Адміністративно-командна економіка – господарство, в якому панує державна форма власності, економічні рішення ухвалюються на вищому рівні управління і адміністративно, у формі команд, обов'язкових для виконання, доводяться до кожної економічної одиниці. Разом з цим методи і механізми товарного виробництва та ринкової економіки не застосовуються або застосовуються в обмеженому, а іноді у спотвореному вигляді, централізована бюрократична система управління використовує в основному неринкові важелі виконання директивних завдань і рішень. Звідси господарська самостійність підприємств і організацій значною мірою обмежена, реалізуються планові завдання, які детально визначають господарську поведінку і доводяться до кожного підприємства як докладний розпис натуральних і вартісних показників. Ціноутворення здійснюється виключно адміністративним шляхом.
Гуманістична економіка – економіка, в якій головним критерієм економічної діяльності і суспільних відносин стає визначення блага не тільки в матеріальному сенсі, а й, насамперед, у плані особистісно- духовного. Звідси власне економіка стає не самоціллю, а суспільство орієнтується на економічне зростання, з одночасною підтримкою балансу між матеріальними, громадськими, духовними потребами людини на підґрунті як держави загалом, так і кожної людини окремо.
Доповідь ООН Про людський розвиток – Програма організації при ООН з надання допомоги країнам-учасницям у галузі розвитку. Починаючи з 1990 року Програма розвитку ООН щороку видає Доповідь про людський розвиток. Група незалежних міжнародних експертів, які є авторами Доповіді, крім аналітичних розробок, використовує статистичні дані, отримані від різних міжнародних міжурядових організацій та міжнародних агентств.
Економічне зростання – збільшення обсягу виробництва продукції в національній економіці за певний період часу (як правило, за рік). Економічний розвиток – розширене відтворення та поступові якісні і структурні позитивні зміни економіки, продуктивних сил, факторів зростання і розвитку, освіти, науки, культури, рівня і якості життя населення, людського капіталу. Економічний розвиток є похідним від розвитку суспільних відносин, тому відбувається по-різному в конкретних історично сформованих умовах технологічних укладів економіки і розподілу матеріальних благ.
Індекс розвитку людського потенціалу – сукупний показник рівня розвитку людини в тій чи іншій країні, що вимірює досягнення країни щодо стану здоров'я, отримання освіти та фактичного доходу її громадян, за трьома основними напрямами: індекс очікуваної тривалості життя, індекс освіти, індекс валового національного доходу. У 2010 році у сімейство зазначених індикаторів було додано ще три: людського розвитку, тендерної нерівності і багатовимірної бідності. Людський потенціал в економіці – накопичений населенням запас фізичного і морального здоров'я, загальнокультурної та професійної компетенцій, творчої, підприємницької та громадянської активності, що реалізуються в різноманітних сферах діяльності, а також у рівні і структурі потреб.
Людський розвиток – процес розширення можливостей людини жити довгим, здоровим і творчим життям та досягнення інших цілей, які, на думку конкретної людини, мають для неї цінність, а також можливість брати активну участь у забезпеченні справедливості і стійкого розвитку. У світлі цього розвиток людини має три компоненти: добробут, розширення прав і можливостей, справедливість.
Рівень життя населення – рівень добробуту щодо споживання домогосподарствами благ і послуг, сукупність умов і показників, що характеризують міру задоволення основних життєвих потреб людей. Рівень життя базується на обсязі реальних доходів на душу населення і відповідному обсязі споживання.
Сталий людський розвиток – розширення всіх форм вільного вибору людини, надання їй можливості для розвитку своїх здібностей та їх повне використання, який не тільки генерує економічне зростання, а й визначає справедливий розподіл його результатів. Сталий розвиток розглядається як передумова довготривалого соціально-економічного прогресу людства, який супроводжується збільшенням капіталу, зокрема людського, запровадженням інноваційних технологій, причому без шкоди для майбутніх поколінь.
Трансформаційний перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової – сукупність заходів за такими фундаментальними напрямами: лібералізація економіки (скасування або максимальне скорочення заборон і обмежень у всіх сферах господарської діяльності, ринкове ціноутворення); інституційні трансформації (зміна форм власності, становлення нових суб'єктів господарської діяльності, створення нових інституційних правил господарювання, зокрема антимонопольного законодавства); структурна трансформація народного господарства; формування адекватної ринковому господарству системи соціального захисту населення.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Словничок основних термінів і понять“ на сторінці 1. Приємного читання.
