Протилежністю до громадянського суспільства в сучасних індустріальних і постіндустріальних системах є клієнтелізм (від лат. cliens – слухняний) – система неформальних зв'язків між індивідами та групами, що займають нерівні соціальні позиції, на основі взаємного обміну благами, в яких патрон (з вищим статусом) використовує свій авторитет і ресурси для захисту інтересів свого клієнта в обмін на лояльність та різні послуги.
Сутнісні риси клієнтелізму:
• нерівність взаємодіючих суб'єктів;
• надання двостороннім стосункам форми протекціонізму, патерналізму, фаворитизму, що зовні може видаватися формою захисту простої людини;
• зв'язок між патроном і клієнтом на підставі особистих зобов'язань чи общинної солідарності;
• боротьба за контроль над політичними та економічними ресурсами як справжня мета патрона;
• використання патроном незаконних форм контролю за рухом ресурсів;
• недотримання громадянських прав і активна або пасивна протидія їх застосуванню;
• існування політичної культури залежності, коли широкий загал мовчить і покриває незаконні дії, тому що перебуває в стані апатії або звик до таких суспільних відносин і не уявляє іншого способу дій.
Клієнтелізм перешкоджає прогресу суспільства, де він домінує. Патронажно-клієнтельні стосунки сприяють створенню паралельних тіньових структур, перешкоджають незалежності громадян та вільному розвитку і функціонуванню громадянського суспільства. Клієнтелізм має паразитарну природу, тому що зосереджується на розподілі, а не на виробництві суспільного багатства і для нього властива соціальна і політична неефективність, а також він призводить до поширення цинізму, який роз'їдає суспільну мораль.
Причини, що зумовлюють відступ від принципів громадянського суспільства в бік кліентелізму:
• бідність населення, його зневіра у власних силах, у силі та чеснотах держави;
• специфічна культура політичних еліт, що нав'язують суспільству вигідні для них патронажно-клієнтельські стосунки;
• недостатня правова захищеність індивіда, розрив між формальним конституційним порядком і практикою;
• відсутність відкритої прозорої конкуренції;
• пошуки особистих покровителів, приватних (на відміну від публічних) форм захисту індивідуальних і групових інтересів.
Корпоратизм – ще одна форма самоорганізації суспільства, яка є суперником громадянському суспільству.
Є різні шляхи організації репрезентації інтересів: плюралістичні та корпоративістські системи. Плюралістичні системи включають масові, добровільні, конкуруючі, неієрархічні та самовизначені (об'єднання за інтересами), які не ліцензуються, не звітують, не субсидуються, не створюються і не управляються державою. Корпоративістські системи, навпаки, мають одиничні, неконкурентно ієрархічно побудовані, розбиті на сектори асоціації інтересів, які реалізують представницькі монополії і погоджуються (де-юре чи де-факто) з накладеними державою обмеженнями щодо підбору виборних лідерів і з обсягом вимог, які вони, згідно з усталеними процедурами, можуть пред'являти державі.
Корпоратизм – складні і різнопланові процеси взаємодії держави і груп (профспілок, підприємницьких організацій), спрямовані на вироблення узгодженої політики. У такій моделі взаємодії держави і груп пріоритет надається узгодженню інтересів (а не стихійній конкуренції), а ініціатива і домінантне становище в цьому процесі належить державі. Корпоративні відносини можуть обмежуватись так званим трипартизмом: організований бізнес – держава – організований робітничий клас, залишаючи інші сфери в межах громадянського суспільства, а можуть стати всеохопним принципом відносин держави з усіма іншими громадськими організаціями, роблячи їх підконтрольними, залежними від волі чиновників.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клієнтелізм, корпоратизм“ на сторінці 1. Приємного читання.
