Екологічні проблеми, породжені неузгодженістю економічної, демографічної та природно-ресурсної сторін процесу економічного розвитку, формуються на національному рівні з наступним розвитком цих тенденцій у глобальному масштабі та утворенням синергетичних ефектів. Перспективи економічного зростання, у контексті теорії соціальної відповідальності, пов'язують із розв'язанням глобальних проблем збереження ресурсів для майбутніх поколінь. Досягти цього можна шляхом реалізації таких векторів розвитку:
• інтернаціоналізація екологічних зовнішніх витрат як процесу повсюдного поширення ідеології екологізації виробництва;
• оптимізація структури споживання в масштабі суспільства, окремих країн та верств населення, а отже, і структури виробництва, динаміки чисельності населення та економічного зростання;
• становлення ідеології виробничого ресурсозбереження та впровадження сумісних з особливостями та місткістю природного середовища технологій протягом їхнього життєвого циклу (проектування виробництво – використання – утилізації), зростання цільових затрат природоохоронного призначення.
Світова практика зовнішньоторговельної діяльності налічує багато модифікацій інструментів соціальної відповідальності (митно-податкових, нетарифних, політичних, морально-релігійних), які, безумовно, мають бути трансформованими стосовно розв'язання завдань екологічного характеру. Згодом ці інструменти можуть бути включені до арсеналу заходів стратегічного регулювання внутрішнього ринку екологічно безпечних товарів.
Нові форми міжнародного екологічного співробітництва в контексті розвитку екосоціальної відповідальності
Реформування зовнішньоекономічної діяльності слід розглядати як частину глобального механізму екологічного регулювання, як мотиваційний, стимулювальний і фінансовий фактори зовнішнього впливу на повноцінність екологічного стану національного простору.
У майбутньому розвитку схем просування екологічно чистої продукції на світовий ринок проглядається можливість упорядкування інструментів соціальної відповідальності і вибору з них найбільш прийнятних. Такі тенденції у зовнішньоекономічній діяльності відзначаються потужним позитивним потенціалом для розвитку внутрішнього ринку високоякісної і екологічно безпечної продукції, забезпечуючи його насичення і цінову конкурентоспроможність.
Дія традиційних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі, заснована на принципах екосоціальної відповідальності, може істотно впливати на функціонування СОТ. Через фіскальну функцію мит можна регулювати споживання сировини і готової продукції, які не відповідають екологічним стандартам. У цьому разі рішення про допуск товару на внутрішній ринок приймає не споживач, а держава, регулюючи обсяги споживання через ціновий механізм. В іншому разі, якщо товар високоякісний, можуть бути використані преференційні (пільгові) мита.
Екологічно відповідальної комунікації може бути досягнуто шляхом використання потенціалу субсидування, коли угода щодо субсидій і компенсаційних заходів як офіційний документ у пакеті угод СОТ допускає субсидування природоохоронних програм. Природоохоронне призначення субсидій має стимуляційну основу, дає змогу без наслідків просувати продукцію національних товаровиробників і підтримувати конкуренцію на внутрішньому ринку екологічно безпечної продукції за рахунок імпорту.
Як інструмент екосоціальної відповідальності в міжнародній торгівлі може бути використаний також механізм жорстких кількісних обмежень. Відомо, що одне з цільових призначень експортних квот полягає у запобіганні виснаженню природних ресурсів, підтриманні галузей, які використовують місцеву сировину, і в збереженні на внутрішньому ринку стабільного рівня споживання. Імпортні квоти як засіб кількісного регулювання товару, який ввозять, замінюють ринковий механізм адміністративним регулюванням, що дозволяє реалізувати заборонні заходи щодо екологічно неповноцінної продукції. Проте такий метод не сприяє впровадженню технологічних і природоохоронних інновацій.
Відмінність фінансових можливостей країн із різним рівнем економічного розвитку створює умови для активізації екологічного демпінгу, що можна розглядати як нову еволюційну форму демпінгових заходів. Головними її напрямами слід визнати створення екологічної інфраструктури, забезпечення міжнародного обміну у сфері інноваційних напрямів екотехнологій, бізнесу та освіти, становлення фінансово-кредитних інститутів, які забезпечують фінансування природоохоронних проектів, що пройшли експертизу, створення інституту екологічної стандартизації та сертифікації, становлення екологічного менеджменту.
Принциповими рішеннями в галузі впровадження екосоціальної відповідальності має стати реальне практичне втілення численних міжнародних угод, офіційно ратифікованих Україною. Це дасть змогу без порушення норм та правил світової торгівлі перейти до жорстких природоохоронних стандартів і захистити внутрішній ринок від товарів, які не відповідають цим стандартам. Стратегічним напрямом створення систем екологічного управління є управління якістю продукції та виробництва згідно зі стандартами ISO 9000.
Закономірним результатом екобезпечного соціально відповідального господарювання є інформування споживача про екологічний імідж товару шляхом його маркування. Основою екологічного маркування є стандарти ISO 14000 і системи міжнародної сертифікації. Системи екологічного маркування в Україні практично не існує через відсутність обов'язкової вимоги з боку держави маркувати екологічно чисту продукцію, через низьку екологічну культуру споживача, який керується при виборі товару, в основному, ціновими критеріями, а також через відсутність відповідного конкурентного середовища, в якому неможливо продати товар без екологічного маркування.
Практика міжнародних господарських зв'язків останніх двох-трьох десятиріч дає чимало прикладів, що свідчать про намагання розвинутих країн винести за межі своїх метрополій екологічно шкідливі, багатовідхідні та ресурсомісткі виробництва і розмістити їх на території інших держав. Ця тенденція зберігається як своєрідний феномен "екологічного колоніалізму". За умов інтернаціоналізації господарсько-економічних зв'язків слід діяти екологічно грамотно і виважено, щоб Україна не перетворилася на специфічну екологічну колонію.
Словничок основних термінів і понять
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічна відповідальність у процесі комунікації, у виробництві, реалізації та споживанні товарів“ на сторінці 1. Приємного читання.
