Кожна людина як представник конкретної нації повинна намагатися реалізувати її духовність через людські цінності і тим самим ствердити себе, здійснюючи власний підхід до історії. Доля людства, у тому числі й окремої особи, вирішується у відносно конкретні миттєвості, а тому надзвичайно важливі для неї періоди, коли тільки особистість має шанси на зміну історичної реальності на краще.
Людини немає поза суспільством та суспільною історією, але історія також неможлива без людини або тоді, коли вона діє проти людини. Зрозуміло, що людину та історію не можна відірвати одне від одного, але їх протиставлення не є надуманим. У певні часи та за певних обставин люди повинні жертвувати собою задля збереження певних історичних надбань або задля того, щоби історія мала продовження. Тобто бувають ситуації, коли історія виявляє себе вищою за окрему людину та її долю. Інколи питання стоїть інакше: або людині буде належати те, що здобуте історією, або історія буде деградувати разом із деградуванням людини. Таке взаємне дистанціювання людини та історії засвідчує, що в межах їхнього зв'язку вони несуть на собі різне змістове та смислове навантаження.
Історія постає як конкретна дійсність людини, і в цьому плані вона людину обмежує, вводить у конкретні форми життєдіяльності та в конкретний простір своїх можливих реалізацій. А якщо історія обмежує людину, то це означає, що вона, історія, не використовує всіх можливостей людини, а тому постає у своїй конкретності чимось вужчим від людини. Конкретна єдність суб'єктивних і об'єктивних чинників та факторів людської соціальної діяльності, узята з урахуванням її історичних здобутків і тенденцій, постає як історична доля (або як самовладність історії). Тому, наприклад, ті самі вчинки та дії людей у різні історичні часи можуть мати зовсім різні наслідки. Звичайно, при цьому не можна забувати того, що історична діяльність має своїм джерелом людину і космос у їхній взаємодії, і тому не можна відривати історію ні від природи, ні від людини. Але так само не можна їх ототожнювати; фактично, історія – це сфера людського самовипробовування.
Щиру радість приносить людині можливість захоплюватися ким-небудь; ніщо так не піднімає людину – хоча б на короткий час – над усіма дріб'язковими умовностями, як щире захоплення.
Я думаю, що повага до героїв, яка в різні епохи виявляється в різний спосіб, є душею суспільних відносин між людьми і що спосіб вираження цього – повага – служить істинним масштабом для оцінки ступеня нормальності або ненормальності пануючих у світі відносин.
Багатство світу полягає саме в оригінальних людях. Завдяки їм та їх творінням світ є світом, а не пустелею. Спогади про людей та історію їхнього життя – вираження його сили, його священна власність на вічні часи, що підтримує його і, наскільки можливо, допомагає йому пробиватися вперед крізь незвідану ще глибину.
Я передбачаю, що світ знову стане щирим, стане світом віруючих людей, буде повний героїчних діянь, буде повний героїчного духу. Тоді, і тільки тоді, він зробиться переможним світом.
Але що нам до світу і його перемог? Ми, люди, занадто багато говоримо про нього. Нехай кожен з нас віддасть світ самому собі; хіба кожному з нас не дано особисте життя? Життя – коротке, дуже короткий час між двома вічностями; іншої можливості у нас немає.
Томас Карлейль.
Герої, пошанування героїв та героїчне в історії.
Чи здатна будь-яка особистість стати вагомим самостійним чинником, що змінює суспільство, епоху, панівні погляди залежно від свого розуміння, чи вона лише реалізує закладене на попередніх етапах розвитку і що неминуче має проявитися? Чи змінився б хід історії в деяких випадках, якби не було тієї чи іншої особистості, чи якби вона, особистість, з'явилася не в потрібний час?
До факторів, що визначають історичну роль особистості, відносять вплив усіх типових причин, що визначають роль особистості. І їх можна визначити одним терміном – "фактор ситуації". Він складається:
• а) з особливостей середовища, в якому діє особистість (суспільний лад, традиції, завдання тощо);
• б) стану, в якому перебуває в певний момент суспільство;
• в) особливостей формаційного часу;
• г) близькості суспільства до "генеральної лінії" історії, що збільшує або зменшує можливість впливати на суспільство та історичний процес загалом;
ґ) сприятливості моменту для дій;
• д) особливостей самої особистості, потреби моменту і обставин;
• е) наявності конкурентних діячів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історична роль особистості“ на сторінці 1. Приємного читання.
