Ірландія від XVII до XX століття була колонією Англії. Ірландська мова була заборонена з XVIII століття в освіті, державних органах, судах. Цей народ пережив великий голод 1840-х років, а у XX столітті – масову еміграцію.
На сьогодні ірландці – єдиний кельтський етнос, який має власну незалежну державу. Усі ірландці володіють англійською мовою, а от ірландською – лише приблизно 1,4 мільйона, а це 40% від загальної кількості населення (4 млн осіб за даними перепису населення 1996 року). Ірландія має дві офіційні державні мови – ірландську й англійську, закріплені в чинній конституції (1937). Ірландська мова як національна є першою офіційною мовою. Англійська мова визнається другою офіційною мовою. Однак можуть прийматися постанови для вибіркового вживання одної з цих зазначених мов в офіційних цілях як загалом у державі, так і в будь-якій її частині зокрема. Найважливіші державні документи публікуються у двох варіантах – ірландському й англійському. Це є виявом бажання держави забезпечити не лише номінальну, а й фактичну двомовність Ірландії. Усі найголовніші державні документи доступні також і в Інтернеті неодмінно у двох варіантах. Що ж до усного вживання обох мов, то у двопалатному парламенті Ірландії англійська мова має значну перевагу, оскільки ірландською мовою володіє лише невелика частина депутатів. Тому в ірландському парламенті наразі панує англійська мова.
Закон про офіційні мови, "Officiallanguages bili" 2002 року, спираючись на статтю 8 Конституції, ставить за мету поширення використання ірландської мови в державному офіційному секторі, забезпечення рівноправного вживання обох офіційних мов у всіх адміністративних сферах і гілках влади та в судочинстві, а також створення посади Комісара з офіційних мов (An Coimisineir Teanga) для забезпечення виконання цього закону. Головною державною організацією, що протегує ірландську мову на всьому острові Ірландія, є Foras па Gaeilge (Інститут із розвитку ірландської мови), заснований 1999 року. Його завдання: сприяти розвиткові ірландської мови; полегшення й заохочення її вживання в мовленні й на письмі у громадському і приватному житті в Республіці Ірландія та Північній Ірландії (згідно з Європейською хартією регіональних або міноритарних мов), де існує потреба в цій мові; консультування адміністративних, громадських та інших установ у приватній і волонтерній сферах; підтримка необхідних проектів, грантодавчих організацій і груп; підтримка досліджень, кампаній сприяння розвиткові ірландської мови, а також зв'язків із громадськістю та мас- медіа; розробка термінології та словників; підтримка ірландськомовної освіти й навчання ірландської мови.
Однак, незважаючи на всі намагання держави утвердити статус ірландської мови, їй це вдалося лише на рівні офіційної документації, тобто в писемній мові. Щодо усного спілкування, то тут домінує англійська мова. У багатьох місцевостях є лікарі, поліцейські, офіціанти, які не володіють ірландською мовою, тому ірланодськомовні громадяни змушені спілкуватися з ними англійською. Ірландську мову визнають рідною лише 25 тис. громадян, які використовують її в побуті, а по всій країні налічується близько 100 тис. носіїв цієї мови. Що чекає цю мову надалі – поки що незрозуміло. Лайєм Карсон вважає, що трагедія ірландської мови полягала ще й у тому, що вона асоціювалася в багатьох із консервативним націоналізмом та репресивним католицизмом.
Україні потрібно врахувати цей досвід, бо Росія власне прагнула нав'язати стереотип про українську мову як мову бандерівців та націоналістів, мову села, формуючи комплекс меншовартості в тих, хто нею розмовляє. Тому сьогодні пріоритетом мовної політики має бути перетворення української мови на престижну, модну мову, мову реформ, свободи, прогресу, мову, яка стане запорукою європейського демократичного вибору.
Досвід Ірландії, історія якої є досить схожою з історією України, лише підтверджує, що статус державної для мови колонізатора лише посилює її вплив. Проте якщо для Ірландії англійська мова була запорукою цивілізаційного прориву, то для України російська стала причиною війни та спробою Росії повернути Україну до євразійського простору, щоб остаточно знешкодити усі прагнення України щодо європейського цивілізаційного вибору. Тому якщо розглядати досвід Ірландії з погляду прихильників білінгвізму, то для України це скоріше негативний досвід, ніж позитивний.
Генрі Гітчинґс у своїй книзі "Мовні війни: історія правильної англійської" зазначив: "мова – це стенограма історії". У багатьох унітарних європейських державах збереглися райони – свідчення цих стенограм, що ми бачимо сьогодні. Але новітня історія України може написати нову стенограму.
Словничок основних термінів і понять
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ірландія“ на сторінці 1. Приємного читання.
