Мистецтво як різновид суспільної комунікації

Українська людина в європейському світі

Сьогодні у світовій художній практиці мистецтво зазвичай розуміється як різновид суспільної комунікації, тому логічною сутнісною зміною, що характеризує штуку в новітню добу, виступає зміна онтологічного статусу твору мистецтва: він виявився уже не предметом обговорення, а вихідним пунктом для критики, що оцінює суспільство та світ. Таким чином, акцент із твору мистецтва як об'єкта і кінцевої мети творчої діяльності зміщується на те смислове поле, на яке він указує чи з яким асоціюється. Тобто цінність сучасного художнього твору полягає не в його матеріальній складовій, а у здатності тематизувати ту чи іншу актуальну проблему, стимулювати реакцію та залучення публіки до взаємодії через включення у смислове поле, створене художником. У зв'язку з таким принциповим зміщенням ролі художнього твору в суспільстві у світовому мистецтві поширився такий вид художніх практик, як документування. Ця форма мистецтва не репрезентує власне художнього твору, а інформує про нього – чи то художній проект, чи акцію, – тим самим підкреслюючи відсутність власне твору мистецтва. Метою цих художніх практик є залучення до співпраці глядацької авдиторії, активізація суспільного середовища, у якому вони здійснюються. Таким чином, одна з істотних рис новітнього мистецтва – прагнення втягти в художній процес сторонніх учасників, збудувати твір мистецтва на співучасті з іншими.

Сьогодні, у добу якнайточнішої технічної відтворюваності будь- якого зображення, художник не прагне представляти зовнішній світ у своєму мистецтві, він намагається демонструвати своє мистецтво як життя взагалі. У мистецтві життя може бути представлене як чиста активність, а також як тривання. Така репрезентація життя переорієнтовує з кінцевого продукту на сам процес, на тривання, тому одна з важливих характеристик сучасного мистецтва – акцентування ваги художнього жесту, наголос на дії, процесуальність. Традиційне мистецтво функціонувало на рівні форми. Натомість у сучасному мистецтві інтерес зміщено передовсім на питання контексту, структури простору або нової теоретичної інтерпретації. Тож усе частіше сучасні художники окреслюють свою творчість не як створення, а як дослідження (акцент на дію, тривання).

Важливим є співвідношення понять життя та історії. Якщо в попередні епохи час мислився виключно в контексті історії – міфологічної, біблійної, історії звершень народів як раціонального шляху, що має точку відліку, пункт призначення та внутрішню логіку історичних процесів, то сучасна епоха окреслюється як постісторична. Таким чином, поняття історії не збігається з поняттям життя, зокрема з поняттям "реальне життя", позаяк історія – це ідеологічна конструкція, що базується на поступальному рухові до певної мети. Така модель історії закорінена у християнській теології і не відповідає сучасному постхристиянському, постфілософському, матеріалістичному баченню світу. Вказуючи на життя як чисту активність, мистецтво звільнює його з-під влади ідеологічних конструктів та змертвілих метанаративів, отож – і від історії.

З XIX століття до сьогодні існує тенденція мислити життя як відхилення від певної програми – як відмінність між живим тілом і механізмом. Сучасне мистецтво дуже часто тематизує девіацію та помилку – все, що випадає з нормального, узвичаєного порядку речей і порушує соціальні конвенції, щоб навмисне акцентувати те, що в епоху надточних механізмів сприймається людським у людині – її непередбачуваність, непрограмованість, схильність до помилки, безглуздя й хаосу на противагу програмованим передбачуваним машинам.

Сприйняття мистецтва як виставкової практики замінило розуміння мистецтва як виробництва індивідуальних робіт для художнього ринку. Саме така нова інтерпретація мистецтва робить його частиною масової культури. Головним недоліком ситуації мистецтва в сучасну добу під таким кутом зору є те, що художній твір вже не має власної, незалежної від судження публіки внутрішньої цінності, позаяк для мистецтва тепер не існує необхідного, незалежного від настроїв та смаків публіки застосування. Відповідно, якщо певний твір мистецтва не має успіху в публіки, він фактично позбавляється значущості.

