикметниками та іншими словами в прикметниковій функції; ґ) стоїть перед означуваним словом; д) з означуваним словом пов'язане підрядним зв'язком - узгодження; е) неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв'язком керування або прилягання.
Прикладка
Різновидом означення є прикладка. Прикладка виражається іменником або словосполученням, яке заступає іменник; вона є залежним словом в означальному словосполученні, приєднується до головного слова синтаксичним зв'язком повного або неповного узгодження (обов'язково узгоджується тільки у відмінку). Наприклад: Солов "іні звуки-промені линуть у світ (О. Ющенко); Ця поезія під назвою "Колісниця " визначить подальшу долю Т. Осьмачки (Н. Зборовська).
Поєднуючись з основною назвою, прикладка є його іншою назвою за якоюсь характерною ознакою. Прикладка може пов'язуватись із пояснюваним словом повним або неповним узгодженням. При неповному узгодженні прикладка може мати щодо пояснюваного іменника інший рід або й число. Прикладка уточнює власну чи загальну назву. Хоч прикладка стоїть переважно після пояснюваного слова, у багатьох тільки зміст речення підказує, яке слово основне, а яке є другою назвою. Наприклад: Пропливи над берегом крутим Цвіт-краса, мов пісня на воді (Б. Степанюк). Прикладка може виражати різні значення: позначати рід заняття, ознаки особи за віком, соціальним станом та ін. Досить часто прикладка є образною, метафоричною назвою, наприклад: дівчина-трактористка, хлопчик-підліток, Земля-мати, Дніпро-Славута, місто-герой, гори-хвилі..
Прикладка, виражена словосполученням, називається поширеною. Поширену прикладку можуть утворювати підрядні й сурядні словосполучення: Де ж то гордість твого Духа — вільного орла? (Олександр Олесь).
Прикладка може залежати від особового займенника: Вони, переможці Олім-піади-2004, примножили славу України. їм, учасникам Олімпіади, людська шана, слава і честь! (З газети). Якщо прикладка залежить від займенника, тоді вона береться в коми з обох боків.
Непоширена прикладка, уточнюючи назву особи за характерною ознакою, семантично зближується з пояснюваним іменником (вчитель-словесник, легінь-красень, очі-зорІ), що веде до утворення складного слова: сон-трава, диван-ліжко,
лікар-терапевт.
У власних іменах прикладка виділяється умовно: Зачаровує спів Софії Михайлівни (яко ї ?) Ротару (3 посібника).
Складні випадки визначення другорядних членів речення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Обставина“ на сторінці 2. Приємного читання.
