Стратегія гарантування екологічної безпеки соціально-економічного розвитку України зрештою визначає економічну незалежність та суверенність України на сучасному етапі і полягає в переході від здійснення окремих або навіть комплексних заходів щодо ресурсо- та природозбереження, відтворення й охорони природних ресурсів до розроблення і реалізації еколого-економічної концепції всебічної раціоналізації суспільного виробництва та забезпечення його сталого еколого-економічного функціонування. Концептуальну основу сучасної стратегії природокористування, ресурсозабезпечення і розвитку народного господарства України мають становити такі наріжні принципи:
• антропотехногенні навантаження на довкілля, біосферні ресурси та об'єкти мають не перевищувати можливостей їх природного відтворення, відновлення;
• застосовувані технології мають ґрунтуватися, як правило, на принципах біосферосумісності виробництва, а також на ефективних методах знешкодження й відновлення до біологічної якості тих використаних (відпрацьованих) природних ресурсів (відходів), що повертаються в навколишнє середовище;
• усі види господарської діяльності, природокористування й природоперетворення слід здійснювати з обов'язковим урахуванням екологічних чинників, законів, критеріїв, вимог та обмежень таким чином, щоб вони не завдавали біосфері непоправної шкоди, не підривали її біопродуктивного потенціалу та екологічної рівноваги, не зумовлювали негативних незворотних змін, спроможних перевести біосферу в інший режим функціонування, за умов якого місця для людини може вже не бути.
Ці принципи, які потрібно встановити хоча б як орієнтири, можливо, в сучасних умовах поки що недосяжні. Особливого значення тепер набирають питання формування раціональної та дієвої системи державного регулювання й управління природокористуванням і природоохороною, ресурсо-екологічною безпекою на національному, регіональному й місцевому рівнях.
Механізм фінансового забезпечення екологічної безпеки
Однією з ключових проблем сьогодення нашої держави та її регіонів, яка блокує вирішення питань, пов'язаних зі створенням системи екологічної безпеки, є гострий дефіцит фінансових ресурсів та низька ефективність їх використання. Диференціація екологічного стану регіонів нашої держави, з одного боку, зумовлює необхідність прозорої та послідовної державної екологічної політики, спрямованої на максимальне врахування особливостей екологічної ситуації в кожному регіоні, з відповідним рівнем видатків на цю сферу, а з другого – потребує гнучкості та ефективності інструментів і достатності джерел здійснення природоохоронних випадків у межах самого регіону.
Ґрунтуючись на теорії інтернаціоналізації зовнішніх негативних екологічних ефектів у внутрішні, тобто перенесення зовнішніх негативних витрат на їх винуватця, основними джерелами фінансування заходів щодо забезпечення екологічної безпеки в регіоні мають стати підприємства-природокористувачі, фонди охорони навколишнього середовища та бюджети різних рівнів. Причому сумарна питома вага зазначених трьох джерел має бути тим більшою, чим гіршим є екологічний стан регіону. Важливим джерелом фінансування заходів для розбудови екологічної безпеки в регіоні мають стати фонди охорони навколишнього середовища, які, власне, й акумулюватимуть зазначені платежі.
Оскільки чинна податкова і бюджетна система України характеризується високим рівнем централізації, що зумовлює низьку фінансову автономію регіонів, то держава повинна залучати кошти не лише місцевих, а й державного бюджету.
Надзвичайно важливою умовою ефективності та дієвості є запровадження системи стимулювання підприємств до здійснення природоохоронних та ресурсозбережних заходів, зокрема:
• удосконалення нормування якості навколишнього середовища, платежів за природокористування та забруднення довкілля. Підвищення нормативів плати за забруднення матиме для регіону подвійний ефект: забезпечить адекватність сплачених платежів завданій шкоді, сприятиме зростанню дохідної частини фондів охорони навколишнього середовища;
• екологізація ціноутворення через механізми введення екологічної надбавки до ціни продукції, запровадження системи екологічного маркування;
• екологізації податкової системи шляхом широкого запровадження системи пільгового оподаткування;
• прискорені норми амортизації фондів природоохоронного призначення;
• упровадження механізмів екологізації кредитної, інвестиційно- інноваційної та митної систем.
Не менш важливим джерелом фінансування природоохоронних заходів у регіоні може бути позабюджетний фонд охорони навколишнього середовища. Умовами перетворення такого фонду на вагоме джерело фінансування в галузі екологічної безпеки в регіоні є такі заходи:
• створення ефективних механізмів акумулювання коштів у таких фондах шляхом досягнення адекватності стягнутих платежів реальній шкоді, завданій довкіллю;
• створення достатньої дохідної бази фонду навколишнього середовища.
Завдання щодо створення ефективних механізмів розподілу та використання коштів фонду лежить у двох площинах:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стратегія екологічної безпеки соціально- економічного розвитку України“ на сторінці 1. Приємного читання.
