Концептуальний підхід до людського розвитку

Українська людина в європейському світі

При цьому варто погодитися з тим, що темпи економічного зростання, які є в основному кількісними показниками, мають вирішальний вплив на динаміку рівня доходів і споживання у країні. Чим вищі темпи зростання національного доходу, тим вищий рівень соціально-економічного розвитку, основним індикатором якого є ВВП на душу населення. Але в межах концепції людського розвитку ключовим показником економічного зростання має бути не обсяг вироблених товарів і послугу грошовому вимірюванні, а те, наскільки продукований ВВП поліпшує якість життя людини. Збільшення доходів є обов'язковою, але недостатньою умовою поліпшення життя людей. Крім зростання доходів домогосподарств, найважливішими умовами поліпшення якості життя є: гідний рівень освіти, харчування і охорони здоров'я, скорочення масштабів бідності, оздоровлення навколишнього середовища, забезпечення рівних можливостей для самореалізації людини, розширення особистих свобод, створення умов для реалізації принципу соціальної справедливості. Тому, виходячи з парадигми людського виміру, актуальним постає таке питання: як впливає тип і характер економічного зростання не тільки на зростання доходу, а й на забезпечення стабільності і безпеки життєдіяльності, свободу і розширення можливостей людини. Адже альтернативи людського вибору простують за межі суто економічного добробуту.

Тільки у тому разі, коли термін "матеріальне споживання" взято в далекому від його наївного смислу значенні, можна сказати, що матеріальне споживання дає силу стимулові, від якого незмінним чином відбувається накопичення. Мотив, що лежить в основі власності, – суперництво; цей же мотив суперництва, на базі якого виникає інститут власності, залишається дієвим у подальшому розвитку цього інституту і в еволюції усіх тих рис соціальної структури, до яких власність має стосунок. Володіння багатством наділяє людину пошаною, пошана виділяє людей і робить їх об'єктом заздрості. Не можна сказати нічого такого ж вагомого ні про споживання матеріальних благ, ні про якийсь інший стимул до придбання, і зокрема ні про який стимул до накопичення.

Не слід, звичайно, випускати з уваги той факт, що в суспільстві, де майже усі матеріальні цінності є приватною власністю, необхідність заробляти кошти для життя є потужним всюдисущим стимулом для бідніших членів суспільства.

Потреба в підтриманні існування й у збільшенні матеріальних благ може впродовж якогось часу бути переважаючим мотивом придбання для тих класів, які зазвичай зайняті ручною працею, чиї засоби для існування не мають надійної основи і які мають невелику власність і зазвичай мало нагромаджують: проте в ході розгляду з'ясується, що навіть у цього бідного класу переважання стимулу споживання матеріальних благ не є таким безперечним, як іноді припускають. З іншого боку, для членів і верств суспільства, які головним чином зайняті накопиченням багатства, стимул підтримання життя і споживання матеріальних благ значної ролі не відіграє. Причини зародження і становлення інституту власності не пов'язані з тим мінімумом засобів, який потрібен для підтримання життя. Головний стимул виходив спочатку з відмінностей і заздрості, пов'язаних з рівнем добробуту, і жоден інший стимул, хіба що тимчасово і як виняток, на пізнішому ступені розвитку не посідав провідного становища...

Життя людини в суспільстві так само, як і життя інших видів, – це боротьба за існування, а отже, це процес відбору і пристосування. Еволюція суспільного устрою стала процесом природного відбору соціальних інститутів. Подальший розвиток інститутів людського суспільства і природи людини, як і досягнутий в цьому плані прогрес, можна у загальних рисах звести до природного відбору найбільш пристосованого способу мислення і процесу вимушеного пристосування індивідів до оточення, що поступово змінюється з розвитком суспільства і соціальних інститутів, в умовах яких протікає людське життя. Соціальні інститути не лише самі є результатом процесу відбору й пристосування, що формує переважаючі або панівні типи стосунків і духовну позицію; водночас вони є особливими способами існування суспільства, які утворюють особливу систему суспільних відносин і, отже, у свою чергу, виступають дієвим чинником відбору. Отже, зміна інститутів веде, у свою чергу, до подальшого відбору індивідів з найбільш пристосованим складом характеру і до пристосування звичок і темпераменту окремих людей до оточення, яке змінюється внаслідок утворення нових інститутів.

