Історія пам'яті: пам'ять нації, культурна пам'ять, пам'ять і простір

Українська людина в європейському світі


Історія пам'яті як засіб для творення власної ідентичності


У 1920-1930-х роках бере початок теорія історичної пам'яті, засновником якої вважається французький соціолог Моріс Альбвакс. Він писав: "Найчастіше я згадую про щось тому, що до цього спонукають мене інші, що їх пам'ять допомагає моїй пам'яті, а моя пам'ять спирається на їх пам'ять". Пам'ять формується в неоднорідному, фрагментарному просторі суспільства, що склався історично. При цьому пам'ять про минуле і формується, і деформується одночасно, а науки про суспільство мають брати до уваги цей подвійний процес – як мінімум роблячи поправку на його деформівний вплив.

У такому сенсі виходить, що існує колективна пам'ять і індивідуальні рамки пам'яті, а наше індивідуальне мислення й сприйняття здатні до спогаду настільки, наскільки вони укладаються в ці рамки пам'яті та беруть участь у цій пам'яті. На думку М. Альбвакса, історія починається там, де пам'ять закінчується. А отже, для вченого історія – це не різновид офіційної пам'яті, не репрезентація минулого, санкціонована авторитетом науки.

Історія пам'яті як напрям історичних досліджень виник у середині 1950-х років у Німеччині, набуває популярності на зламі 1970-1980-х. На сьогодні виробилося кілька напрямів у вивченні "історії пам'яті": "пам'ять нації", "пам'ять і простір", "пам'ять класів".

Історія пам'яті постає як явище, акт, за допомогою якого суспільство творить власну ідентичність, постійно її уточнює й актуалізує. Надзвичайно важливим і актуальним є збереження історичної пам'яті народу як шляху до цивілізованого поступу держави. Тут суспільство зазвичай зіштовхується із "війнами пам'яті", які часто впливають на сучасну політику і майбутній розвиток держави. Формування власного погляду на свою історію та її провідних діячів стає важливим елементом самоідентифікації народу, ствердження незалежної держави. Цей процес іноді супроводжується забуттям одних спогадів та актуалізацією інших.

Згідно з Іваном Павлом II, пам'ять і забуття – дві важливі сили, що протистоять одна одній, які діють як у людині, так і в людській спільноті. Історична пам'ять тісно пов'язана з ідентичністю. У суспільстві пам'ять народу часто-густо стирається або спотворюється – щоб люди не мали ким пишатися, не мали з ким себе ідентифікувати. Це поширений прийом, що застосовується щодо народів окупованих і впокорених територій. Відбувається підміна справжніх історичних цінностей, пам'яті за допомогою маніпуляцій інформацією через контрольовані та доступні інформаційні ресурси, які можуть сформувати "ідентичності" на тлі фальшивих цінностей минулого і сучасного. Відбувається "розмивання" власної ідентичності, "добровільне" забуття і брак чіткої позиції щодо минулого.

Однією з найхарактерніших ознак суспільної пам'яті є те, що вона міфічна за означенням. Під міфами розуміємо набір тих архетипних знаків і символів, які слугують ніби емоційно навантаженими дороговказами в цьому світі.

Оскільки суспільна пам'ять міфологізована, то її функціонування залежить не так від того, що ми пам'ятаємо, як від того, що ми забуваємо, а точніше від того, що ми погоджуємося забути. Тут стикаємося ще з таким поняттям, як "добровільне забуття". Відомий французький історик Ернест Ренан у лекції "Що таке нація?" 1882 року стверджував: "Забування, а я би навіть сказав неправильне розуміння історії, є підставовою умовою формування нації". Вважається, що народи "добровільно забувають" або коригують свою історію задля досягнення вищих цілей. З цією метою відбувається й ідеалізація певних історичних подій, постатей.

Іван Павло II у книзі "Пам'ять та ідентичність. Бесіди на зламі століть" спиняється на темі ідентичності. Він стверджує, "що найкращим внеском країн у творення єдиної Європи є захист, збереження власної ідентичності". Він добре розуміє, що сьогодні багатьом країнам загрожує небезпека "затьмарення" і навіть втрати їхньої ідентичності і що боротьба за її збереження дуже часто є боротьбою за виживання народу як такого. Особливо актуальними є проблеми ідентичності для тих країн, які остаточно не визначилися з власною тотожністю та ідентичністю й вагаються між Сходом і Заходом, між минулим і майбутнім, між гіркою правдою сьогодення і солодкою брехнею вчорашнього.

Які можна поробити висновки з багатства, різнорідности і своєрідности українців? Висновки ці, річ ясна, мали б дати щось практичне для будуччини. Це мало б бути щось, може, таке, що "направляє", "пророкує" чи хоч творить атмосферу пересади.

Може, єдиною формулою було б: будь приготовлений до власної історії!

