Засоби масової інформації сьогодні стали значно більш потужними машинами з виробництва зображень, аніж наша сучасна арт-система. Жодний художник не може змагатися зі швидкістю створення та розповсюдження зображень війни, терору і різноманітних катастроф, якими нас постійно "бомбардують" медіа. Складається враження, що художник – цей останній ремісник сучасності – не має шансів суперничати з комерційними машинами з виробництва зображень.
Борис Гройс.
Політика поетики.
У зв'язку з цим варто згадати специфічний феномен, що належить до нижніх пластів масової культури, – кіч. Зазвичай під цим терміном мають на увазі стереотипне псевдомистецтво, позбавлене художньо- естетичної цінності й перевантажене примітивними, розрахованими на зовнішній ефект деталями. Кіч зводить мистецтво до речі, а відношення людини до мистецтва обмежується споживанням – саме цей аспект і актуалізував поп-арт.
Поява масової культури, суспільства споживання, а також культурних феноменів, які їх виражали, – кічу та його апропріатора, поп-арту, – були наслідками кардинальної зміни взаємин людини і світу, зміни у процесах символізації світу і смислотворення як засадничих способів буття культури. Визначальну роль у цих змінах відіграв науково-технічний прогрес.
У візуальній культурі однією з головних причин цієї радикальної зміни була поява техніки запису і тиражування зображень. Саме це спричинило руйнування уявлень про твір мистецтва як унікальний витвір, бо ж копіювальна техніка, яка з кожним новим поколінням вдосконалювалася й давала щораз точнішу копію, "вбила" унікальність як сутнісну ознаку художнього твору. Врешті-решт, це призвело до того, що видатні твори минулого стають кічем унаслідок невпинного розмноження й тиражування. Це підштовхнуло до висновку про те, що між мистецтвом і кічем немає засадничої різниці: позаяк ми живемо в культурі репродукції, усе рано чи пізно перетворюється на кіч.
Одним із перших, хто помітив ці тривожні зміни, був німецько- єврейський філософ В. Беньямін. У своєму знаменитому есеї "Мистецький твір в добу своєї технічної відтворюваности", написаному в 1920-1930-ті роки і виданому посмертно 1955 року, дослідник аналізує трансформацію творів мистецтва як фізичних і естетичних об'єктів у контексті розвитку техніки і технології. В. Беньямін зауважує, що в епоху технічної відтворюваності твори мистецтва позбавляються своєї унікальності. Натомість у міру наростання репродукційних потужностей та з появою масового мистецтва – фотографії і особливо кіно відбувається зміна його соціальної функції. Місце культової та ритуальної функцій мистецтва займають експозиційна, практична і політична функції. Якщо раніше мистецтво вимагало від глядача концентрації уваги, глибини сприйняття, то нове мистецтво (масове) цього не вимагає: воно розважає, розсіює увагу і може служити потужним інструментом мобілізації та пропаганди. Цю тезу В. Беньямін доводить на прикладі використання творів мистецтва у фашизмі, говорячи про практикування фашистськими режимами естетизації політичного життя і війни, що стала можливою завдяки технічній відтворюваності, доступності й тиражованості художніх образів.
Технічна відтворюваність, доступність і тиражність – це прийоми, на яких поп-арт вибудовував свою концепцію художньої творчості. Згідно з А. Данто цей напрям є поворотним пунктом, вступом до постісторичної доби. Він сигналізував кардинальні політичні та суспільні зміни, що, у свою чергу, привели до глибокої філософської трансформації поняття мистецтва.
Поп-арт: мистецтвом може бути все
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кіч як індикатор кардинальної зміни взаємин людини і світу“ на сторінці 1. Приємного читання.