Для нас, проте, питання про природу адаптивного процесу – чи це передусім відбір серед стійких типів характеру і темпераменту або головним чином пристосування способу мислення людей до обставин, що змінюються, – виявляється менш важливим, ніж той факт, що так чи інакше відбувається зміна і розвиток інститутів. Інститути повинні мінятися при зміні обставин, оскільки за своєю природою вони є звичними способами реагування на стимули, які створюються цими змінними обставинами.

Розвиток інститутів є розвитком суспільства. Інститути – це, по суті, поширений спосіб мислення щодо того, що стосується окремих стосунків між суспільством і особою і окремих виконуваних ними функцій; і система життя суспільства, яке складається із сукупності діючих у певний час або у будь- який момент розвитку якого завгодно суспільства, може з психологічного боку бути охарактеризована у загальних рисах як переважаюча духовна позиція або поширене уявлення про спосіб життя в суспільстві. Що стосується її спільної для людей властивості, ця духовна позиція, або теорія способу життя, зводиться, врешті-решт, до дуже поширеного типу характеру.

Сьогоднішня обстановка формує інститути завтрашнього дня внаслідок процесу примусового відбору, діючи на звичні погляди людей на речі і таким чином змінюючи або зміцнюючи точку зору або духовну позицію, успадковану від минулого. Інститути – іншими словами, звичний спосіб мислення, керуючись яким живуть люди, – успадковуються, таким чином, від колишнього часу, часу більш-менш далекого, вони виробилися у минулому і успадковані від нього. Інститути – це результат процесів, що відбувалися у минулому, вони пристосовані до обставин минулого і, отже, не перебувають у цілковитій згоді з вимогами сьогодення.

Такий процес відбору і пристосування в силу його природи ніколи не наздожене обставин, які поступально змінюються, в яких у будь-який певний час перебуває суспільство, бо оточення, обставини, потреби громадського життя, під дією яких відбувається пристосування і проводиться відбір, змінюються день у день, і кожен подальший стан суспільства, ледве встигнувши усталитися, вже виявляє тенденцію до застарівання. Коли суспільство робить крок вперед у своєму розвитку, сам цей крок є зміною ситуації, що вимагає нового пристосування, він стає відправним моментом для нового кроку в пристосуванні, і так далі до нескінченності.

Торстейн Веблен.

Теорія бездіяльного класу. Економічне дослідження інституцій.

Якісне економічне зростання, відповідно до концепції людського розвитку, – це зростання, яке забезпечує прогрес розвитку людини у всіх його аспектах багатоманітного життя. Іншими словами, достаток, або суто економічне зростання, є засобом, а не кінцевою метою економічної політики країн, коли цивілізаційний процес розглядається як процес розширення "можливостей" людей, а не як підвищення матеріального чи економічного добробуту або отримання задоволення. Концептуальну базу наукової школи "можливостей людини" запропонував 1990 року А. Сен, який заперечив загальноприйняту на той час думку, що бідність – загалом лише відсутність доходів, і наголошував на тому, що люди одночасно є і суб'єктами розвитку, і ключовим аспектом підвищення продуктивності економіки.

Такий підхід передбачає оцінку різноманітних "життєвих функцій" та можливостей самореалізації людини, коли її економічні цілі поєднуються з демократією, незаангажованими засобами масової інформації, соціальними можливостями, які надають людям здатність читати і писати, сповідувати здоровий спосіб життя і користуватися доступом до кредиту. "Якщо людина тривалий час хворіє і є неписьменною, вона не може брати участь в економічній діяльності; якщо відсутній доступ до кредиту, то вона ніколи не стане тим великим підприємцем, яким могла би бути".


