Сучасні дослідники виділяють такі основні типи негромадянських суспільств та їхні особливості.
• 1. Патріархальні аграрні суспільства, які притаманні доіндустріальним традиційним суспільствам. Вони можуть бути також догромадянськими, оскільки соціальна взаємодія індивідів і груп заради спільних справ на засадах добровільної організації тут ще не склалася. Окрема особа не відділяє себе від колективу (громади, общини), її окрема воля мало що значить. Адже традиційній громаді, за Е. Дюркгеймом, властива механічна солідарність, яка характеризується тим, що особистість ніби поглинається колективом. Для такого суспільства характерний високий рівень репресивності та насильства, а також низький рівень поділу праці і, оскільки всі займаються тими самими видами діяльності, індивіди мало різняться між собою. Цим вона відрізняється від органічної солідарності, що формується з розвитком суспільства і поглибленням поділу праці в індустріальному суспільстві і ґрунтується на співробітництві та кооперації членів суспільства.
• 2. " Одержавлені" суспільства за тоталітарних режимів виникають у сучасних антидемократичних системах. Тоталітарні режими цілеспрямовано руйнують будь-які спроби налагодження взаємодії громадян поза державним впливом, контролюють усі об'єднання та винищують приватну ініціативу, тримають громадян у страху, який паралізує їхню здатність до організації та самостійної діяльності і руйнує довіру та солідарність між ними. Права людини за тоталітаризму порушуються, а всі сфери суспільного і навіть особистого життя підпорядковуються державному контролю.
• 3. Дихотомічні {розколоті) / олігархічні суспільства виникають у суспільствах із глибоким соціальним розшаруванням, монополізацією ресурсів невеликим числом власників та недостатньою правовою захищеністю громадян. За умов глибокої асиметричності в розподілі ресурсів взаємодія нерівних партнерів набуває викривленої форми патронажно-клієнтельних стосунків із домінуванням партикулярних (окремих, часткових) інтересів і "приватних обмінів" ресурсами між фактично нерівними партнерами. Громадський інтерес, що вступає з ними в суперечність, відтісняється з політичного життя впливовими "покровителями", "олігархами", які свідомо працюють на зниження рівня громадянської свідомості та громадської зацікавленості широкого загалу. Тобто в такому суспільстві гіпертрофуються приватні інтереси, а політичні діячі і державні службовці втрачають чутливість до суспільних потреб і запитів народу.
• 4. Анархічні, криміналізовані суспільства виникають за умов анархії, хаосу, панування криміналізованих стосунків. Через слабкість держави та різні форми гіпертрофованого відчуження настає розпад соціальних зв'язків або переважання їхніх патологічних форм.
Більшість дослідників вважають, що громадянське суспільство не можуть творити об'єднання індивідів, права яких не захищені конституцією і законами, або ієрархічні структури з нерівним розподілом прав і обов'язків. Його утворюють лише вільні й рівні індивіди та створені ними добровільні асоціації, зорієнтовані на громадські справи, а також незалежні мас-медіа як засіб комунікації і самовиразу. Вони і є тими суспільними суб'єктами, які свідчать про те, що громадянське суспільство склалось або складається.
Клієнтелізм, корпоратизм
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Негромадянські суспільства“ на сторінці 1. Приємного читання.