Провідним художнім методом сьогодні виступає апропріація – використання образів, запозичених з популярної культури, реклами, засобів масової інформації, з творчості інших митців для створення власного твору та вираження власної ідеї. Сам термін "апропріаціонізм" увійшов в обіг на початку 1980-х. Художники почали конструювати смисли, вибудовувати власний символічний порядок шляхом привласнювання, приватизації створеного іншим символічного капіталу. Апропрійовані сучасним мистецтвом зображення, об'єкти, знаки і

стилі початково циркулюють як товари всередині художнього ринку, на якому домінують приватні інтереси. Тож мистецтво постісторичної доби поступово зміщує акцент з індивідуального продукування нового на боротьбу за розподіл того, що вже є.

Ситуація невизнання об'єктивної цінності індивідуальної творчості в мистецтві пов'язана з новітньою ситуацією функціонування арт- системи. Сучасні критики наполягають на тому, що творчого генія не існує, авторський статус того чи іншого художника не випливає з факту його ймовірного таланту, а атрибуція авторства розглядається як певна умовність, яку використовують арт-інституції, ринок мистецтва та арт-критики, щоб зробити когось відомим зі стратегічною або комерційною метою. На сьогодні питання індивідуального авторства в сучасному мистецтві загалом є доволі проблематичним та дискусійним. Це пов'язано з тим, що всі рішення, які мають стосунок до організації виставки, можуть трактуватися як творчі жести, отож, за таких обставин, виділити суверенне авторство стає абсолютно неможливо – всі ці рішення призводять до плюралістичного, змішаного й вельми заплутаного авторства. Таке гетерогенне і множинне авторство властиве для будь-якої великої виставки останніх років. При цьому новому режимі авторства художника оцінюють не за його роботами, а за важливістю виставок та проектів, у яких він брав участь, тобто його авторство буде завжди частковим.

За таких умов ключовою фігурою сучасного мистецтва постає куратор. Саме куратори стали першими творцями мистецтва у його сучасному розумінні. У сучасному мистецтві, щоб вважатись художником, недостатньо просто творити – художник тепер мусить робити вибір з власних робіт і лише опісля проголошувати те, що було відібране, мистецтвом, таким чином, момент творчості зазвичай збігається з моментом вибору. Відмінність поміж об'єктом, який художник створює сам, і об'єктом, створеним для нього іншим, у сучасному мистецтві є несуттєвою: кожен із цих об'єктів, щоб вважатися мистецтвом, має спочатку пройти відбір. Таким чином, автор сьогодні – це не той, хто створює, а той, хто відбирає та авторизує, тобто куратор. На сьогодні їхня роль у сучасному світі штуки є беззаперечною й дедалі зростає: вони оголошують чергову художню моду, сповіщають кінець одних і початок інших тенденцій.

У попередні часи, незважаючи на зміну художніх практик, займатися мистецтвом означало робити те, що робили попередні покоління художників. У період модернізму займатися мистецтвом означало протестувати проти всього, що робили попередні покоління. В обох випадках було більш чи менш зрозуміло, що являє собою традиція і, відповідно, якої форми може набувати протест проти неї. Сьогодні існує маса традицій, що циркулюють по всьому світу, і маса різноманітних форм протесту проти них. Тому сучасному художникові вкрай необхідна теорія, яка пояснить, що таке мистецтво, і покаже художникові можливість універсалізації, глобалізації свого мистецтва. Розуміння мистецтва і його внутрішнього змісту завжди вимагає знання символічного порядку культури, тобто знання релігійних та філософських переконань, котрі функціонують в окреслений період і визначають, у який спосіб виражаються у змінних історичних умовах важливі прагнення людського розуму.

Підсумовуючи, виділимо кілька головних рис сучасного мистецтва.

• Найважливішим критерієм виступає переформулювання естетичних якостей твору. Художній напрям може бути визнаний авангардним, якщо він перевизначає естетичні конвенції, художні засоби або техніки, а також природу художнього об'єкта.

• Друга характеристика акцентує на суспільному значенні мистецтва – вона включає наявність критичної позиції стосовно культури, змінює відносини між високою і низькою культурою, а також займає критичну позицію стосовно наявних художніх інституцій.

