Адвокація (адвокасі, з англ, advocacy – рекомендація, підтримка, просування чогось) – ефективні практичні дії, завдяки яким громадяни та організації можуть бути почутими в суспільстві та забезпечити захист своїх інтересів; кампанії громадських організацій, направлені на представництво, заступництво, просування, лобіювання і захист прав та інтересів громадян чи певної соціальної групи. Мета адвокації – "просунути" певний погляд, ідею, точку зору, групу людей чи певну справу шляхом трансформації або впровадження певної публічної практики, побудова продуктивних відносин між урядовцями і тими, кому вони служать (громадянами). Кампанія адвокації може мати різні форми, які залежать від конкретної ситуації: одного разу – це зустрічі з представниками виконавчої або законодавчої влади, серія освітніх заходів, другого – мобілізація громадян, активне спілкування із журналістами, а третього – подання позову і ведення судового процесу тощо.
Активістська (учасницька) політична культура (англ. participant political culture) – "чистий" тип політичної культури, що вирізняється чіткою орієнтацією індивідів на активну роль у політичній системі, незалежно від позитивного чи негативного ставлення до її елементів або системи загалом.
Громадянська компетентність (англ. civil competence) – здатність людини активно, відповідально та ефективно реалізовувати права і обов'язки з метою розвитку демократичного суспільства. Складовими структури громадянської компетентності є три компоненти: ціннісна (ставлення, ціннісні орієнтації, переживання і т. ін.), діяльнісна (уміння і навички) і процесуальна, або особистісно-творча (стосується сфери самореалізації).
Громадянська непокора (англ. civil disobedience) – політичний акт непослуху державній владі внаслідок моральної незгоди з метою посприяти утвердженню справедливого суспільства. Термін уперше вжив Г. Д. Торо у праці "Про обов'язок громадянської непокори" (1849). Найвідоміший прихильник – Махатма Ганді, що організував два славетні рухи громадянської непокори (1930-1931 pp. – протест проти податку на сіль і 1942 р. – рух "Геть з Індії!), які поєднували вияв протесту, сатьяграху (твердість у дотриманні істини) і ненасильство.
Громадянська політична культура (англ. civil political culture) – лояльна політична культура, яка участь у політичному житті поєднує з пасивністю, довірою та повагою до влади. Передбачає, що суб'єкти політики у своїй діяльності виходять з інтересів усього суспільства, а не лише окремої соціальної спільноти. За наявності в ній різних політичних орієнтацій ця культура спрямована на дотримання в суспільстві громадянського консенсусу як необхідної засади демократії. Термін запроваджено Г. Алмондом і С. Вербою у праці "Громадянська культура" (1963).
Громадянське суспільство (англ. civil society) – суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага; сфера спілкування та солідарності, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій громадян, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави. Громадянське суспільство включає всю сукупність неполітичних відносин у суспільстві: економічні, соціальні, сімейні, духовні, моральні, національні, релігійні відносини та ін.
Громадянські (політичні) нації (англ, civic {political) nations) – ті державні народи, представники яких вирішують питання своєї національної ідентичності на підставі громадянства, належності до певної держави, схвалення її найголовніших політичних цінностей. Вони сформувалися там, де сильна і централізована держава виникла раніше, ніж відбулася культурна консолідація народу, а отже, владні інституції мали змогу сприяти цій консолідації, прискорювати її, інколи використовуючи з цією метою навіть методи примусу. Громадянські нації характеризуються певним ступенем культурної гомогенності, яка твориться навколо соціетальної ("високої") культури домінантного етносу.
Етнічні (культурні) нації (англ, ethnic {cultural) nations) – ті народи, що вбачають у своїй етнокультурній окремішності головне джерело національної самоідентифікації і підставу для утворення власної держави. Вони виникли в умовах бездержавності, там, де рух за духовне відродження і політичну консолідацію передував утворенню національної держави і здійснювався, природно, під керівництвом культурної еліти, оскільки політична провідна верства в умовах чужоземного панування не могла розвинутися. Характеризуються певним ступенем політичної єдності, активності, бажання мати свою державу (зберігати її, проводити політику в міждержавних відносинах на основі національних інтересів – інтересів спільноти, що створила собі державу як знаряддя політики).
Клієнтелізм (англ, clientelism) – модель структурування суспільства, заснована на особливому типі стосунків між нерівними партнерами: лідером (патроном) і його послідовниками (клієнтами) – відданими йому або залежними від нього прихильниками, які обмінюються благами і політичними ресурсами. Наприклад, клієнт в обмін на допомогу патрона забезпечує йому політичну підтримку, патрон може забезпечити контракти на виконання робіт, сприятиме проходженню на держслужбу, успішній кар'єрі, доступу до освіти чи лікування і навіть може захистити від судового переслідування. Клієнтелізм веде до формування впливових прихованих груп інтересів (мафії, кланів тощо). Основними характеристиками таких груп виступають замкнутість та ієрархічність структури, а також неформальний характер взаємодії в боротьбі за право контролювати ресурси.
