Проте, незважаючи на постійну зміну оцінок, життєвих принципів, так званий ринковий індивід усе ж лишається собою в тому плані, що в нього незмінною є його інструменталістська життєва спрямованість, це і є той його сталий ідентифікаційний стрижень, або його діахронна ідентичність. Ринковий індивід, змінюючи значення речей у власній маніпуляційній системі цінностей, цілераціонально добудовує себе у своїй мінливості. У такий спосіб ідентичність постає ніби "проектом", спрямованим у майбутнє і завжди орієнтованим на вигоду та успіх. Життя індивіда обертається навколо єдиного стрижня: як найвигідніше себе подати на ринку міжлюдських взаємин. Як товар котируються такі цінності, як-от толерантність, галантність, респектабельність, елегантність, привітність, ґречність тощо. Вони стають масками, за якими ховається егоїстична сутність ринкової людини. Таким чином, можемо констатувати, що ринковому типу людини властиві обидва виміри ідентичності – як синхронна, так і діахронна ідентичність.
Екзистенційний вимір ідентичності
Щоб насправді бути цілісною, внутрішньо стійкою індивідуальністю з міцним особистісним стрижнем, окрім утилітарно-прагматичниго виміру буття з інструментальним мисленням, людина потребує мати ще й інший – екзистенційний. В екзистенційному вимірі людина сприймає дійсність не лише цілераціонально, а й емоційно-ціннісно. У цьому вимірі буття замість цінності "матеріально-грошова вигода" пріоритетними постають: любов до всього живого, до природи, людей, індивідуальна свобода, а звідси почуття вкоріненості у культуру, мову, історію народу. Проте для ринкової людини екзистенційний вимір є неістотним. Її утилітарно-прагматична спрямованість, що проявляється в цілераціональності, націлена на утилітарну мету й засоби її досягнення, а отже, вона відтісняє екзистенційний вимір на другорядні позиції. Звідси байдужість до власної історії та культури, мови, які задають людині смислотворчі параметри буття.
Людина сприймає світ через систему значень, яку їй ретранслює мова. Ці значення, бувши архетипними утвореннями, визначають життєвий каркас мовного досвіду, вони, виступаючи моделями нашого світосприйняття, є потужними національними ідентифікаторами. Те, як саме у мові індивіда представлений світ, наскільки цей мовний світ вкорінений у національно-культурну основу, визначає міру його національно-культурної ідентичності. Тому мовно виражена символічно-ціннісна система національної культури постає щодо людини незмінним стрижнем її власної ідентичності. Цей часово незмінний стрижень ідентичності називається базовою ідентичністю. Втрата індивідом національної мови вказує на втрату базової ідентичності.
Тепер розглянемо іншу площину вимірів ідентичності, яка вказує на соціально-культурну ієрархію ідентифікаційних спільнот. Це питання вищих і нижчих ідентифікаційних рівнів.
Рівні ідентифікації
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ідентичність "ринкової людини"“ на сторінці 1. Приємного читання.
