Між добою романтизму і сучасністю не існує культурного розриву. На відміну від більш "благополучних" народів, здобуття української ідентичності, розпочавшись у добу романтизму, з огляду на постколоніальний статус України, триває ще й у XXI столітті.
Специфіка української ідентифікації в добу постмодерну зумовлена її посттоталітарним, постколоніальним та пострадянським статусом. Питання національної ідентичності сучасної України у практичній площині насамперед є питанням реального утвердження і захисту на державному рівні системи зрозумілих, простих для сприймання світоглядно вмотивованих смислів у формі ідеологем масової свідомості. Зокрема це питання власного інформаційного простору, створення єдиної української помісної Церкви, популяризації національних традицій, звичаїв, захисту ринку української відео- та друкованої продукції, освіти державною мовою незалежно від регіону, функціонування державної мови в усіх установах та інституціях.
Значною мірою в цьому аспекті, за висловом журналіста Віталія Портнікова, XXI століття в Україні почалося з Майдану, який став реальним утвердженням національних ідентифікаторів – суверенітету української нації' та її консолідації через взаємодіїо громадян у ході Революції гідності, їхню солідарність у протистоянні зі злочинною владою, а пізніше проти зовнішнього агресора в неоголошеній "гібридній війні". Всупереч запевненням російських та проросійських ідеологів про те, що українці та росіяни – "єдиний народ", за роки української незалежності дуже виразно проявилась відмінність українців від росіян в аспекті соціетальної (у тому числі й політичної) культури, тієї ментально запрограмованої комбінації цінностей, яка відрізняє один народ від іншого і робить кожен із них єдиним у самому собі. Від ідеальних уявлень і засадничих цінностей, які у колективній свідомості кожної нації скомбіновані по-іншому, залежить національний проект майбутнього, який українці намагаються витворити у своїй державі.
"Східний" націоналізм не виступав від імені розвинутої, чітко визначеної, кодифікованої високої культури, яка вже визначила лінгвістично свою територію шляхом тривалої та розмаїтої літературної діяльності ще з часів раннього Відродження чи Реформації. Він виступав в обороні високої культури, яка ще перебувала у процесі кристалізації, становлення. Вона намагалася встановити своє панування в умовах жорстоких суперечностей між такими ж культурами, в етнографічному хаосі діалектів, туманних уявлень про історичне чи мовно-генетичне походження в суміші етнічних груп, які щойно починали ототожнювати себе з новонародженими високими культурами. Об'єктивні умови сучасного світу вимагали від них ідентифікації з однією з цих культур. Однак доки цього не сталося, їм бракувало чітко визначеного культурного базису, який мали німці та італійці.
Народи Східної Європи й надалі пов'язані складною структурою кровних, територіальних і релігійних зв'язків. Щоб уніфікувати усе це в рамках єдиного націоналістичного принципу, потрібно було щось більше, ніж декілька битв і дипломатичних заходів. Ситуація вимагала цілеспрямованого, потужного і тривалого культурного будівництва. В багатьох випадках воно передбачало депортації, більш або менш насильницьку асиміляцію, іноді навіть фізичне знищення, і все це – задля встановлення того тісного взаємозв'язку між державою і культурою, який є квінтесенцією націоналізму. Такий спосіб поводження не був наслідком якоїсь особливої жорстокості націоналістів, які іноді вдавалися до згаданих заходів (можна припустити, що ці люди були не гірші й не кращі за інших) – його програмувала логіка ситуації.
Ернест Гелнер.
Нації та націоналізм.
Революція гідності, продемонструвавши здатність до спільного розуміння загального добра і бажаного майбутнього устрою, прагнення до його втілення всупереч обставинам, прояснює зміст української національної ідеї і вселяє надію на реалізацію українцями своєї ідентичності.
Революція гідності – каталізатор національної ідентифікації
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Специфіка української ідентифікації в добу постмодерну“ на сторінці 1. Приємного читання.