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Концептуальний підхід до людського розвитку“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ІДЕНТИЧНІСТЬ ЛЮДИНИ У СВІТІ ПОСТМОДЕРНУ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

  • Суть концепції ідентичності

  • Компоненти ідентичності

  • Культурна ідентичність

  • Поняття і значення діахронної ідентичності

  • Ідентичність "ринкової людини"

  • Рівні ідентифікації

  • Коріння та розвиток української національної ідентичності

  • Становлення української ідентичності

  • З якого часу українська еліта усвідомлює свою ідентичність як європейську

  • Колоніальний статус України – проблематизація ідентичності

  • Специфіка української ідентифікації в добу постмодерну

  • Революція гідності – каталізатор національної ідентифікації

  • Українська, російська, мережева ідентичності, їх взаємовідношення

  • Європейська ідентичність, її значення для України

  • Основоположні європейські цінності

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 2. ЛЮДСТВО НА ТЕКТОНІЧНОМУ РОЗЛОМІ ІСТОРІЇ: ІСТОРИЧНЕ І НАДІСТОРИЧНЕ

  • Періодизація історичного процесу

  • Схема світової історії за К. Ясперсом

  • У визначенні поняття "історія" є багато змістових конструкцій. Ознайомимось з деякими з них

  • Людина в системі національних і загальнолюдських цінностей: роль етносу, роду, племені, народності, нації

  • Розвиток поглядів на світ і людину в історії людства. Формування ставлення до проблеми "людина – історія"

  • Наукові концепції щодо проблеми "людина – історія"

  • Місце і роль особи, маси, публіки, народу в історії

  • Маси як вирішальний чинник історичних подій. Публіка як перша стадія перетворення маси на народ

  • Історична роль особистості

  • Історія пам'яті: пам'ять нації, культурна пам'ять, пам'ять і простір

  • Історія як шлях до надісторичного, як "вічне сьогодні"

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 3. ЛЮДИНОВИМІРНІСТЬ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • Відмінності та чинники взаємовпливів економічного розвитку і зростання економіки у площині людиновимірності

  • Людський розвиток як новітній вимір соціально-економічного процесу

  • Концептуальний підхід до людського розвитку
  • Показники розвитку людського потенціалу

  • Індекс розвитку людського потенціалу

  • Гуманістичний аспект людського розвитку

  • Основні наукові напрями, які обґрунтовують людиновимірні економічні моделі соціально- економічного розвитку

  • Роль і значення людини в адміністративно- командній економіці України радянського періоду, у трансформаційний та сучасний періоди

  • Перехід до ринкової трансформації з погляду людиновимірності економіки: генезис і наслідки

  • Сучасна соціально-економічна політика України у площині людського виміру

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 4. СВІТ ЛЮДИНИ ПЕРЕД ВИКЛИКОМ ГЛОБАЛЬНИХ ЗАГРОЗ: ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Система міжнародної безпеки

  • Колективна безпека

  • Правові основи колективної безпеки

  • Організація Північноатлантичного договору

  • Рада Європи

  • Сучасні загрози міжнародній безпеці

  • Політичні, техногенні, природні, демографічні загрози

  • Національна безпека України

  • Державна політика національної безпеки

  • Проблеми захисту національних інтересів у відносинах із Росією

  • Характерні риси агресії Російської Федерації проти України

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 5. ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ, ЕТИКО-ГУМАНІСТИЧНИЙ, ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТИ

  • Регіональні екологічні проблеми України

  • Система моніторингу навколишнього природного середовища

  • Парадигма сталого розвитку суспільства

  • Екологічна експертиза та її організація як превентивного заходу

  • Екологічний аудит як вид управлінської та підприємницької діяльності

  • Системи управління впливом на довкілля

  • Екологічна безпека в системі національної безпеки суспільства

  • Стратегія екологічної безпеки соціально- економічного розвитку України

  • Екологічна культура як системотвірний чинник екологічної безпеки

  • Екологічна свідомість, екологічні цінності у структурі екологічної культури

  • Екологічна компонента корпоративної та індивідуальної соціальної відповідальності

