План викладу
• 2.1. Історичний розвиток людської цивілізації: "довга доісторія" і "коротка історія" людства. Схема світової історії
• 2.2. Людина в системі національних і загальнолюдських цінностей: роль етносу, роду, племені, народності, нації
• 2.3. Розвиток поглядів на світ і людину в історії людства. Формування ставлення до проблеми "людина – історія"
• 2.4. Місце і роль особи, маси, публіки, народу в історії
• 2.5. Історія пам'яті: пам'ять нації, культурна пам'ять, пам'ять і простір
• 2.6. Історія як шлях до надісторичного, як "вічне сьогодні"
Історичний розвиток людської цивілізації:
"довга доісторія" і "коротка історія" людства. Схема світової історії
Історія як засіб самопізнання
Що таке історія, як її трактує людина, зрештою, яким є місце людини в історії і чим є історія для людини?
Людина без історії не має повноцінного існування, тому що саме історія покликана дати відповідь і пояснити людині, ким вона була у минулому, ким є зараз і яке майбутнє її чекає. Дуже влучно висловився Я. Грицак з цього приводу: "Знання й розуміння історії потрібно для того, щоб “себе передумати, переідентифікувати”". Однак, застерігає дослідник, вузький погляд на історію – неможливий і неправильний. Головне, чого історія може навчити, – це те, що насправді було більше можливостей, ніж ми припускаємо, було більше різноманітних історій.
Історія належить до розряду того, що ми називаємо науками, себто до форм думки, за допомогою яких ми ставимо запитання і намагаємося на них відповісти. Загалом наука – і це важливо усвідомити – полягає не в тому, щоб збирати все, що ми вже знаємо, і класифікувати зібране тим чи тим способом. Її завдання – зосередитися на чомусь, що нам невідоме, і намагатися його розкрити. Розкладати пасьянс із речей, які ми вже знаємо, може бути корисним засобом для цієї мети, але аж ніяк не самою метою. Це щонайбільше тільки засіб. Наукову цінність він має лише в тому разі, коли нова класифікація відповідає нам на вже поставлені запитання. Ось чому справжня наука починається з усвідомлення нашого невігластва – невігластва не в усьому, а лише в певному питанні: зародження парламенту, причин раку, хімічного складу сонця, способу примусити працювати помпу без застосування м'язових зусиль людини, коня чи якоїсь іншої тяглової тварини. Наука розкриває суть явищ, і в цьому розумінні історія є наукою.
Предмет історії. Науки відрізняються одна від одної тим, що розкривають явища різного роду. Що ж розкриває історія? Я відповідаю: res gestae – дії людей, які відбулися в минулому. Хоча ця відповідь зачіпає безліч інших запитань, чимало яких досить суперечливі, все ж, хоч би як на них відповідати, ці відповіді не спростовують твердження, що історія є наукою res gestae, спробою відповісти на запитання про дії людини, які мали місце в минулому.
Як діє історія? Діє історія шляхом інтерпретації свідчень, і свідчення тут – це збірна назва для речей, які поодинці називаються документами. А документ є річчю, що існує тут і нині, даючи змогу історикам, що його осмислюють, отримувати відповіді на запитання, які він, документ, ставить стосовно минулих подій. І тут знову виникає маса складних запитань, що вимагають відповіді, приміром: які мають бути характерні риси свідчення та як його інтерпретувати? Але на цьому етапі їх не слід порушувати. Хоча відповіді на ці запитання існують, і історики погодяться зі мною в тому, що історична процедура, або ж метод, зводиться по суті до інтепретації свідчень.
І нарешті: яке ж призначення історії. Це, певне, найтяжче з усіх запитання. Людина, що відповідає на нього, має мислити ширше, ніж та, котра береться відповідати на три попередні. Вона повинна розмірковувати не лише про історичне мислення, а й про інші речі, адже сказати, що щось існує "для" чогось, це означає припустити якесь розрізнення між А та Б, де А годиться для чогось, а Б є тим, для чого щось годиться. Але я хочу запропонувати відповідь і висловити міркування, якого не заперечить жоден історик, хоча подальші запитання, для яких воно послужить поштовхом, будуть численні й складні.
Моя відповідь буде така: історія призначена "для" самопізнання людства. Існує загальна думка, що людині важливо пізнати саму себе, і це означає пізнати не лише свої особливості, те, чим відрізняєшся від інших людей, а й свою природу як людини. Пізнати себе – це, по-перше, пізнати, що таке бути людиною; по-друге – пізнати, як це бути людиною ось такого типу, як ти, і, по-третє, – пізнати, що означає бути людиною, якою є тільки ти й ніхто більше, крім тебе. Пізнати себе – це довідатися, на що ти здатен, а оскільки ніхто не знає своїх спроможностей, поки не спробує щось зробити, то єдиний спосіб про це довідатися – поглянути, що людина вже зробила. Отже, цінність історії полягає в тому, що вона показує нам, що людина зробила, а отже, й вчить нас, що таке людина.
Робін Колінгвуд.
Ідея історії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ЛЮДСТВО НА ТЕКТОНІЧНОМУ РОЗЛОМІ ІСТОРІЇ: ІСТОРИЧНЕ І НАДІСТОРИЧНЕ“ на сторінці 1. Приємного читання.
