Третій – постісторичний етап пов'язаний із черговими змінами у розумінні сутності мистецтва та його критеріїв. Ці зміни виявилися настільки драматичними й радикальними, що А. Данто символічно назвав їх "кінцем мистецтва".
Поп-арт: художня рефлексія на появу суспільства споживання
Впродовж тривалого часу людині онтологічно відводилась проміжна позиція між Богом і твариною. Ближче до Бога, далі від тварини. З XIX ст. до сьогодні існує тенденція мислити життя як відхилення від певної програми – як відмінність між живим тілом і механізмом. З фукодіанського погляду, живе людське тіло – тваринність людини – виражає себе за допомогою відхилення від програми, через помилки, безглуздя, хаос та непередбачуваність. Ось чому сучасне мистецтво так часто тематизує девіацію та помилку – все, що виламується з нормального порядку речей та порушує соціальні конвенції.
Борис Гройс. Політика поетики.
До констатації зміни парадигми у мистецтві дослідника підштовхнула поява у британському та американському мистецтві 1950-1960-х чергового художнього напряму – поп-арту. Поп-арт (від англ, pop-arty скорочення від popular art – популярне мистецтво) – художній напрям, для якого характерне використання й переробка символічних і знакових об'єктів рекламної продукції та масової культури. Він виник як реакція на надзвичайну популярність та комерціалізацію абстрактного мистецтва і проголосив своєю метою повернення до реальності та "розкриття естетичної цінності" зразків масової культури: грубого світу матеріальних речей, якому представники цього напряму приписували художньо-естетичний статус. З цією метою поп-арт використовував поетичну мову реклами та етикетки, прийоми фотомонтажу і колажу.
Поява поп-арту тісно пов'язана з переосмисленням впливу масової культури на картину світу, котрий людина щораз більше сприймала як світ речей, а точніше, світ товарів. Початки ґрунтовного переосмислення цього впливу пов'язані з ідеями Карла Маркса, а саме – з ідеєю "товарного фетишизму". Термін "фетишизм" К. Маркс використав, щоб окреслити специфічний вид сприйняття і ставлення до речей, що виник після появи індустріального виробництва та масової культури. Термін, ужитий дослідниками релігії як одна з характеристик міфологічної свідомості, тут був використаний щоб підкреслити міфологічне, ірраціональне підґрунтя у сприйнятті речі як товару. К. Маркс підкреслював, що товари перестають бути звичайними ужитковими предметами, бо ж існування речей як товарів не має жодного стосунку до фізичних властивостей предметів. Натомість воно є проекцією соціальних відносин між людьми. Речі змінюють своє значення, коли стають товарами і коли включаються в ринковий обіг.
Ракурс, у якому суспільство споживання, річ, товар та опосередковані ними взаємини між людиною і світом осмислюються поп-артом, вияскравлюється у працях французького філософа Ж. Бодріяра. Він, зокрема, зазначає, що предмети ніколи не вичерпуються тим, для чого вони слугують, вони наділяються значенням престижу, "відсилаючи" вже не до світу, а до буття і соціального рангу їхнього власника. Речі набувають значення соціальних маркерів, що відзначають, вирізняють їхнього споживача. Ці смисли й схоплює поп-арт, який виник як художня рефлексія на появу суспільства споживання. Прийом використання готових побутових речей, образів реклами – як товарів, так і відомих особистостей, мав на меті вказати глядачеві, як магазинні експозиції та реклама міфологізують товари, перетворюючи їх на знаки людських прагнень, як споживацтво конструює ідентичності. Люди більше не виводять те, ким вони є, з належності до груп чи походження, вони визначають себе через накопичення і споживання продуктів. А мас-медіа та реклама через тиражування перетворюють на продукт будь-яке зображення.
Кіч як індикатор кардинальної зміни взаємин людини і світу
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Постісторичний етап: "кінець мистецтва"“ на сторінці 1. Приємного читання.
