Аналіз світоглядного підґрунтя сучасної біоетики засвідчує те, що нова етика прямує до певних ціннісних пріоритетів, зокрема вона:
• 1) розвиває сучасну глобальну мораль толерантності, яка будується на визнанні унікальності всіх проявів життя;
• 2) протистоїть процесам деперсоналізації особистості, технологізації та стандартизації моральних принципів;
• 3) обґрунтовує особисту відповідальність суб'єкта морального вчинку, протистоїть тенденціям морального релятивізму.
Біоетика стає засобом, котрий, зцілюючи людину від хвороб морального характеру, наслідком яких є психоемоційна, розумова й фізична дисгармонія нинішнього цивілізованого суспільства, відновлює гармонію в духовно-практичній системі "природа – людина – соціум". Вона акцентує увагу на взаємозв'язку морально-етичних норм у суспільстві зі станом здоров'я людей та забезпеченням належних якісних характеристик довкілля, сприяє формуванню світогляду, що ґрунтується на правах людини й універсальних, тобто аксіологічних, цінностях, пов'язаних з оцінюванням етичних, естетичних, художніх і філософських аспектів екології.
Проблеми біоетики мають міждисциплінарний характер, до них причетні біологи, медики, екологи, філософи та правознавці, представники релігійних конфесій. Узагальнюючи наукові, суспільні, релігійні погляди, національні особливості, традиції, в рамках біоетики розробляється сукупність моральних принципів, норм і правил, яких необхідно дотримуватись у професійній діяльності.
Найважливіші з них обговорюють на міжнародному рівні і закріплюють у правових документах. Принципи, норми та правила біоетики не є чимось застиглим. З часом вони змінюються відповідно до змін соціально-економічних умов, державної політики та громадської думки.
Досить згадати, як еволюціонувало вирішення питання дозволу/за- борони абортів у різних країнах світу – від повної заборони до вседозволеності, незважаючи на те, що позиція християнської церкви з цього питання була і залишається непохитною і незмінною. Вона розглядає штучне переривання вагітності як припинення життя людської істоти до її народження, тобто як убивство. Церква засуджує не лише аборти, а й ту етичну байдужість, легкість, з якою їх здійснюють. Часто до їх здійснення спонукають виключно прагматичні та суто меркантильні мотиви. Саме тому в суспільствах, де релігія відіграє велику роль, наприклад у США, проблема абортів нерідко стає причиною жорсткого протистояння, а в ісламских країнах та в Ізраїлі аборти стоять поза законом.
Сучасні проблеми, як-от пересадка органів і тканин, стовбурових клітин, екстракорпоральне запліднення, використання для лікування ембріональних тканин, генна терапія, штучна зміна статі, застосування трансгенних організмів з метою отримання харчових продуктів і, нарешті, клонування тварин і людини, про що так багато говорять сьогодні навіть у парламентах та урядах розвинених держав, – дуже ускладнили стару тезу, сформульовану ще Гіппократом, – "Не нашкодь!". Діапазон лікарських втручань, або, як тепер кажуть, медичних технологій, неймовірно розширився, зросла їхня віддача в лікуванні різних хвороб.
Проте разом із користю зріс і ризик. Лікарю нині часто не під силу розв'язати одвічну і дуже відповідальну та складну проблему "користь – ризик". До нових медичних технологій, що несуть багато невідомого і наслідки яких не завжди можна надійно передбачити, слід додати деградацію довкілля внаслідок техногенних впливів, яка ставить під загрозу саме життя на Землі.
Отже, бурхливий науково-технічний прогрес у галузі біології та медицини, зміна середовища проживання людини спричинили величезну кількість нових проблем, які не вкладаються у традиційну медичну етику та деонтологію.
Зарубіжний досвід свідчить, що для запровадження біоетичних принципів насамперед слід мати належну правову базу, яка б не лише їх декларувала, а й передбачала механізми контролю їх дотримання.
В усіх випадках без винятку інтереси людини мають бути вищими за інтереси науки і суспільства, вона повинна бути надійно захищеною від народження і до смерті. Саме це положення часто викликає дискусії. Проте не може бути сумніву, що коли відбувається жертвування інтересами особистості заради будь-яких суспільних інтересів, то це прямий шлях до перетворення людей на гвинтики державного механізму, як уже не раз траплялося в історії людства.
Сучасна біоетика інтегрує в єдине концептуальне ціле елементи етики класичної і новітні тенденції, ініційовані екологією, медичною деонтологією та бурхливим розвитком біотехнологій. Складність біоетичного дискурсу, крім усього іншого, спричиняється необхідністю інтеграції й поєднання природничо-наукового та соціогуманітарного аспектів культури особистості.
Інтенсивний розвиток новітніх біотехнологій безумовно має відповідати вимогам сучасної біологічної етики. А поглиблене дослідження й популяризація її проблем є справою пріоритетною й обов'язковою для кожної цивілізованої держави.
Розглянемо деякі з актуальних питань сучасної біоетики.
Тотальна загроза всесвітньо-історичного сьогодення відкидає нас від завжди відкритого питання, чим повинна бути людина, відповідь на яке всякчас варіюватиметься, до найпершої заповіді, що завжди була наріжним каменем цього запитання, проте досі не ставала актуальною, а саме заповіді, що вона повинна бути – звичайно ж, як людина. Це "як" збагачує імператив фактичного існування людською сутністю – тією мірою, якою ми з нею обізнані або здогадуємося про неї; а вона стає остаточною підставою його безумовності й у процесі його дотримання мусить запобігти тому, щоб та чи та онтологічна санкція обґрунтовувала безліч принесених жертв, позбавляючи (в онтичній площині) врятовуване існування його людських рис. У ситуації суворості можливих жертв цей аспект етики виживання, якої ми зобов'язані сьогодні дотримуватися, може стати найускладненішим: ідеться, іншими словами, про ту межу між двома безоднями, де засоби можуть знищити мету. Цією межею ми мусимо блукати, перебуваючи у сфері непевного світла нашого знання та поважаючи те, що людина витворила з себе протягом тисячоліть культурних надбань.
Проте сьогодні наше завдання полягає не в тому, щоб розвивати якийсь певний чи витворити якийсь новий образ людини, а передусім у розкритті горизонту тієї можливості, яку дано людині тільки за умови існування виду як такого. А оскільки ми повинні вірити обіцянню "imago Dei", ця можливість щоразу даруватиме людській сутності її нові шанси. Тож поки що опір небуттю – і передусім небуттю людини – є тим найпершим кроком, завдяки якому відповідальність в ситуації загрози майбутньому має спонукати колективну дію до ствердної відповіді буттю, яка стає обов'язком людини щодо всієї сукупності речей.
Ганс Йонас.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ціннісні пріоритети біоетики“ на сторінці 1. Приємного читання.
