Це ідеологія та філософія охорони довкілля, яка розглядає збереження і відновлення довкілля як пріоритетну та самостійну цінність, не залежну від будь-яких людських критеріїв корисності. Яскравим провідником екоцентричних поглядів був О. Леопольд, який зазначав: "Найбільшим невігласом є така людина, яка питає про рослину або тварину: “А яка від неї користь?”".
Принцип екоцентризму передбачає пріоритетність цінності природи щодо цілей і потреб людини і радикально протистоїть антропоцентризму. Прибічники екоцентризму базують свою аргументацію на запереченні онтологічної лінії розмежування між природою людини і рештою живого. Відповідно заперечується і виключна самоцінність людини порівняно з представниками не-людської природи. На відміну від біоцентризму, не лише окремі живі організми, а й природа, стан екологічної рівноваги розглядаються як феномени, що мають внутрішню цінність. Прибічники ідеології екоцентризму сприймають природу як суб'єкт дії, що має власні цілі та моральні права. При цьому акцент робиться на цінності видів та екосистем, що аргументується тим, що екосистеми, як і дикі живі організми, незалежні від нас, складні та різноманітні, саморегулюються та мають власну тривалу історію розвитку. Людину прибічники екоцентризму трактують як рядового та рівноправного члена природних спільнот. Звичайно, на відміну від інших видів вона має розум, соціальну організацію, технологію та постійно їх удосконалює, однак це лише покладає на неї додатковий і виключно відповідальний обов'язок берегти й охороняти природу, насамперед від самої себе.
Отже, згідно з екоцентричним трактуванням захищати дику природу потрібно не задля досягнення певних людських цілей, а задля неї самої. Вказується на те, що на охоронних природних територіях не має бути будь-якого контролю з боку людини за живим та його використанням. Природні процеси мають відбуватися на цих територіях вільно та без втручання і впливу людини.
Екоцентризм характеризується такими основними особливостями.
• 1. Найвищу цінність становить гармонійний розвиток людини і природи. Людина – не власник природи, а один із членів природного співтовариства. Тобто протиставлення людини і Природи знімається.
• 2. Відмова від ієрархічної картини світу, де людина – "цар" природи.
• 3. Метою взаємодії людини з природою вважається максимальне задоволення як потреб людини, так і потреб усього природного співтовариства.
• 4. Характер взаємодії людини з природою ґрунтується на тому, що все природне є самоцінним, тому правильним і дозволеним є лише те, що не порушує екологічної рівноваги у природі.
• 5. Етичні норми і правила однаково поширюються як на взаємодію між людьми, так і на взаємодію людей зі світом природи. Тобто природні об'єкти сприймаються як повноправні суб'єкти, партнери у взаємодії з людиною.
• 6. Розвиток природи і людини мислиться як процес коеволюції, взаємовигідної єдності, що досягається завдяки балансу прагматичної і непрагматичної взаємодії з природою.
• 7. Діяльність з охорони природи диктується потребою в її охороні як такої.
Екоцентризм як ідеологія має певні вади: по-перше, він недостатньо враховує погляди класичної етики, по-друге, він не вважає окремих живих істот учасниками моральних відносин і, по-третє, екоцентризм не цікавиться моральними аспектами взаємовідносин людини з домашніми, сільськогосподарськими і піддослідними тваринами і рослинами.
При цьому спосіб дії в одній і тій самій ситуації з погляду біоцентристів та екоцентристів може радикально відрізнятися. Адже права окремої особини і права екосистеми можуть радикально не збігатися. Постановка питання, чиї права важливіші – окремого організму чи екосистеми, – заводить у безвихідне становище, чого треба уникати тим, хто дотримується екологічної етики.
Екобіоцентризм
Певним чином суперечності між екоцентризмом і біоцентризмом знімаються шляхом застосування філософської доктрини екобіоцентризму, або, як її ще називають, "глибинної екології". Глибинна екологія протиставляється "поверхневій екології". Якщо поверхнева екологія має на меті лише належне управління довкіллям для забезпечення потреб людини, то глибинна екологія вивчає фундаментальні питання впливу людини на екосферу, частиною якої вона є. Її основними етичними принципами є такі.
• 1. Процвітання і благо людини та інших форм життя на Землі цінне саме по собі. Цінність Іншого Живого не залежить від його корисності для людини.
• 2. Багатство і розмаїття форм життя сприяє реалізації цінності Живого і цінне саме по собі.
• 3. Люди не мають права зменшувати багатство і різноманіття Живого, крім випадків задоволення життєво важливих потреб. Екосфера як цілісна система в ціннісному плані вища за будь-яку з її частин.
• 4. Процвітання людства та його культур можливе лише в разі істотного зниження його чисельності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екоцентризм“ на сторінці 1. Приємного читання.
