Джерела національної ідентичності
Національна ідентичність вважається природною, загальною і найбільш стабільною підставою соціальності. Слід нагадати, що формування загальнодержавної ідентичності має свої особливості в різних країнах. Національна ідентичність спирається, на відміну від етнічної, на свідомий вибір і залежність від раціональних чинників – усвідомлення суб'єктом ідентифікації (особою, етнічною групою чи нацією) історичних, громадянських, політичних цінностей.
Учені виокремлюють п'ять найважливіших джерел національної ідентичності (ідентитетів нації): а) людські переконання, оскільки нація існує, якщо її члени визнають один одного як співвітчизників, а їхні спільні характеристики схожі і вони прагнуть продовжувати співіснування; б) спільне історичне минуле (причому як перемоги, так і поразки), а також спільні обов'язки та уявлення про спільне майбутнє; в) спільні дії (рішення, досягнення результатів), тобто дієва ідентичність; г) постійне проживання в одній країні, спільна батьківщина, держава; ґ) спільні характеристики, що об'єднуються поняттям "національного характеру", спільної культури та спільних політичних принципів (демократія, верховенство закону тощо).
Сучасні європейські нації, на відміну від України, мають багатовіковий досвід державницького життя, і тут для індивіда не стоїть питання ні національної ідентичності, ні статусу національної мови як виразника ідентичності у власній державі. Натомість для України, наприклад, питання мови як фундаментальної етнокультурної компоненти ідентифікації стає питанням державної безпеки. Буденна призвичаєність до національної ідентичності і, зокрема, до мови як національного ідентифікатора спричинює в європейських національних державах винесення проблеми мови в індивідуальній свідомості поза межі особистісної ідентичності. Можна стверджувати, що особистісна ідентичність тут повністю заступила етнічно-культурну. На цій основі виявився такий парадокс індивідуального буття європейської людини: з одного боку, буття особи і буття нації є доконечною умовою людського співжиття, а з другого – на ґрунті домінування цілераціональності та рольових стосунків, індивід виявляє байдужо-споглядальне ставлення до універсальних культурних смислів, вкорінених у національне життєбачення. Як вихід для індивіда з такої суперечності стає його скептично-іронічна позиція щодо світу та інших.
Становлення української ідентичності
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Коріння та розвиток української національної ідентичності“ на сторінці 1. Приємного читання.