  • Пріоритети міжнародної практики охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування

  • Екологічна відповідальність у процесі комунікації, у виробництві, реалізації та споживанні товарів

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА: ЗМІНА ПАРАДИГМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ З ДОВКІЛЛЯМ

  • Етика "благоговіння перед життям" Альберта Швейцера

  • "Гіпотеза Геї" Джеймса Лавлока

  • Етична концепція біорегіону (біорегіоналізм)

  • Цінності природи

  • З. Антропоцентризм, біоцентризм, екоцентризм, екобіоцентризм

  • Основні принципи неантропоцентричних концепцій

  • Екоцентризм

  • Біоетика: природа життя і смерті, цінності життя

  • Ціннісні пріоритети біоетики

  • Чи має людина право обирати не життя, а смерть?

  • Проблема поводження з людським плодом, що має дефекти розвитку

  • Етичні проблеми штучного запліднення

  • Можливість вибору статі дитини батьками

  • Аборт

  • Репродуктивне клонування: моральні виправдання і заперечення

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 7. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: КОНЦЕПЦІЇ, МОДЕЛІ, ВИКЛИКИ

  • Негромадянські суспільства

  • Клієнтелізм, корпоратизм

  • Сутність громадянського суспільства

  • Соціальний капітал

  • Громадянська політична культура

  • Моделі громадянського суспільства (історичні, національні, аналітичні)

  • Громадянське суспільство і політика

  • Громадянське суспільство і нація

  • Громадянське суспільство в Україні

  • Особливості громадянського суспільства в незалежній Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 8. ПРАВО ТА ПРАВОПОРЯДОК ЯК ВИМІРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СВІТУ

  • Зв'язок громадянського суспільства і держави проявляється через права і свободи особи

  • Правовий статус особи і громадянина

  • Механізм забезпечення конституційно- правового статусу людини в Україні

  • Правова свідомість і правова культура

  • Формування та ознаки правової культури

  • Правова культура особи

  • Право і закон. "Де-юре" і "де-факто"

  • Право як волевиявлення держави

  • Де-юре і де-факто

  • Правовий нігілізм як основна перешкода реалізації прав і свобод людини і громадянина. Поняття та види деформацій правосвідомості

  • Шляхи подолання правового нігілізму

  • Деформація правової свідомості

  • Правова відповідальність

  • Характерні ознаки юридичної відповідальності

  • Юридична відповідальність як необхідна умова розбудови громадянського суспільства

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 9. ЛЮДИНА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

  • Підходи до визначення сутності інформації

  • Інформаційний простір – не територіальний, а соціальний

  • Інформаційна культура

  • Основні засади інформаційної політики

  • Інформаційна війна

  • Інформаційна безпека

  • Принципи інформаційного законодавства

  • Розвиток інформаційного суспільства в Україні

  • Цілі та напрями прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 10. ТЕХНОЛОГІЯ: РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

  • Чи є сучасна людина "homo technicus" – "людиною технічною"?

  • Технологія – основний фактор сталого розвитку

  • Університети та R&D як ланки розвитку науки і технологічного прогресу

  • Переваги і виклики, породжені технологічним прогресом

  • Технології і військовий сектор

  • Ядерні технологи як перевага і загроза

  • Технології у сфері комунікацій

  • Технологічний прогрес і права людини

  • Аксіодогічний аспект технологій

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 11. ЛЮДИНА В СУСПІЛЬСТВІ ЗНАНЬ.

