Інформаційну війну дослідники визначають як використання й управління інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником. Уперше це поняття було закріплене в директиві Міністерства оборони США від 21 грудня 1992 року й відтоді набуло поширення для означення системи скоординованих, надзвичайно ефективних інформаційних операцій, які, вважають експерти, у перспективі можуть привести навіть до повної відмови від використання військової сили.
У наш час, коли економічні зв'язки і відносини все більше приймають форму обміну знаннями, а не обміну товарами, засоби масової комунікації самі є новими "природними ресурсами", що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба за капітал, простори збуту та інше відходять на другий план, а головним постає доступ до інформаційних ресурсів, знань, а це призводить до того, що війни ведуться вже більше в інформаційному просторі та за допомогою інформаційних видів озброєнь.
Російська інформаційна війна проти України продемонструвала, що пропаганда може бути різновидом зброї масового ураження, яка атакує людську психіку, позбавляючи мільйони здатності до об'єктивного і критичного мислення.
Засоби, що їх використовують в інформаційній війні, швидко прогресують. Сьогодні дослідники вже говорять про перехід від першого до другого покоління моделей інформаційної боротьби.
При цьому засоби інформаційної боротьби першого покоління – це:
• у воєнний час або за умов "гібридної війни" – збройне придушення тих чи тих елементів інфраструктури державного та військового управління;
• одержання розвідувальної інформації через перехоплення інформаційних потоків, які сьогодні є вельми різноманітними;
• несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів, їх фальсифікація чи викрадення;
• масове подання в інформаційних каналах та глобальних мережах дезінформації для впливу як на осіб, які приймають рішення, так і на населення з метою викликати паніку.
Інформаційна боротьба другого покоління включає більш глибинні процеси:
• створення атмосфери бездуховності й аморальності, негативного ставлення до культурної спадщини противника;
• маніпулювання свідомістю соціальних груп населення з метою створення політичної напруженості та хаосу;
• дестабілізація відносин між партіями й рухами для провокації конфліктів, недовіри, репресій проти опозиції;
• погіршення стану інформаційного забезпечення органів влади, провокування помилкових управлінських рішень;
• дезінформація населення про роботу державних органів, їх дискредитація;
• підрив міжнародного авторитету держави в очах урядів та населення інших країн;
• спотворення інформації про життєво важливі інтереси держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах.
Інформаційна безпека
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інформаційна війна“ на сторінці 1. Приємного читання.
