• істинність судження завжди перевіряється практикою;
• одне судження може виражатись різними реченнями (Я сумую - Мені сумно);
• судження завжди трикомпонентне (суб'єкт, предикат і зв'язка), а речення складається з головних і другорядних членів;
• у судженні завжди наявні два головні члени, а речення може складатися й з одного або взагалі бути нечленованим;
• граматичний підмет речення і суб'єкт судження можуть не збігатися, оскільки суб'єкт може виражатися формою непрямого відмінка, який із синтаксичного погляду є додатком, наприклад: Роман було написано письменником. "Письменником" - логічний і семантичний суб'єкт, а з граматичного погляду - додаток.
У кожній мові граматичні форми членів речення специфічні, а закони і форми мислення - загальнолюдські.
Речення і судження становлять діалектичну єдність, що випливає з єдності мови й мислення, граматики і логіки, але не є тотожними, мають власну специфіку.
Комунікативність речення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна українська літературна мова» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Предикативність і модальні значення“ на сторінці 2. Приємного читання.