• Третя характеристика – це переформовування суспільного контексту створення та презентації мистецтва, пропозиція нової ролі митця – тобто йдеться передовсім про зміни норм, пов'язані з розповсюдженням і творенням мистецтва. Сьогодні особливо значущою цінністю мистецтва є його здатність спонукати глядача до більш ретельного, скептичного і критичного переосмислення того, що видається дійсним станом речей, як- от усталені ієрархічні системи, ідеологія, соціальні конвенції та стереотипи.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мистецтво як різновид суспільної комунікації“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ІДЕНТИЧНІСТЬ ЛЮДИНИ У СВІТІ ПОСТМОДЕРНУ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

  • Суть концепції ідентичності

  • Компоненти ідентичності

  • Культурна ідентичність

  • Поняття і значення діахронної ідентичності

  • Ідентичність "ринкової людини"

  • Рівні ідентифікації

  • Коріння та розвиток української національної ідентичності

  • Становлення української ідентичності

  • З якого часу українська еліта усвідомлює свою ідентичність як європейську

  • Колоніальний статус України – проблематизація ідентичності

  • Специфіка української ідентифікації в добу постмодерну

  • Революція гідності – каталізатор національної ідентифікації

  • Українська, російська, мережева ідентичності, їх взаємовідношення

  • Європейська ідентичність, її значення для України

  • Основоположні європейські цінності

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 2. ЛЮДСТВО НА ТЕКТОНІЧНОМУ РОЗЛОМІ ІСТОРІЇ: ІСТОРИЧНЕ І НАДІСТОРИЧНЕ

  • Періодизація історичного процесу

  • Схема світової історії за К. Ясперсом

  • У визначенні поняття "історія" є багато змістових конструкцій. Ознайомимось з деякими з них

  • Людина в системі національних і загальнолюдських цінностей: роль етносу, роду, племені, народності, нації

  • Розвиток поглядів на світ і людину в історії людства. Формування ставлення до проблеми "людина – історія"

  • Наукові концепції щодо проблеми "людина – історія"

  • Місце і роль особи, маси, публіки, народу в історії

  • Маси як вирішальний чинник історичних подій. Публіка як перша стадія перетворення маси на народ

  • Історична роль особистості

  • Історія пам'яті: пам'ять нації, культурна пам'ять, пам'ять і простір

  • Історія як шлях до надісторичного, як "вічне сьогодні"

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 3. ЛЮДИНОВИМІРНІСТЬ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • Відмінності та чинники взаємовпливів економічного розвитку і зростання економіки у площині людиновимірності

  • Людський розвиток як новітній вимір соціально-економічного процесу

  • Концептуальний підхід до людського розвитку

  • Показники розвитку людського потенціалу

  • Індекс розвитку людського потенціалу

  • Гуманістичний аспект людського розвитку

  • Основні наукові напрями, які обґрунтовують людиновимірні економічні моделі соціально- економічного розвитку

  • Роль і значення людини в адміністративно- командній економіці України радянського періоду, у трансформаційний та сучасний періоди

  • Перехід до ринкової трансформації з погляду людиновимірності економіки: генезис і наслідки

  • Сучасна соціально-економічна політика України у площині людського виміру

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 4. СВІТ ЛЮДИНИ ПЕРЕД ВИКЛИКОМ ГЛОБАЛЬНИХ ЗАГРОЗ: ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Система міжнародної безпеки

  • Колективна безпека

  • Правові основи колективної безпеки

  • Організація Північноатлантичного договору

  • Рада Європи

  • Сучасні загрози міжнародній безпеці

  • Політичні, техногенні, природні, демографічні загрози

  • Національна безпека України

  • Державна політика національної безпеки

  • Проблеми захисту національних інтересів у відносинах із Росією

  • Характерні риси агресії Російської Федерації проти України

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 5. ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ, ЕТИКО-ГУМАНІСТИЧНИЙ, ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТИ

