Етнолінгвістична ситуація в Естонії, як зазначає Олександр Крамар, упродовж XX століття була дуже схожою до української. У 1920-х роках в Естонії росіян жило 8,2%, а на території, що належить до сучасної України, також 8,2%. У1989 році рідною естонську мову вважали 61%, в Україні українську у 2000-му рідною називали 64%. Російська була рідною для 30%, в Україні в той же час російську рідною вважали 29,6%. У Таллінні російська була рідною для значно більшої кількості жителів, ніж у Києві, а на сході країни російськомовне населення становило 80-95%, що значно більше, ніж на Сході України.
Естонія, як і Латвія, зі здобуттям незалежності не надала громадянства всім, хто проживає на її території. Громадянство Естонії отримали лише ті, хто проживав на її території до 1940 року та їхні нащадки. Тому велика частина російськомовних залишилися негромадянами Естонії. Однією з умов отримання громадянства був іспит на знання естонської мови.
В Естонії на законодавчому рівні закріплено статус естонської мови: Стаття 6 Конституції Естонської Республіки зазначає: "Державною мовою Естонії є естонська мова". Це єдина мова для спілкування органів влади, судочинства та правоохоронної системи. 1998 року були ухвалені парламентом поправки до закону про громадянство, за якими діти, народжені в Естонії після 26 лютого 1986 року, зможуть набути естонське громадянство без іспиту з державної мови. 2000 року внесено зміни до мовного законодавства Естонії: представники всіх професій бізнес-середовища, сфери громадського обслуговування, органів влади мали підтвердити свій рівень володіння мовою. Для цього впроваджено єдину європейську систему оцінювання рівня володіння естонською мовою: основний (базовий) рівень володіння; середній рівень володіння; вищий рівень. До 2001 року існувала норма про обов'язкове володіння естонською мовою для депутатів будь-якого рівня: є прецедент, коли одного з них позбавили мандата через незнання мови. 2002 року ті, хто не володів естонською мовою, отримали право спілкуватися з чиновниками через перекладача, щоправда, за власний кошт.
2007 року в Естонії був прийнятий останній мовний закон: у сфері освіти починають вводити уроки естонської мови і літератури в гімназіях російської меншини в Естонії. У наступні роки державна мова поступово запроваджується в ліцеях при вивченні суспільствознавства, географії і музики. Так, на сьогодні викладання естонською охоплює 60% навчальних предметів у школах нацменшин. Водночас у власне естонських школах використовують лише державну мову. Щодо ЗМІ закон встановив вимогу перекладати естонською аудіовізуальні твори. Мовлення без перекладу має не перевищувати 10% тижневого обсягу продукту власного виробництва. Вивіски, покажчики, оголошення, повідомлення, реклама у громадських місцях мають бути тільки естонською. За мовне планування відповідала Національна мовна колегія (National Language Board), головним завдання якої було вироблення мовної політики та стратегій мовного планування, аналіз передумов прийняття закону про мову, нагляд за розробленням термінології тощо.
Через 10 років послідовна мовна політика дала свої результати: в Естонії відбулося витіснення російської мови з провідних позицій політичного, економічного життя, освіти і її заміщення державною. І водночас проникнення на її місце англійської мови.
Отже, досвід мовної політики країн Балтії свідчить про те, що мова здатна консолідувати суспільство, а цілеспрямована та послідовна мовна політика може створити мотивацію для вивчення державної мови. Ці країни змогли отримати бажані результати вже через 10 років.
Досвід двомовних держав – актуальність для України
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Естонія“ на сторінці 1. Приємного читання.
