Повчальним є життєвий шлях українських промисловців, землевласників і меценатів Терещенків. Козак із Чернігова Яків Терещенко, його син Артемій, оселившись у колишній гетьманській столиці Глухові, дістали прізвисько "Карбованець" за успішний торгівельний хист.
У подальшому Терещенки – Артемій, Федір, Микола, Семен, Михайло, Варвара – стали власниками найбільших заводів з виробництва цукру, а також посіли провідне місце в торгівлі хлібом, худобою, суконним виробництвом, лісообробці. їм належало понад 200 тисяч гектарів землі, з них 70 тисяч – на Київщині. їхні рахунки лише в закордонних банках перевищували 13 млн рублів, родина мала яхту "Іоланта" в Норвегії, віллу в Каннах, унікальну колекцію живопису, збудувала Трьоханастасіївську церкву. Наприкінці життя Микола Терещенко отримував чистого прибутку десять мільйонів рублів щорічно, був найбагатшою людиною в Російській імперії. За особливі заслуги та доброчинну діяльність купцю першої гільдії Артемію Терещенку було даровано титул дворянина. Михайло Терещенко отримав блискучу освіту, навчаючись паралельно в університетах Москви і Лейпцига. Знав тринадцять мов, був вундеркіндом у математиці і завзятим театралом, вправним альпіністом і віртуозним музикою. А коли він уперше сів до грального столу, його виграш сягнув такої цифри, що казино не змогло з ним розрахуватися. У двадцять п'ять років Михайло став головою промислової імперії і одним із найбагатших людей світу. Обирався до IV Державної думи (1912), був міністром фіїїансів у Тимчасовому уряді (1917), а згодом міністром закордонних справ. Іноземні дипломати називали Михайла Терещенка найчеснішим і найпоряднішим міністром Тимчасового уряду.
Згодом французький мільйонер Ротшильд, знаючи, що Терещенко – фінансовий геній, запросив його на посаду управителя свого банку в Лондоні. У 1930-х роках, під час світової фінансової кризи, Терещенко врятував від краху один із найбільших в Європі банків "Кредит Анштальдт". За два роки цей банк став іще потужнішим. У ніч перед аншлюсом Австрії 1938 року Михайло Терещенко встиг перевести всі активи банку з Відня до Монако, за що Гітлер потім вважав його своїм особистим ворогом.
Але не тільки цим жили Терещенки і не тільки цим були славетні та відомі. Належати до роду Терещенків означало не лише бути багатою людиною. Усіх Терещенків об'єднував неписаний родинний кодекс честі, якого вони дотримувались і в підприємництві, і в доброчинності, і у своїй пристрасті до мистецтва. їхня справа – лікарня для бідних, яку обслуговували два фельдшери, безоплатний відпуск ліків, безкоштовне житло й безоплатне харчування для робітників-"терещенківців". При кожному заводі була школа, ремісниче училище, "чайна" для проведення вистав. У своєму родинному гнізді – Глухові Терещенки пожертвували понад півтора мільйона рублів, на установи в Києві – до двох мільйонів рублів. Важко підсумувати результати філантропії, та, на щастя, і не все вимірюється грошима. Саме тому Терещенки залишили по собі так багато пам'яток, що їх не здатна зруйнувати жодна революція.
III Аукціон надій (Львівський інститут УБС НБУ, 2008 рік) – зібрано понад 200 тис. гривень. Відреставровано дерев'яну церкву XVII століття в с. Кутах Буського району на Львівщині. У відновленій святині відкрито перший в Україні Храм Пам'яті.
Доброчинні традиції роду Чикаленків
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Доброчинність родини Терещенків“ на сторінці 1. Приємного читання.