Корпоратизм (англ, corporatism) – система представництва і захисту інтересів через обмежену кількість жорстко визначених, ієрархічно впорядкованих і функціонально диференційованих груп інтересів, що укладають угоду з державою, якій надається право на участь у підборі лідерів та призначення керівного складу цих груп, а також у формуванні їхніх вимог. Може бути демократичний і недемократичний.
Неурядова організація (НУО; громадська організація; англ, nongovernmental organization) – некомерційні добровільні об'єднання індивідів або груп, створені на місцевому, національному та міжнародному рівнях, орієнтовані на виконання конкретних завдань і складаються з осіб, об'єднаних спільними інтересами, надають різні послуги, виконують гуманітарні функції, привертають увагу урядів до проблем, що викликають стурбованість громадян, спостерігають за здійсненням політики і заохочують політичну участь. Термін був введений 1945 року Статутом ООН, закріплений у цілій низці міжнародних документів і відображає головну особливість функціонування НУО: відображати інтереси і сподівання громадськості, а не позиції урядів. НУО відносять до поняття "третій сектор" – збірної назви для численних і надзвичайно різноманітних некомерційних організацій і груп, що не ставлять своїм завданням отримання прибутку і своєю діяльністю забезпечують частину соціального відтворення. Цим підкреслюється його відмінність від першого сектору – публічної влади та політичних партій, що борються за владу, і другого сектору – підприємств і фірм, що створюються для отримання прибутку. В Україні НУО існують у найрізноманітніших формах: спілки, ліги, благодійні організації та фонди, фундації, об'єднання тощо.
Патерналізм (англ, paternalism) – система відносин, заснована на заступництві, опіці та контролі старшими молодших (підлеглих), а також підпорядкуванні молодших старшим. У внутрішньодержавних відносинах – принципи і практика державного управління, побудованого на основі контролю держави над громадянами, здійснення влади над громадянином з метою запобігти шкоді, яку він може заподіяти сам собі, та посприяти його добробуту, здебільшого позбавляючи його індивідуальної відповідальності і свободи вибору. Влада забезпечує потреби громадян, які в обмін на це дозволяють диктувати їм моделі поведінки, як публічної, так і приватної. Держава може застосовувати різні патерналістські заходи, наприклад, надання порад чи інформації, політика оподаткування, внаслідок якої окремі товари стають дорогими і менш доступними, примусова заборона чи примусове спонукання до певних видів діяльності тощо. Патріархальна (парохіальна) політична культура (англ, parochial political culture) – "чистий" тип політичної культури, що характеризується відсутністю в суспільстві інтересу до політики, підпорядкуванням владі, злиттям політичних орієнтацій з релігійними і соціальними. Основними рисами є майже повна відсутність у населення знань, емоцій і суджень щодо держави, відсутність прагнень, аполітичність поряд із замкнутістю на місцевій чи етнічній солідарності. Підданська політична культура (англ, subject political culture) – "чистий" тип політичної культури, який характеризується прихильністю до чинних у країні політичних інститутів і режиму, що поєднується з низькою індивідуальною активністю населення, пасивним ставленням більшості до проблем політичного життя, поклоніння верховним політичним лідерам. Населення зацікавлене результатами діяльності політичної системи, проте їх мало цікавить, яким чином ці результати досягаються.
Протестна поведінка (англ, protest behavior) – вид політичної активності, за допомогою якої громадяни виявляють негативне ставлення до політичної системи загалом, її окремих елементів, норм, цінностей та політичних рішень у відкрито демонстрованій формі. Переважно протестна поведінка не є довготривалою і реалізується в різних видах. Ненасильницькі "м'які" види: демонстрації, мітинги, страйки, голосування "проти всіх", пікетування, флешмоби, голодування, бойкоти, петиції, марші протесту, самвидав (поширення заборонених матеріалів), графіті, ведення блогів та діяльність у соціальних інтернет-мережах, ухилення від сплати податків, наруга над державними символами, палаткові містечка, дхарна (індійська традиція сидіння перед будинком винуватця і дотримання суворого посту з метою встановлення справедливості), перекриття автодоріг тощо. Насильницькі "жорсткі" – бунти, захоплення адміністративних споруд, революції, повстання, самоспалення, тероризм.
Соціальний капітал (англ, social capital) – сукупність актуальних або потенційних ресурсів, що пов'язані з володінням міцними зв'язками, інституціалізовані відносинами взаємного знайомства і визнання (П. Бурдье); певний набір неформальних цінностей чи норм, яких дотримуються члени групи, що дає їм змогу співпрацювати один з одним, певний потенціал суспільства або його частини, що виникає як результат наявності довіри між його членами (Ф. Фукуяма); якість діяльності громадських рухів, члени якого співпрацюють на основі, з одного боку, горизонтальної довіри, що породжує згоду учасників руху, а з другого – на основі вертикальної довіри, що полягає у взаємозв'язку з органами державної влади на різних рівнях (Р. Патнем). Поняття введено П. Бурдье у статті "Форми капіталу" (1983).
Розділ 8. ПРАВО ТА ПРАВОПОРЯДОК ЯК ВИМІРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СВІТУ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Словничок основних термінів і понять“ на сторінці 1. Приємного читання.
