Громадський порядок – зумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях у процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Деліктна відповідальність – позадоговірна відповідальність за цивільним правом, пов'язана із заподіянням майнової і немайнової (моральної) шкоди внаслідок цивільного правопорушення (делікту).
Делінквентна поведінка – поведінка індивіда, що порушує норми громадського правопорядку, загрожує благополуччю інших людей або суспільству взагалі та може бути правомірно покараною.
Держава – організаційно-інституційне утворення, продукт розвитку та життєдіяльності суспільства, який покликаний захистити природні права і свободи усіх і кожного. Держава покликана забезпечувати вільний розвиток індивідів, які мешкають на її території.
Державний примус – вид соціального примусу, сукупність заходів психічного, фізичного, матеріального чи організаційного впливу, що застосовуються уповноваженими суб'єктами у встановленому порядку незалежно від волі суб'єктів застосування в цілях забезпечення громадського порядку та громадської безпеки.
Деформація правової свідомості – негативне соціально-правове явище, що характеризує такий стан правосвідомості, коли в його носіїв є певні погляди, ідеї, подання, що перекручено відбивають правову дійсність і виражають негативне ставлення до права, правосуддя та законності.
Механізм забезпечення конституційно-правового статусу людини – система засобів, спрямованих на захист і реалізацію базових правових норм та інститутів, які проголошені на рівні конституції та конституційних законів і мають на меті визначення місця та ролі людини з погляду гарантування її прав у системі суспільних відносин. Обов'язок людини і громадянина – юридичне визнання необхідності певної поведінки людини, зумовлене потребами існування та розвитку інших людей, держави і суспільства.
Права і свободи громадянина – система закріплених у національному законодавстві природних не відчужуваних від особи можливостей, необхідних їй для нормальної життєдіяльності та розвитку.
Права і свободи людини – система природних не відчужуваних від особи можливостей, які потрібні їй як для задоволення своїх життєво необхідних потреб та інтересів, так і для духовного зростання.
Право як волевиявлення держави – система загальнообов'язкових, формально визначених, установлених чи санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що тісно між собою пов'язані та регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціально неоднорідному суспільстві.
Правова культура – якісний стан правового життя суспільства, який характеризується досягнутим рівнем розвитку правової системи – станом та рівнем правової свідомості, юридичної науки, системи законодавства, правозастосовної практики, законності та правопорядку, правової освіти, а також ступенем гарантованості основних прав і свобод людини.
Правове виховання – цілеспрямована, послідовна і систематична діяльність держави, громадських об'єднань і організацій щодо формування системи правових знань, умінь і навичок у правовій сфері, правового мислення, правових почуттів – поваги до права, законності, до тих соціальних цінностей, що охороняються правом і законом, щодо підвищення рівня правосвідомості та правової культури загалом, що забезпечує ефективне дотримання, виконання і використання юридичних норм.
Правовий закон – законодавчий акт, що створений на основі принципу верховенства права, коли права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження є головним обов'язком держави, яка своїм регулюванням має забезпечити розвиток людини і громадянського суспільства у правових межах.
Правовий нігілізм – заперечення соціальної цінності права як основного засобу захисту прав та інтересів громадянського суспільства.
Правовий статус особи – система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права (тобто такий, що має правосуб'ектність) координує свою поведінку в суспільстві
Правопорушення – суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність), яке порушує норму права.
Правосвідомість – специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у формі юридичних знань, оцінок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які визначають поведінку людей в юридично значущих ситуаціях.
Розділ 9. ЛЮДИНА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Словничок основних термінів і понять“ на сторінці 1. Приємного читання.