Історія дає передусім можливість зрозуміння власного характеру: як же ж можна хоч найменшу дрібницю відкинути в ній, не стараючись навіть зрозуміти її?

Батько сучасних істориків України Михайло Грушевський висловив розуміння історії, близьке до сучасного. В своїм вступнім викладі у Львові (дня 12. X. 1894) він зазначив, що хоче зрозуміти в історії "стан економічний, культурний, духовний цієї маси українців, їх пригоди, їх бажання й ідеали". Отже, й для нього, що, може, не вмів підійти до тієї "маси українців" як організму, все ж найважливішим було те, що висловлює пригоди, бажання й ідеали – характер раси.

Одність історії як вислів характеру – це в сучасних європейських країнах нормальна річ. Але коли для здобуття одности з недавньою історією не треба посередників, то для одности з давніми віками треба істориків із суцільними переживаннями історії. Тоді виросте велика історія. Лишень треба визволитись. Треба визволитися від змови істориків. Легко на війні вогнем бити в позиції ворога, тяжче вгадувати чужі пропагандистські й провокаторські посуви в українськім житті. Всі властивости раси, всі прикмети терену і всі генеральні ідеї, однак, мають щось, що не є формулкою, але є тривале, не є дефініцією, але завжди зостанеться важливим у практиці і, врешті, є цілком українське. Ті поняття є прості, але вони є певні, вони є важливі, вони були відвіку. Це – великі заповіти української раси. Вони лишень можуть дати одність будуччини, в оперті на одности організації і одности історії.

Юрій Липа.

Призначення України.

Історична пам'ять відіграє важливу роль у процесі формування національної ідентичності, оскільки уявлення про минуле посідають ключове місце у структурі ідентичності. Дійсна ідентичність може формуватися тільки на тлі дійсних значущих цінностей людського життя – батьківщини, історії, традицій, верховенства закону, загалом – на тлі власної культури.

Від наявності історичної пам'яті в народу залежить прагнення до власного політичного визначення. Суспільство, яке отримує повну інформацію про своє минуле, стає на шлях самоствердження, і, навпаки, якщо його цього позбавлено, воно, на думку Я. Грицака, "втрачає панування над власною поведінкою".

Тому основою політики поневолення і панування є коригування історичної пам'яті, аж до невпізнання, формування, за висловом Я. Грицака, так званої "короткої пам'яті", тої, яка була вигідна правлячій владі. Як приклад, підхід до вивчення історії в СРСР – переважний обсяг інформації з історії України, чи то пак Української РСР, припадав саме на період радянський, який всіляко деталізувався.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія пам'яті: пам'ять нації, культурна пам'ять, пам'ять і простір“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ІДЕНТИЧНІСТЬ ЛЮДИНИ У СВІТІ ПОСТМОДЕРНУ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

  • Суть концепції ідентичності

  • Компоненти ідентичності

  • Культурна ідентичність

  • Поняття і значення діахронної ідентичності

  • Ідентичність "ринкової людини"

  • Рівні ідентифікації

  • Коріння та розвиток української національної ідентичності

  • Становлення української ідентичності

  • З якого часу українська еліта усвідомлює свою ідентичність як європейську

  • Колоніальний статус України – проблематизація ідентичності

  • Специфіка української ідентифікації в добу постмодерну

  • Революція гідності – каталізатор національної ідентифікації

  • Українська, російська, мережева ідентичності, їх взаємовідношення

  • Європейська ідентичність, її значення для України

  • Основоположні європейські цінності

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 2. ЛЮДСТВО НА ТЕКТОНІЧНОМУ РОЗЛОМІ ІСТОРІЇ: ІСТОРИЧНЕ І НАДІСТОРИЧНЕ

  • Періодизація історичного процесу

  • Схема світової історії за К. Ясперсом

  • У визначенні поняття "історія" є багато змістових конструкцій. Ознайомимось з деякими з них

  • Людина в системі національних і загальнолюдських цінностей: роль етносу, роду, племені, народності, нації

  • Розвиток поглядів на світ і людину в історії людства. Формування ставлення до проблеми "людина – історія"

  • Наукові концепції щодо проблеми "людина – історія"

  • Місце і роль особи, маси, публіки, народу в історії

  • Маси як вирішальний чинник історичних подій. Публіка як перша стадія перетворення маси на народ

  • Історична роль особистості

  • Історія пам'яті: пам'ять нації, культурна пам'ять, пам'ять і простір
  • Історія як шлях до надісторичного, як "вічне сьогодні"

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 3. ЛЮДИНОВИМІРНІСТЬ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • Відмінності та чинники взаємовпливів економічного розвитку і зростання економіки у площині людиновимірності

