"Вісь світової історії" – це час між 800 та 200 роками до н. е. У цьому проміжку часу виникли паралельно в Китаї, Індії, Персії, Палестині та Стародавній Греції духовні рухи, які сформували сучасний тип людини. Пробудження духу було, за К. Ясперсом, початком загальної історії людства. Ті народи, які потрапили в орбіту "осьового часу", швидко пішли вперед дорогою економічного та соціального прогресу, ті, що залишилися поза рамками "осі світової історії", "великі культури давнини" – загальмувались у своєму розвитку або й узагалі зійшли з історичної арени.
Покликаючись на те, що найархаїчніші писемні джерела історіографії датуються починаючи від 3000 р. до н. е., К. Ясперс визначає термін тривалості історії – приблизно 5 тисяч років. Доісторичне становлення людини, яке сформувало фундамент нашого людського буття, тривало незрівнянно довший час. Історія порівняно з доісторією – лише перша мить нового процесу. Вона подібна до тонкої оболонки над кратером вулкана. Історія, стверджує К. Ясперс, – це велике питання, яке ще не одержало свого рішення. Вона може виявитися миттю, проміжною ланкою між неісторичними існуваннями людства у тому разі, якщо тонка оболонка нашої історичної основи буде скинута силою тих чи інших обставин і нам загрожує небезпека знову перетворитися на людей кам'яного віку. Фундаментальні властивості людини, які склалися за доісторичної доби, невідворотно притаманні нашій природі, отже, по суті, ми ніколи не перестаємо бути людьми кам'яної доби.
Однак історія може стати також проривом обмежень, які навіть в образі безмежних нещасть загалом ведуть до того, що людина здобуде нові, досі невідомі можливості. Людина виходить поза межі історії, коли звертається до природи; до вічних, позаісторичних істин наукового знання; до історичності світобудови загалом; до найвищих витворів людського генію. Нарешті, ми виходимо за межі історії, коли осягаємо безумовність своєї відповідальності та вибору свого місця у світі. Історія стає шляхом до надісторичного – її велич, надихаючи нас, пов'язує зі сферою, яка підноситься над історією. Таким чином, смисл та призначення історії – вивести людину поза свої межі. Однак у цьому рухові людини до трансцендентних основ буття немає шляху "в обхід" історії, він пролягає лише через історію.
Історія, на думку філософа, повинна дати відповідь на питання: які можливості для сучасного розвитку ховає в собі минуле? "Погляд, звернений у минуле, занурює нас у таємницю людського буття. Той факт, що ми взагалі маємо історію, що історія зробила нас такими, якими ми видаємося сьогодні, примушує нас запитати: Звідки це? Куди це веде? Що це означає?"
Напрями та етапи цивілізаційного розвитку
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „На противагу теорії культурних циклів, Карл Ясперс стверджує, що людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку, "вісь світової історії"“ на сторінці 1. Приємного читання.
