Було б несправедливо, говорячи про технології, нехтувати проблемою впливу військової техніки на розвиток людства. Військовий сектор тісно пов'язаний з безпекою та інтересами кожної країни і суспільства. Технологічні досягнення в системах озброєння і нові технології відкривають шлях для нових стратегічних доктрин, які, у свою чергу, забезпечують вихідні пункти для нових технологічних змін, що створюють нові ситуації для стратегічного мислення. Фактори, які визначають розмір і обсяг національних військових витрат, та ідеї, що впливають на технологічне удосконалення або постановку стратегічних цілей щодо систем озброєнь, відрізняються в різних регіонах, а також усередині і поза рамками головних військових союзів. З кінця Другої світової війни гонка озброєнь тривала як нескінченний процес, і єдиною проблемою було ускладнення технологічного прогресу, націленого на продукування зброї для стратегічних цілей держав. Стокгольмський міжнародний інститут досліджень проблем миру (SIPR1) є відомою міжнародною організацією, яка здійснює постійні дослідження гонки озброєнь і пов'язаних з нею військових витрат, торгівлі та безпеки. У Щорічнику SIPRI ми читаємо, що світові військові витрати у 2013 році, за оцінками, сягнули 1 747 мільярдів доларів, тобто 2,4% від світового валового внутрішнього продукту, або 248 доларів СІЛА на кожну людину, яка живе на Землі сьогодні. Коли ми візьмемо до уваги, що в 1980 році світові військові витрати становили 500 мільярдів доларів СІЛА, або приблизно 110 доларів СІЛА на кожну людину у світі, то мусимо замислитися, в якому небезпечному світі ми живемо. Гонка озброєнь і мирний розвиток конкурують між собою. Військові витрати за самим своїм визначенням відображають споживання ресурсів, а не вкладання в інвестиції. Споживання на воєнні потреби цілеспрямовано конкурує за ресурси, які могли би бути в іншому разі спрямовані на соціальний та економічний розвиток, і це опосередковано впливає на пріоритети в їх розподілі. Наприклад, за оцінками, сформульованими протягом багатьох років, використання нафти для військових цілей, у тому числі її непряме споживання у військовій промисловості, становить від 5 до 6% від загального світового споживання. Значне число людей безпосередньо чи опосередковано зайняті у військовій діяльності. Понад 500 тисяч учених та інженерів працюють у секторі R&.D для військових цілей. А якщо взяти до уваги, що ще кілька мільйонів робітників безпосередньо зайняті у виробництві зброї та іншої спеціалізованої військової техніки, ми дійдемо несподіваного висновку: роззброєння, без будь-якого активного плану для перерозподілу такої величезної робочої сили, є досить важким завданням для нашого світу.
Виробництво зброї поширюється у всьому світі через зовнішню торгівлю (табл. 10.4). Військовий сектор цієї торгівлі ніколи не зазнає криз, адже велика кількість місцевих або регіональних конфліктів потребує різних видів озброєнь.
Таблиця 10.4
Основні експортери й імпортери зброї у 2009-2013 pp.
| 1. США | 29 | 1. Індія | 14 |
| 2. Росія | 27 | 2. Китай | 5 |
| 3. Німеччина | 7 | 3. Пакистан | 5 |
| 4. Китай | 6 | 4.0АЕ | 4 |
| 5. Франція | 5 | 5. Саудівська Аравія | 4 |
| 6. Великобританія | 4 | 6. СІЛА | 4 |
| 7. Іспанія | 3 | 7. Австралія | 4 |
| 8. Україна | 3 | 8. Південна Корея | 4 |
| 9.Італія | 3 | 9. Сінгапур | 3 |
| 10. Ізраїль | 2 | 10. Алжир | 3 |
Джерело: SIPRI Yearbook 2014 Armament, Disarmament and International Security. Summary p. 11.
Ядерні технологи як перевага і загроза
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології і військовий сектор“ на сторінці 1. Приємного читання.
