Проблеми мови і цивілізаційного вибору – який зв'язок?
Ці дві проблеми нерозривно пов'язані, оскільки утвердження української мови як державної та повноцінне її функціонування в усіх сферах суспільного життя сприятиме консолідації політичної нації, звільненню від російського інформаційного впливу та створенню власного культурно-інформаційного простору, формуванню мовної, національної, державної свідомості громадян, що допоможе усуненню наслідків колоніальної політики та утвердженню незалежної України в європейському товаристві. Єдина державна мова належить до визначального чинника консолідації й комунікації в межах держави.
Багато дослідників, аналізуючи ситуацію в Україні, говорять, слідом за Семюелем Гантінґтоном, про співіснування в межах однієї держави двох різних цивілізацій – європейської та євразійської. На питання, де проходить лінія розколу, використовуючи методологію Гантінґтона, вони відповідають, виходячи з "електоральної географії".
Усі національні вибори з 2004 по 2010 рік дають одну й ту саму межу:
Лінія поділу по суті збігається з кордоном Речі Посполитої в XVII сторіччі. Микола Рябчук писав про причини цієї різновекторності: "Річ Посполита не була ідеальним місцем для життя, але це була інша цивілізація, ніж Московське царство. Люди довгий час жили поза межами Росії та Совєтського Союзу. Південь і Схід, зауважте, ніколи не жили поза межами СРСР чи Росії". Для нашого розуміння мовної ситуації важливо побачити, що, за даними дослідника Станіслава Біличенка, ця мапа відповідає мапі домінування української мови як рідної за результатами останнього перепису населення. Ці дані корелюють також із результатами опитування щодо приєднання України до ЄС від 16 травня 2010 року: мешканці центральних та західних областей, а також Києва підтримують можливий вступ України до ЄС – 69,61 та 60% опитаних відповідно. Водночас мешканці Східного та Південного регіонів більш активно висловлювалися проти цього членства – 35 та 31% опитаних у цих регіонах. Таким чином, паралелі міжмовною ідентичністю і цивілізаційним вибором громадян України наочно підтверджуються. Визначені С. Гантінґтоном цивілізаційні межі знайшли своє підтвердження у 2013-2014 роках із початком "параду" сепаратистських рухів, анексією Криму та війною на Сході України. Водночас поза цим цивілізаційним кордоном устояли Харківська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області України, не підтримавши євразійського вибору, хоча досі там населення не єдине у своїх поглядах.
Які прогнози щодо розвитку подальшої ситуації, зокрема мовної? Тут звернімося до дослідження вчених-мовознавців. Зокрема результати соціологічного дослідження Ганни Залізняк щодо мовних пріоритетів громадян показали: простежені зв'язки між показниками цивілізаційних та інтеграційних симпатій населення країни та їхніми мовними уподобаннями дозволяють стверджувати, що населення, яке говорить українською мовою і вважає її поширення пріоритетом мовної політики, схильне до європейського вибору. Населення, яке говорить російською мовою та опікується наданням їй статусу другої державної, сприймає історію України через призму російської імперської історії та схиляється до євразійського вибору. Але наявність кореляційних залежностей між цивілізаційними орієнтаціями населення та їхніми мовними пріоритетами дозволяє стверджувати й те, що поширення європейських інтеграційних уподобань в Україні буде супроводжуватись посиленням позицій державної мови. Дещо схожими є висновки П. Селігея, який досліджує питання формування мовної свідомості. Існує типова схема формування свідомості у людини: "мовна свідомість → національна свідомість → державна свідомість", проте вчений зазначає, що на Сході та Півдні ця схема може бути іншою "державна свідомість → національна свідомість → мовна свідомість". Отже, можна сподіватися, що при посиленні домінування європейського вибору розвитку в зазначених областях підвищення престижу української мови як державної зростатиме, а відтак і утвердження її статусу.
Зв'язок між вибором мови і цивілізаційним вибором України, між мовою і незалежністю держави проводить у своїй статті "Війна проти української мови" професор В. Василенко. Учений відзначає: у ті часи, коли на українських землях наприкінці XIX – на початку XX століття зародився новий націоналістичний рух, відомий російський великодержавник Василій Шульгін писав: "Незалежна, але вкрай зросійщена Україна є кращим для нас варіантом, аніж Україна у складі Російської імперії з пануванням на її теренах української мови та культури: це ті чинники, що спроможні привести до повного її сходження з орбіти наших інтересів". Кремлівські імперіалісти, які вважають нашу країну частиною Росії і не змирилися з відновленням її незалежності, досі керуються цією настановою. Основним знаряддям реалізації вибудуваної ними гуманітарної стратегії є продовження війни проти української мови, яка триває вже кілька століть, маючи на меті знищення національної ідентичності як фундаментального системотвірного чинника й підґрунтя державності.
Мовні війни – інструмент євразійської інтеграції
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вибір мови – цивілізаційний вибір“ на сторінці 1. Приємного читання.