  • Регіональні екологічні проблеми України

  • Система моніторингу навколишнього природного середовища

  • Парадигма сталого розвитку суспільства

  • Екологічна експертиза та її організація як превентивного заходу

  • Екологічний аудит як вид управлінської та підприємницької діяльності

  • Системи управління впливом на довкілля

  • Екологічна безпека в системі національної безпеки суспільства

  • Стратегія екологічної безпеки соціально- економічного розвитку України

  • Екологічна культура як системотвірний чинник екологічної безпеки

  • Екологічна свідомість, екологічні цінності у структурі екологічної культури

  • Екологічна компонента корпоративної та індивідуальної соціальної відповідальності

  • Пріоритети міжнародної практики охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування

  • Екологічна відповідальність у процесі комунікації, у виробництві, реалізації та споживанні товарів

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА: ЗМІНА ПАРАДИГМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ З ДОВКІЛЛЯМ

  • Етика "благоговіння перед життям" Альберта Швейцера

  • "Гіпотеза Геї" Джеймса Лавлока

  • Етична концепція біорегіону (біорегіоналізм)

  • Цінності природи

  • З. Антропоцентризм, біоцентризм, екоцентризм, екобіоцентризм

  • Основні принципи неантропоцентричних концепцій

  • Екоцентризм

  • Біоетика: природа життя і смерті, цінності життя

  • Ціннісні пріоритети біоетики

  • Чи має людина право обирати не життя, а смерть?

  • Проблема поводження з людським плодом, що має дефекти розвитку

  • Етичні проблеми штучного запліднення

  • Можливість вибору статі дитини батьками

  • Аборт

  • Репродуктивне клонування: моральні виправдання і заперечення

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 7. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: КОНЦЕПЦІЇ, МОДЕЛІ, ВИКЛИКИ

  • Негромадянські суспільства

  • Клієнтелізм, корпоратизм

  • Сутність громадянського суспільства

  • Соціальний капітал

  • Громадянська політична культура

  • Моделі громадянського суспільства (історичні, національні, аналітичні)

  • Громадянське суспільство і політика

  • Громадянське суспільство і нація

  • Громадянське суспільство в Україні

  • Особливості громадянського суспільства в незалежній Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 8. ПРАВО ТА ПРАВОПОРЯДОК ЯК ВИМІРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СВІТУ

  • Зв'язок громадянського суспільства і держави проявляється через права і свободи особи

  • Правовий статус особи і громадянина

  • Механізм забезпечення конституційно- правового статусу людини в Україні

  • Правова свідомість і правова культура

  • Формування та ознаки правової культури

  • Правова культура особи

  • Право і закон. "Де-юре" і "де-факто"

  • Право як волевиявлення держави

  • Де-юре і де-факто

  • Правовий нігілізм як основна перешкода реалізації прав і свобод людини і громадянина. Поняття та види деформацій правосвідомості

  • Шляхи подолання правового нігілізму

  • Деформація правової свідомості

  • Правова відповідальність

  • Характерні ознаки юридичної відповідальності

  • Юридична відповідальність як необхідна умова розбудови громадянського суспільства

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 9. ЛЮДИНА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

  • Підходи до визначення сутності інформації

  • Інформаційний простір – не територіальний, а соціальний

  • Інформаційна культура

  • Основні засади інформаційної політики

  • Інформаційна війна

  • Інформаційна безпека

  • Принципи інформаційного законодавства

  • Розвиток інформаційного суспільства в Україні

  • Цілі та напрями прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 10. ТЕХНОЛОГІЯ: РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

  • Чи є сучасна людина "homo technicus" – "людиною технічною"?

  • Технологія – основний фактор сталого розвитку

  • Університети та R&D як ланки розвитку науки і технологічного прогресу

  • Переваги і виклики, породжені технологічним прогресом

  • Технології і військовий сектор

  • Ядерні технологи як перевага і загроза

  • Технології у сфері комунікацій

  • Технологічний прогрес і права людини

  • Аксіодогічний аспект технологій

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 11. ЛЮДИНА В СУСПІЛЬСТВІ ЗНАНЬ.

