Загрози для національної безпеки України після проголошення суверенітету
У силу різних причин національні інтереси України загальнодержавного характеру після проголошення суверенітету нашої країни не були забезпечені належним чином. Ідеться про зміцнення суверенітету і незалежності, збереження унітарності держави, збереження цілісності території в межах існуючого кордону та забезпечення відсутності на території України іноземних військових баз (зокрема – тимчасового перебування Чорноморського флоту Російської Федерації).
Слід наголосити, що Росія фактично стала чинником внутрішньополітичного життя України і суттєво впливала на внутрішню і зовнішню політику нашої країни, призначення керівників вищого ешелону, зокрема силових структур – Міністерства оборони, Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ. В Україні впродовж багатьох років активно діють проросійські організації, у тому числі воєнізовані козацькі об'єднання, які виступили проти української державності і підтримали сепаратистські сили.
Саме Російська Федерація через свій вплив на деякі держави заблокувала набуття Україною Плану для членства в НАТО і нав'язала нашій країні нейтральний статус, який зазвичай обирає країна в умовах війни кількох сусідніх держав. Водночас відбулося суттєве зниження боєздатності української армії, озброєної застарілою технікою і зброєю. Фактором дестабілізації є корупція органів державної влади. Особливе значення для національної безпеки України має енергетична незалежність нашої держави від Російської Федерації, яка, за прийнятими стандартами, не може перевищувати ЗО відсотків.
У деяких регіонах України підтримувалась радянська та формувалась російська ідентичність, яку виявила частина населення Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей. Попри Концепцію національної безпеки України, не був забезпечений усебічний розвиток української мови як державної і її адекватне функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Отже, владі не вдалося реалізувати проголошену державну політику, спрямовану на консолідацію української нації, становлення української національної ідеї, укріплення і розвиток етнічної і культурної самобутності корінних народів і національних меншин України.
Фактично не були реалізовані положення Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією щодо співпраці та певного паритету в гуманітарній і культурній сфері. Так, РФ не забезпечує задоволення національно-культурних потреб української меншини. В Росії немає жодної української школи, театру чи бібліотеки. Зі свого боку, Українська держава, спираючись на Договір, не надала необхідної підтримки українській діаспорі, не привернула уваги до такої ситуації з боку світової та європейської спільноти. У свою чергу, Російській Федерації певною мірою вдалося створити Україні імідж держави, яка нібито ігнорує культурні та освітні потреби не тільки етнічних росіян, а й так званого "російськомовного населення". При цьому РФ створила й активно реалізує концепцію "русского мира", що не отримало активної відсічі з боку Української держави. Слід також узяти до уваги, що Російська Федерація впродовж багатьох років підігрівала сепаратистські настрої серед деяких національних меншин України.
В майбутньому війни вестимуть не збройні сили, а групи, що їх ми наразі називаємо терористами, партизанами, бандитами і грабіжниками... Вони, далебі, більше покладатимуться на харизму лідера, а не інституту, і їхня мотивація полягатиме не так у "професіоналізмі", як у фанатичній відданості, заснованій на ідеології. Організація, вочевидь, матиме свій провід, який послуговуватиметься засобами примусу й буде невід'ємною частиною всієї організації. ...У певному сенсі організація буде закорінена "в народі", проте цей народ годі буде чітко відокремити від нешкідливих найближчих сусідів або невеликої меншини, які здебільшого втягуються у війни. Будь-якому підрозділові, що провадить війну, попри його розмір, доведеться весь час "контролювати" певну територіальну "базу". Тим не менше, малймовірно, що ця "база" буде довготривалою, неприступною або дуже великою. Напевно, її межі на жодній мапі не матимуть виразних рис.
Мартін ван Кревельд.
Майбутнє війни.
Характерні риси агресії Російської Федерації проти України
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми захисту національних інтересів у відносинах із Росією“ на сторінці 1. Приємного читання.