  • Революція у природознавстві кінця XIX – початку XX століття і становлення ідей та методів некласичної науки

  • Модель розвитку науки за К. Поппером

  • Постнекласична наука, її принципи і тенденції розвитку

  • Основні світоглядні положення синергетики

  • Етика і відповідальність людини в системі сучасної науки

  • Інтерналістські імперативи наукової етики

  • Пагвоський рух про соціальну відповідальність учених

  • ЮНЕСКО: "Наука в сучасному світі: розвиток науки та її людські наслідки"

  • Освіта в суспільстві знань

  • Знання та інформація як соціальний капітал

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 12. МОВА ЯК ДІМ УКРАЇНСЬКОГО БУТТЯ

  • Олександр Потебня: мова – спосіб буття національного духу

  • Проблеми мови в науковій думці XX століття

  • Мовна ситуація та державна мовна політика в Україні з 1991 до кінця 2013 року

  • Європейська хартія міноритарних мов в Україні

  • "Політика відсутності державної мовної політики"

  • Закон "Про засади державної мовної політики"

  • Вибір мови – цивілізаційний вибір

  • Мовні війни – інструмент євразійської інтеграції

  • Культурно-ментальна та мовна українізація України

  • Досвід європейських країн у сфері функціонування національних мов

  • Німеччина

  • Латвія

  • Естонія

  • Досвід двомовних держав – актуальність для України

  • Ірландія

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 13. МИСТЕЦТВО – ДІАЛОГ ЛЮДИНИ ЗІ СВІТОМ

  • Поняття і сутність міметичного мистецтва

  • Причини вичерпання міметичного мистецтва

  • Ідеологічний період: реальною є не зовнішня форма, а внутрішня сутність

  • Переформулювання поняття мистецтва

  • Постісторичний етап: "кінець мистецтва"

  • Кіч як індикатор кардинальної зміни взаємин людини і світу

  • Поп-арт: мистецтвом може бути все

  • Смисл тези про "смерть мистецтва"

  • Мистецтво, художній твір, художник у постісторичну епоху

  • Неможливо дати визначення сучасного мистецтва

  • Сучасне мистецтво в Україні

  • Перебудова культурного поля в роки незалежності

  • "Сучасне" та "актуальне" мистецтво

  • Депрофесіоналізація: мистецтво перетворюється на спосіб вираження індивідуального мислення

  • Мистецтво як різновид суспільної комунікації

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 14. БЛАГОДІЙНІСТЬ ЯК АТРИБУТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Основні етапи становлення та розвитку благодійності в Україні

  • Доброчинна діяльність братств

  • Доброчинність родини Терещенків

  • Доброчинні традиції роду Чикаленків

  • Музей мистецтв Ханенків – найбільше зібрання зарубіжного мистецтва в Україні

  • Правове регулювання діяльності благодійних організацій

  • Закони України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про волонтерську діяльність", "Про гуманітарну допомогу"

  • Місце України у Світовому рейтингу благодійності

  • Україна у Світовому рейтингу благодійності

  • Проблеми розвитку благодійності в Україні на сучасному етапі

  • Майже 80% українців стали благодійниками

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 15. ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПОСТУПУ ЛЮДСТВА

  • Концепція колообігу локальних культур

  • На противагу теорії культурних циклів, Карл Ясперс стверджує, що людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку, "вісь світової історії"

  • Напрями та етапи цивілізаційного розвитку

  • Економічне зростання як утвердження людини у власній сутності: "за" і "проти"

  • Поляризація світу після Другої світової війни

  • Основні принципи поліцивілізаційного підходу

  • Криза довіри як основного капіталу сучасної цивілізації

  • Бізнес як війна

  • Стратеги цивілізаційних змін

  • Культурно-цивілізаційні зміни та людський розвиток

  • "Людина стала об'єктом науки про людину тільки починаючи з того моменту, як автомобілі стало важче продавати, ніж створювати" – Джеймс Гелбрейт

  • Джеймс Б'юкенен: діагноз соціально- економічного і політичного ладу має включати морально-етичні виміри

  • Антиутопії XX століття

  • "Фінансова цивілізація": сутність і перспективи

  • Сутність поняття "людина економічна"

  • Майбутнє грошей у світі людей

  • Фінансова криза – криза "людини економічної"

  • Цивілізація альтруїзму?

  • Словничок основних термінів і понять