Із приходом до влади Л. Кучми процес утвердження української мови як державної було згорнено. У своїй інавгураційній промові, виголошеній у Верховній Раді, він дав обіцянку надати російській мові статус офіційної, що означало фактично державної. Лише рішучий опір проукраїнських сил не дозволив йому втілити в життя цю ідею і закріпити її в Конституції. Проте 2003 року Верховна Рада зі значними порушеннями ратифікувала Європейську хартію міноритарних мов. Згідно з прийнятим документом положення Хартії будуть застосовуватись до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької, угорської. Хартія була ратифікована з кількох спроб (не вдалися 1998,2001,2002 року), незважаючи на те, що Конституційний Суд України кваліфікував прийняті зобов'язання як неконституційні. Не можна не погодитися з думкою Юліане Бестерс-Дільгер: зарахування російської мови до переліку мов, що підпадають під дію Хартії і потребують підтримки та захисту, неправомірне, оскільки Хартія підтримує тільки міноритарні мови (якою російська не є), а не етнічні меншини.
Дослідники вказують на низку порушень процесу ратифікації Хартії, зокрема:
• документ суперечить статті 10 Конституції України (рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року);
• поданий на розгляд парламенту документ ґрунтувався на неправильному перекладі Хартії українською мовою, зробленому не з копій автентичних примірників, а з російського варіанта: хибно перекладено базовий термін, замість "регіональна або міноритарна мова" вжили "регіональна мова або мова меншини";
• Президент листом від 14 травня 2003 року № 02-02/918 відкликав цей документ і висловив готовність внести його на розгляд парламенту в установленому порядку після доопрацювання. Але його було винесено на голосування 15 травня 2003 року й ухвалено як закон, таким чином порушено ч. 5 статті 7 Закону "Про міжнародні договори України", яка передбачала, що суб'єктом законодавчої ініціативи щодо ратифікаційних законів може бути лише Президент України або Кабінет Міністрів;
• Президент зобов'язаний був накласти вето на цей документ, оскільки ВР не мала права розглядати й ухвалювати відкликаний ним документ.
Зважаючи на це, питання про законність ратифікації Хартії в чинному варіанті має бути переглянуто. Потрібно зазначити, що саме Хартія, ратифікована Верховною Радою України, стала основою для офіціалізації статусу російської мови в Україні всупереч Конституції.
"Політика відсутності державної мовної політики"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Європейська хартія міноритарних мов в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.