  • Людський розвиток як новітній вимір соціально-економічного процесу

  • Концептуальний підхід до людського розвитку

  • Показники розвитку людського потенціалу

  • Індекс розвитку людського потенціалу

  • Гуманістичний аспект людського розвитку

  • Основні наукові напрями, які обґрунтовують людиновимірні економічні моделі соціально- економічного розвитку

  • Роль і значення людини в адміністративно- командній економіці України радянського періоду, у трансформаційний та сучасний періоди

  • Перехід до ринкової трансформації з погляду людиновимірності економіки: генезис і наслідки

  • Сучасна соціально-економічна політика України у площині людського виміру

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 4. СВІТ ЛЮДИНИ ПЕРЕД ВИКЛИКОМ ГЛОБАЛЬНИХ ЗАГРОЗ: ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Система міжнародної безпеки

  • Колективна безпека

  • Правові основи колективної безпеки

  • Організація Північноатлантичного договору

  • Рада Європи

  • Сучасні загрози міжнародній безпеці

  • Політичні, техногенні, природні, демографічні загрози

  • Національна безпека України

  • Державна політика національної безпеки

  • Проблеми захисту національних інтересів у відносинах із Росією

  • Характерні риси агресії Російської Федерації проти України

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 5. ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ, ЕТИКО-ГУМАНІСТИЧНИЙ, ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТИ

  • Регіональні екологічні проблеми України

  • Система моніторингу навколишнього природного середовища

  • Парадигма сталого розвитку суспільства

  • Екологічна експертиза та її організація як превентивного заходу

  • Екологічний аудит як вид управлінської та підприємницької діяльності

  • Системи управління впливом на довкілля

  • Екологічна безпека в системі національної безпеки суспільства

  • Стратегія екологічної безпеки соціально- економічного розвитку України

  • Екологічна культура як системотвірний чинник екологічної безпеки

  • Екологічна свідомість, екологічні цінності у структурі екологічної культури

  • Екологічна компонента корпоративної та індивідуальної соціальної відповідальності

  • Пріоритети міжнародної практики охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування

  • Екологічна відповідальність у процесі комунікації, у виробництві, реалізації та споживанні товарів

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА: ЗМІНА ПАРАДИГМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ З ДОВКІЛЛЯМ

  • Етика "благоговіння перед життям" Альберта Швейцера

  • "Гіпотеза Геї" Джеймса Лавлока

  • Етична концепція біорегіону (біорегіоналізм)

  • Цінності природи

  • З. Антропоцентризм, біоцентризм, екоцентризм, екобіоцентризм

  • Основні принципи неантропоцентричних концепцій

  • Екоцентризм

  • Біоетика: природа життя і смерті, цінності життя

  • Ціннісні пріоритети біоетики

  • Чи має людина право обирати не життя, а смерть?

  • Проблема поводження з людським плодом, що має дефекти розвитку

  • Етичні проблеми штучного запліднення

  • Можливість вибору статі дитини батьками

  • Аборт

  • Репродуктивне клонування: моральні виправдання і заперечення

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 7. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: КОНЦЕПЦІЇ, МОДЕЛІ, ВИКЛИКИ

  • Негромадянські суспільства

  • Клієнтелізм, корпоратизм

  • Сутність громадянського суспільства

  • Соціальний капітал

  • Громадянська політична культура

  • Моделі громадянського суспільства (історичні, національні, аналітичні)

  • Громадянське суспільство і політика

  • Громадянське суспільство і нація

  • Громадянське суспільство в Україні

  • Особливості громадянського суспільства в незалежній Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 8. ПРАВО ТА ПРАВОПОРЯДОК ЯК ВИМІРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СВІТУ

  • Зв'язок громадянського суспільства і держави проявляється через права і свободи особи

  • Правовий статус особи і громадянина

  • Механізм забезпечення конституційно- правового статусу людини в Україні

  • Правова свідомість і правова культура

  • Формування та ознаки правової культури

  • Правова культура особи

  • Право і закон. "Де-юре" і "де-факто"

  • Право як волевиявлення держави

  • Де-юре і де-факто

  • Правовий нігілізм як основна перешкода реалізації прав і свобод людини і громадянина. Поняття та види деформацій правосвідомості

  • Шляхи подолання правового нігілізму

  • Деформація правової свідомості

  • Правова відповідальність

  • Характерні ознаки юридичної відповідальності

  • Юридична відповідальність як необхідна умова розбудови громадянського суспільства

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 9. ЛЮДИНА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

  • Підходи до визначення сутності інформації

  • Інформаційний простір – не територіальний, а соціальний

  • Інформаційна культура

  • Основні засади інформаційної політики

  • Інформаційна війна

  • Інформаційна безпека

  • Принципи інформаційного законодавства

  • Розвиток інформаційного суспільства в Україні

  • Цілі та напрями прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 10. ТЕХНОЛОГІЯ: РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

  • Чи є сучасна людина "homo technicus" – "людиною технічною"?

