Апропріація – використання в художній творчості образів, запозичених із популярної культури, реклами, засобів масової інформації, з творчості інших митців для створення власного твору та вираження власної ідеї. Термін "апропріаціонізм" увійшов в обіг на початку 1980-х років. Художники почали конструювати смисли, вибудовувати власний символічний порядок шляхом привласнювання, приватизації створеного іншими символічного капіталу. Таким чином, мистецтво постісторичної доби поступово зміщує акцент з індивідуального продукування нового на боротьбу за розподіл того, що вже є.
Кіч – стереотипне псевдомистецтво, позбавлене художньо-естетичної цінності й перевантажене примітивними, розрахованими на зовнішній ефект деталями. Кіч зводить мистецтво до речі, а відношення людини до мистецтва обмежується споживанням.
Мімезис – принцип наслідування у мистецтві, згідно з яким творча діяльність художника має копіювати природу. Від мистецтва очікують створення переконливої ілюзії видимої дійсності, а саме поняття мистецтва виступає тотожним поняттям краси, істини, добра.
Модернізм – період у розвитку мистецтва, умовно окреслений рамками 1880-1965 років, визначальною характеристикою якого є новий тип художньої репрезентації – конструювання нової реальності замість копіювання наявної. Відбувається зміщення уваги митців з імітування об'єктивної реальності на креацію нової суб'єктивної реальності, не схожої на видимий світ. Переформульовується саме поняття мистецтва, авторська суб'єктивність постає як художня цінність, поступово приходить усвідомлення відносності понять краси, істини, добра та неможливості їх ототожнення з поняттям мистецтва.
Поп-арт (від англ, pop-art, скорочення від popular art – популярне мистецтво) – художній напрям, для якого характерне використання й переробка символічних і знакових об'єктів рекламної продукції та масової культури. Він виник як реакція на надзвичайну популярність та комерціалізацію абстрактного мистецтва і проголосив своєю метою повернення до реальності та "розкриття естетичної цінності" зразків масової культури: грубого світу матеріальних речей, якому представники цього напряму приписували художньо-естетичний статус. З цією метою поп-арт використовував поетичну мову реклами та етикетки, прийоми фотомонтажу та колажу. Завдяки необмеженим можливостям технічної відтворюваності, наростанню репродукційних потужностей та з появою масового мистецтва – фотографії і особливо кіно твори мистецтва позбавляються своєї унікальності. Місце культової та ритуальної функції мистецтва займають експозиційна, практична і політична функції. Якщо раніше мистецтво очікувало від глядача концентрації уваги, глибини сприйняття, то масове мистецтво цього не вимагає: воно розважає, розсіює увагу й може служити потужним інструментом мобілізації та пропаганди.
Реалізм у мистецтві – 1) напрям художньої творчості, що виник як реакція на романтичну і класичну ідеалізацію, прикрашування дійсності у мистецтві; часто він був позначений гострою соціальною спрямованістю, ставав формою критики несправедливого суспільного устрою; 2) поняття, що характеризує пізнавальну функцію мистецтва й може стосуватися різних періодів його історії; його характерні ознаки – правда життя, втілена специфічними засобами мистецтва, міра його проникнення у реальність; глибина й повнота художнього пізнання життя; мистецтво, яке дотримує принципу мімезису, тобто наслідування довколишньої дійсності.
"Смерть мистецтва" – стан мистецтва в постмодерністській ситуації, коли символічний порядок культури вже не формується однією цілісною релігійною та філософською системою, а складається з фрагментарних, розпорошених дискурсів. "Смерть мистецтва" – не буквальна констатація, а метафоричний зворот, він не означає ані завершення, ані занепаду мистецтва, чи того, що твори мистецтва більше не будуть з'являтися. Ідеться насправді про те, що певний тип оповіді про світ, котрий об'єктивувався в мистецтві, дійшов до кінця. Якщо раніше дефініція мистецтва була імперативом того, як має виглядати справжнє мистецтво, то на цьому етапі жодна теорія більше не постачає правил, за якими визначається належність до мистецтва. Ми можемо мислити мистецтво після кінця мистецтва так, ніби з ери мистецтва ми перейшли у щось, форму й структуру чого нам ще тільки належить зрозуміти.
Художня репрезентація – спосіб представлення дійсності засобами мистецтва.
Розділ 14. БЛАГОДІЙНІСТЬ ЯК АТРИБУТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Словничок основних термінів і понять“ на сторінці 1. Приємного читання.
