Джордж Орвелл в антиутопії "1984" показав, наскільки ефективним пропагандистським інструментом може стати в умілих руках фальсифікація історії. Дж. Орвелл описав політичну систему, що тримається на глобальній всепроникній брехні, лицемірстві і планомірному "промиванні мізків". Роман "1984" був опублікований 1949 року, проте небезпеку масового поширення віртуальної картини світу, побудованої на тотальному перекрученні реальності, руйнівний вплив цієї віртуальної реальності на світосприйняття та поведінку людей ми можемо по- справжньому оцінити лише в наш час, стикаючись, наприклад, з феноменом інформаційної агресії Росії проти України.
Євген Замятин у романі "Ми" показує, що відбувається з країною, де всі сфери життя підпорядковані одній-єдиній ідеї, меті, завданню. Героїв цієї книги позбавили всіх індивідуальних рис, включно з іменами, вони замінені "нумерами": люди-нумери – ідеальні деталі державної машини, але й особистої свободи у них не більше, ніж у якихось болтів чи гайок. Таке суспільство не лише антигуманне, а й надзвичайно вразливе: досить одній піщинці потрапити в добре відлагоджений механізм, як насильно прищеплені цінності починають девальвуватися на очах – і система руйнується.
Олдос Хакслі в романі "О чудовий новий світ" створює картину уявного майбутнього. У ньому знищено інститут сім'ї, а слова "батько" і "мати" вважаються лайливими – зате не виникає психозів, неврозів. Життя людей заповнюється оргіями, які проходять нудно і буденно, за розкладом, як партзбори у провінційній радянській установі. Діти не знають батьків, а батьки – дітей. Це світ, де людина позбавлена права вибору – але сама цього, як правило, не розуміє.
Рей Бредбері в романі "451 градус за Фаренгейтом" описує крах цивілізації, безпосередньо пов'язаний із загибеллю культури. Насамперед – культури книжкової, традиційної для Європи. В антиутопії Р. Бредбері книги вилучають і палять як шкідливе й небезпечне явище. Але залишається надія: хоча є "пожежники", що винищують друковане слово, знаходяться й люди, що відважно ховають заборонену літературу, заучують літературні шедеври напам'ять.
Ентоні Берджесс своїм романом "Заводний апельсин" створив не стільки антиутопію у традиційному значенні слова, скільки дистонію, змальовуючи трагедію людини у нелюдяному світі. У книзі Берджесса весь світ побудовано на насильстві, це невід'ємна властивість людської натури. Головного героя роману штучно позбавляють цієї здатності, але, переставши бути хижаком, він тут же перетворюється на жертву. Саме по собі насильство нікуди не подінеться, міняється тільки його вектор, напрям. І тут вже ніяка революція не допоможе – хіба що антропологічна, остаточна, та, яка перетворить homo sapiens на принципово інший біологічний вид.
"Фінансова цивілізація": сутність і перспективи
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антиутопії XX століття“ на сторінці 1. Приємного читання.