  • Технологія – основний фактор сталого розвитку

  • Університети та R&D як ланки розвитку науки і технологічного прогресу

  • Переваги і виклики, породжені технологічним прогресом

  • Технології і військовий сектор

  • Ядерні технологи як перевага і загроза

  • Технології у сфері комунікацій

  • Технологічний прогрес і права людини

  • Аксіодогічний аспект технологій

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 11. ЛЮДИНА В СУСПІЛЬСТВІ ЗНАНЬ.

  • Революція у природознавстві кінця XIX – початку XX століття і становлення ідей та методів некласичної науки

  • Модель розвитку науки за К. Поппером

  • Постнекласична наука, її принципи і тенденції розвитку

  • Основні світоглядні положення синергетики

  • Етика і відповідальність людини в системі сучасної науки

  • Інтерналістські імперативи наукової етики

  • Пагвоський рух про соціальну відповідальність учених

  • ЮНЕСКО: "Наука в сучасному світі: розвиток науки та її людські наслідки"

  • Освіта в суспільстві знань

  • Знання та інформація як соціальний капітал

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 12. МОВА ЯК ДІМ УКРАЇНСЬКОГО БУТТЯ

  • Олександр Потебня: мова – спосіб буття національного духу

  • Проблеми мови в науковій думці XX століття

  • Мовна ситуація та державна мовна політика в Україні з 1991 до кінця 2013 року

  • Європейська хартія міноритарних мов в Україні

  • "Політика відсутності державної мовної політики"

  • Закон "Про засади державної мовної політики"

  • Вибір мови – цивілізаційний вибір

  • Мовні війни – інструмент євразійської інтеграції

  • Культурно-ментальна та мовна українізація України

  • Досвід європейських країн у сфері функціонування національних мов

  • Німеччина

  • Латвія

  • Естонія

  • Досвід двомовних держав – актуальність для України

  • Ірландія

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 13. МИСТЕЦТВО – ДІАЛОГ ЛЮДИНИ ЗІ СВІТОМ

  • Поняття і сутність міметичного мистецтва

  • Причини вичерпання міметичного мистецтва

  • Ідеологічний період: реальною є не зовнішня форма, а внутрішня сутність

  • Переформулювання поняття мистецтва

  • Постісторичний етап: "кінець мистецтва"

  • Кіч як індикатор кардинальної зміни взаємин людини і світу

  • Поп-арт: мистецтвом може бути все

  • Смисл тези про "смерть мистецтва"

  • Мистецтво, художній твір, художник у постісторичну епоху

  • Неможливо дати визначення сучасного мистецтва

  • Сучасне мистецтво в Україні

  • Перебудова культурного поля в роки незалежності

  • "Сучасне" та "актуальне" мистецтво

  • Депрофесіоналізація: мистецтво перетворюється на спосіб вираження індивідуального мислення

  • Мистецтво як різновид суспільної комунікації

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 14. БЛАГОДІЙНІСТЬ ЯК АТРИБУТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Основні етапи становлення та розвитку благодійності в Україні

  • Доброчинна діяльність братств

  • Доброчинність родини Терещенків

  • Доброчинні традиції роду Чикаленків

  • Музей мистецтв Ханенків – найбільше зібрання зарубіжного мистецтва в Україні

  • Правове регулювання діяльності благодійних організацій

  • Закони України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про волонтерську діяльність", "Про гуманітарну допомогу"

  • Місце України у Світовому рейтингу благодійності

  • Україна у Світовому рейтингу благодійності

  • Проблеми розвитку благодійності в Україні на сучасному етапі

  • Майже 80% українців стали благодійниками

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 15. ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПОСТУПУ ЛЮДСТВА

  • Концепція колообігу локальних культур

  • На противагу теорії культурних циклів, Карл Ясперс стверджує, що людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку, "вісь світової історії"

  • Напрями та етапи цивілізаційного розвитку

  • Економічне зростання як утвердження людини у власній сутності: "за" і "проти"

  • Поляризація світу після Другої світової війни

  • Основні принципи поліцивілізаційного підходу

  • Криза довіри як основного капіталу сучасної цивілізації

  • Бізнес як війна

  • Стратеги цивілізаційних змін

  • Культурно-цивілізаційні зміни та людський розвиток

  • "Людина стала об'єктом науки про людину тільки починаючи з того моменту, як автомобілі стало важче продавати, ніж створювати" – Джеймс Гелбрейт

  • Джеймс Б'юкенен: діагноз соціально- економічного і політичного ладу має включати морально-етичні виміри

  • Антиутопії XX століття

  • "Фінансова цивілізація": сутність і перспективи

  • Сутність поняття "людина економічна"

  • Майбутнє грошей у світі людей

  • Фінансова криза – криза "людини економічної"

  • Цивілізація альтруїзму?

  • Словничок основних термінів і понять