Авторами сучасної концепції соціальної ідентичності вважають Генрі Тайфела (Henri Tajfel) і Джона Тернера (John C. Turner), які 1986 року опублікували свою працю під назвою "Теорія соціальної ідентичності міжгрупової поведінки" (“The social identity theory of intergroup behavior”), у якій описали психологічні процеси, що беруть участь у становленні взаємодії індивіда і групи. Г. Тайфел і Дж. Тернер вивели свою теорію соціальної ідентичності з таких трьох положень.
• 1. Індивіди прагнуть зберегти або поліпшити позитивну соціальну ідентичність.
• 2. Позитивну соціальну ідентичність люди отримують через порівняння з відповідними групами суспільства, що сприяє посиленню соціальної ідентичності, якщо своя група видається позитивною порівняно з іншою групою.
• 3. Якщо таке порівняння матиме негативний вигляд, то індивіди намагаються покинути цю групу і приєднатись до іншої групи, спільноти або переоцінити свою власну групу.
Ідентичність як багатовимірне явище свідчить про усвідомлення особистістю свого місця в соціумі, належності до певної соціальної групи і культури, визнання індивідом відповідних соціальних норм, цінностей, мови та зразків поведінки. Як сукупність стійких соціально-психологічних якостей ідентичність виступає необхідною передумовою соціальної стабільності, цілісності суспільства. Нинішні дезінтеграційні процеси та активні прояви сепаратизму в Україні якраз значною мірою зумовлені несформованістю та розпадом української національної ідентичності.
Люди часто стихійно висловлюють це питання [ідентичності] у формі "хто я?" Але на це питання необов'язково відповідати, називаючи ім'я та наводячи родовід. Насправді відповідь на це питання дає розуміння, що саме для нас є особливо важливим. Знати, хто я, – це різновид знання про те, де я перебуваю (where I stand). Моя ідентичність визначається зобов'язаннями та ототожненнями, що створюють рамку або обрій, в яких я щоразу можу намагатися визначити, що становить для мене благо чи цінність, або що належить зробити, або що я схвалюю чи заперечую. Інакше кажучи, це обрій, в якому я здатний зайняти позицію.
Люди, можуть вважати, що їхня ідентичність визначається певним моральним чи духовним зобов'язанням – наприклад, як католика чи анархіста. Або ж вони можуть визначати її через націю чи традицію, до якої вони належать – наприклад, вірменин чи мешканець Квебеку. При цьому вони мають на увазі не лише те, що таке ототожнення створює рамку, в межах якої вони можуть визначити свою позицію... За браком цього зобов'язання чи ототожнення вони були б позбавлені орієнтирів: при відповіді на низку важливих питань вони б не знали, що для них є значущим.
І справді, деякі люди стикаються з такою ситуацією. Ми називаємо це "кризою ідентичності", це – гостра форма дезорієнтації; люди часто висловлюють її в формі незнання того, хто вони такі, але це також можна тлумачити як радикальну невизначеність їхньої позиції. їм бракує рамки чи обрію, в яких речі можуть отримати стійку значущість. У цих межах певні життєві можливості видаються добрими або змістовними, тоді як інші – поганими чи банальними. Смисл усіх цих можливостей є нестійким, мінливим, непевним. Це – болісний, жахливий досвід.
Чарльз Тейлор.
Джерела себе. Творення новочасної ідентичності.
Ідентичність передбачає прийняття позиції своєї соціальної групи, норм і цінностей спільноти, а також відповідальності, яку формулює колектив. Тому розвиток ідентичності відбувається значною мірою у процесі соціалізації. Ідентичність, перш за все, є здатністю людини до концентрованого осмислення себе як особистості, своєї сутності, свого місця в житті, а також сукупністю властивостей, які характеризують особистість. Психологічно та соціологічно суттєвими можна вважати ознаки, які є визначальними в саморозумінні індивідів чи груп.
Компоненти ідентичності
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть концепції ідентичності“ на сторінці 1. Приємного читання.
