Формування і розвиток інститутів громадянського суспільства пов'язані, насамперед, із поняттям "соціальний капітал", який є найкращим критерієм розвиненості та впливовості громадянського суспільства. Адже соціальний капітал підвищує здатність людей до масової самоорганізації громадян, сприяє встановленню між ними стосунків, заснованих на взаємній довірі та допомозі.
Осереддям соціального капіталу є солідарність – відчуття згуртованості і взаємної підтримки людей – зростає з груповою самоорганізацією – заради вирішення спільних проблем, захисту прав та інтересів чи просто спілкування. Унаслідок самоорганізації виникають первинні осередки громадянського суспільства – різноманітні громади й громадські об'єднання, які утворюють каркас громадянського суспільства, які є своєрідними "вузликами", за висловом А. Колодій, що скріплюють і тримають разом горизонтальну мережу (павутину) асоціативного життя, різноспрямованих перехресних зв'язків і взаємодій громадян демократичної держави.
Компонентами соціального капіталу є:
• сукупність знань, умінь, навичок колективних дій, культурних, національних, духовних і ментальних традицій, ідеологічних доктрин, мотивацій конкретних людей і життєвого досвіду, що сприймаються суспільством як соціально значущі та цінні;
• мережа горизонтальних зв'язків між рівними індивідами;
• почуття причетності до суспільних справ, обов'язку та відповідальності перед іншими людьми, тобто громадянськість у її неполітичних проявах.
Головною компонентою соціального капіталу є довіра, яка забезпечує цілісність усіх складових. Адже соціальний капітал створюється завдяки тісним та активним зв'язкам між людьми, і саме довіра єднає в одне ціле окремі індивідуальні капітали людей на рівні трудових колективів, громадських об'єднань та рухів, національних і державних спільнот.
Особливістю соціального капіталу є те, що його може використати не лише той, хто напрацьовує його коштом власного часу, енергії, здібностей і талантів, а також будь-який інший громадянин, який активно долучився до процесу його витворення, отримані надбання перебувають у власності всього суспільства. Він є тим, що забезпечує участь, формує громадянську позицію та віру людей у свої сили, а не сама участь і громадянська (в політичному значенні) позиція.
До соціального капіталу не слід відносити й політичну довіру, яку слід заслужити і яка частково формується під впливом громадського життя, але ще більше залежить від політично-правових чинників, її формування прямо залежить від ефективності функціонування законів та урядів і визнання їх легітимними.
Проблема розвитку демократичної держави полягає в тому, що громадські рухи можуть бути організовані в короткий термін, а ті цінності та поведінка суспільства, на які спирається демократія, не можуть виникнути спонтанно. Навпаки, вони повинні бути набуті, поширені й історично накопичені як соціальний капітал у результаті довгострокової громадської активності.
Вольфганг Меркель.
Теории трансформации.
Громадянська політична культура
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальний капітал“ на сторінці 1. Приємного читання.