  • Революція у природознавстві кінця XIX – початку XX століття і становлення ідей та методів некласичної науки

  • Модель розвитку науки за К. Поппером

  • Постнекласична наука, її принципи і тенденції розвитку

  • Основні світоглядні положення синергетики

  • Етика і відповідальність людини в системі сучасної науки

  • Інтерналістські імперативи наукової етики

  • Пагвоський рух про соціальну відповідальність учених

  • ЮНЕСКО: "Наука в сучасному світі: розвиток науки та її людські наслідки"

  • Освіта в суспільстві знань

  • Знання та інформація як соціальний капітал

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 12. МОВА ЯК ДІМ УКРАЇНСЬКОГО БУТТЯ

  • Олександр Потебня: мова – спосіб буття національного духу

  • Проблеми мови в науковій думці XX століття

  • Мовна ситуація та державна мовна політика в Україні з 1991 до кінця 2013 року

  • Європейська хартія міноритарних мов в Україні

  • "Політика відсутності державної мовної політики"

  • Закон "Про засади державної мовної політики"

  • Вибір мови – цивілізаційний вибір

  • Мовні війни – інструмент євразійської інтеграції

  • Культурно-ментальна та мовна українізація України

  • Досвід європейських країн у сфері функціонування національних мов

  • Німеччина

  • Латвія

  • Естонія

  • Досвід двомовних держав – актуальність для України

  • Ірландія

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 13. МИСТЕЦТВО – ДІАЛОГ ЛЮДИНИ ЗІ СВІТОМ

  • Поняття і сутність міметичного мистецтва

  • Причини вичерпання міметичного мистецтва

  • Ідеологічний період: реальною є не зовнішня форма, а внутрішня сутність

  • Переформулювання поняття мистецтва

  • Постісторичний етап: "кінець мистецтва"

  • Кіч як індикатор кардинальної зміни взаємин людини і світу

  • Поп-арт: мистецтвом може бути все

  • Смисл тези про "смерть мистецтва"

  • Мистецтво, художній твір, художник у постісторичну епоху

  • Неможливо дати визначення сучасного мистецтва

  • Сучасне мистецтво в Україні

  • Перебудова культурного поля в роки незалежності

  • "Сучасне" та "актуальне" мистецтво

  • Депрофесіоналізація: мистецтво перетворюється на спосіб вираження індивідуального мислення

  • Мистецтво як різновид суспільної комунікації
  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 14. БЛАГОДІЙНІСТЬ ЯК АТРИБУТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Основні етапи становлення та розвитку благодійності в Україні

  • Доброчинна діяльність братств

  • Доброчинність родини Терещенків

  • Доброчинні традиції роду Чикаленків

  • Музей мистецтв Ханенків – найбільше зібрання зарубіжного мистецтва в Україні

  • Правове регулювання діяльності благодійних організацій

  • Закони України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про волонтерську діяльність", "Про гуманітарну допомогу"

  • Місце України у Світовому рейтингу благодійності

  • Україна у Світовому рейтингу благодійності

  • Проблеми розвитку благодійності в Україні на сучасному етапі

  • Майже 80% українців стали благодійниками

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 15. ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПОСТУПУ ЛЮДСТВА

  • Концепція колообігу локальних культур

  • На противагу теорії культурних циклів, Карл Ясперс стверджує, що людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку, "вісь світової історії"

  • Напрями та етапи цивілізаційного розвитку

  • Економічне зростання як утвердження людини у власній сутності: "за" і "проти"

  • Поляризація світу після Другої світової війни

  • Основні принципи поліцивілізаційного підходу

  • Криза довіри як основного капіталу сучасної цивілізації

  • Бізнес як війна

  • Стратеги цивілізаційних змін

  • Культурно-цивілізаційні зміни та людський розвиток

  • "Людина стала об'єктом науки про людину тільки починаючи з того моменту, як автомобілі стало важче продавати, ніж створювати" – Джеймс Гелбрейт

  • Джеймс Б'юкенен: діагноз соціально- економічного і політичного ладу має включати морально-етичні виміри

  • Антиутопії XX століття

  • "Фінансова цивілізація": сутність і перспективи

  • Сутність поняття "людина економічна"

  • Майбутнє грошей у світі людей

  • Фінансова криза – криза "людини економічної"

  • Цивілізація альтруїзму?

  • Словничок основних термінів і понять