Базова ідентичність – символічно-ціннісна система національної культури, яка є основою діахронної ідентичності індивіда. Підвалини базової ідентичності становить мова, цінності національної культури, звичаєві імперативи трудової моралі, цінність національної держави. Базова ідентифікація вкорінена в архетипах колективного несвідомого й відбувається за принципом "свій – чужий".
Втрата ідентичності – стан, що характеризує втрату свого "Я" або зниження цілісності, тотожності чи віри людини у свою соціальну роль або належності до певної соціальної групи. При цьому людина відчуває свою незахищеність у навколишньому світі і страх перестати існувати як самостійна особистість або перестати існувати як особистість узагалі. Важливою причиною такого стану є надмірна домінантність з боку однієї чи багатьох людей із певного соціального оточення.
Гендерна ідентичність – не є автоматичною надбудовою над біологічною статтю, а особливим видом соціальної ідентичності, продуктом соціального конструювання, що поетапно формується в особистості у ході виховання та соціалізації. При цьому індивід усвідомлює себе представником певної статі, відчуває своє жіноче, чоловіче або ан- дрогінне тіло. Це поняття характеризує аспект самосвідомості особистості, що описує її переживання себе як представника відповідної статі.
Діахронна ідентичність – вимір ідентичності, який вказує на наявність в індивіда незмінного ідентифікаційного стрижня впродовж усього життя. Діахронна ідентичність дає людині почуття єдності з надособовим, колективним, а також означає, що особа завжди перебуває зі своїм минулим, зі своїми цінностями, вчинками, ідеями в будь-яких життєвих ситуаціях.
Етнічна ідентичність – усвідомлення належності людини до певної етнічної групи, ідентифікації її з іншими членами свого етносу. Цей процес включає осмислення спільності історичної пам'яті, культурних архетипів тощо. У структуру етнічної ідентичності здебільшого виокремлюють такі два основні компоненти – когнітивний (знання й уявлення про особливості власної групи та усвідомлення себе як її члена) і афективний (оцінка власної етнічної групи).
Ідентичність (лат. identicus – схожий, тотожний) – властивість психіки людини виражати свою належність до різних соціальних груп чи спільнот або ототожнювати себе з якоюсь іншою людиною. Ідентичність набувається людиною в ході засвоєння індивідом соціокультурних зразків, норм, цінностей, прийняття і засвоєння різних ролей та у взаємодії з іншими людьми. Перед особистістю стоїть завдання конструювати себе як на індивідуальному, так і на соціальному рівні, створення власної системи цінностей тощо. Ідентичність, згідно з філософією постмодернізму, не є чимось цілісним, а являє собою "мозаїку" різних контекстів, ролей та досвіду.
Індивідуальна ідентичність ("Я") є системою відносин індивіда з різними аспектами внутрішнього світу особистості та значущими для неї аспектами навколишнього соціального середовища. Визначальною характеристикою індивідуальної ідентичності є почуття "само- тотожності" людини, яка виступає домінантою набуття персональної ідентичності. Цей процес передбачає, що індивід утверджує насамперед сутність свого Я, а потім реалізує себе в соціумі.
Криза ідентичності – відрив людини від субстанційних життєвих смислів у формі мови, традиції, національного або групового етосу, що робить її зручним об'єктом політичної, ідеологічної й культурної маніпуляцій, заміняє ідентифікацію спрямованою на вигоду та успіх утилітарно-прагматичною позицією атомізованої людини. Характерними рисами цієї кризи є інструментальне і цілераціональне ставлення до дійсності, перетворення матеріальної грошової вигоди на центральну смислотворчу цінність; байдужо-споглядальне ставлення до універсалій національної культури, скептично-іронічна позиція щодо світу та інших людей, звуження інтересів сучасної людини до меж приватного життя.
Культурна ідентичність – самовідчуття людини всередині певної культури, усвідомлене сприйняття поведінки і свідомості, системи цінностей і свого "Я" з позицій, що прийняті в даному суспільстві. При цьому індивід не тільки виявляє лояльність до усталених культурних зразків, а й самоототожнює себе з ними. Культурна ідентичність передбачає формування в особистості стійких ціннісних орієнтацій, які дозволяють вибрати відповідні культурні норми і поведінку.
Національна ідентичність – самовизначення індивіда в національному контексті, усвідомлення власної належності до певної нації та її мови, релігії, етичних норм, культурної спадщини тощо. При цьому образ свого народу сприймається як позитивний, з толерантною установкою на спілкування з іншими народами. Національна ідентичність означає сукупність суспільних переконань, способів поведінки та емоційні зразки, які поєднують індивідів і соціальні групи як націю.
Політична ідентичність – самоототожнення індивіда з певною політичною позицією та належність особи (фактична або уявна) до якоїсь політичної позиції. Політична ідентичність суспільства виступає феноменом, у якому взаємодіють політичні, культурні, етнічні і національні чинники державотворення та міждержавного співробітництва. Структура політичних відносин формує певні позиції, які відрізняють суб'єктів політики.
Професійна ідентичність – система найбільш загальних уявлень індивіда про самого себе і своє місце у професійному світі, а також про свою професійну належність як одну з визначальних характеристик людини. Професійна ідентичність характеризує особу як носія певної професії, що є компонентою соціальної ідентичності членів суспільства. Професійна ідентичність виступає передумовою успішної професійної діяльності.
Релігійна ідентичність – феномен самосвідомості індивіда і суспільства, що базується на усвідомленні своєї належності до певної релігії, яка формує уявлення про себе і світ з використанням відповідних догм. Вона характеризує тотожність суб'єкта певній релігійній спільноті. Релігійна ідентичність базується на релігійних знаннях, релігійних цінностях та релігійній поведінці і є одним із першоджерел індивідуальної і колективної самосвідомості людини.
Розвиток ідентичності – індивідуальний процес, який послідовно відбувається під впливом соціального оточення і конкретних обставин життя протягом усього життя. Завданнями розвитку ідентичності є усвідомлення статі, власного тіла, емоційної незалежності від батьків, підготовка до сімейного життя, розвиток цінностей і формування соціально відповідальної поведінки. Кінцевим продуктом процесу самопізнання і формування ідентичності є динамічна система уявлення людини про себе, самоусвідомлення й самооцінки людиною своїх дій та їх результатів, думок, почуттів, моральності та інтересів, ідеалів і мотивів.
Синхронна ідентичність – вимір ідентичності, який указує на мінливість персональної ідентичності. Синхронна ідентичність не має постійного незмінного ядра, для неї характерні ситуативні зміни мотивацій до самоідентифікації* людини, залежно від життєвих обставин. Її сутність весь час видозмінюється, тож особа не становить єдності, бо завжди перебуває в стадії* становлення. Саме такий тип ідентичності характерний для людини доби постмодерну. Якщо в людини домінує синхронна ідентичність, то корпоративна, тендерна, вікова, політична, релігійна, регіональна тощо ідентичності за умов утрати стрижня діахронної ідентичності створюють фрагментованого індивіда без стабільної життєвої позиції.
Соціальна ідентичність – єдність і спадковість певної системи соціальних характеристик (норм, ролей, статусів), які дозволяють диференціювати індивідів за їхнім суспільним станом і груповою належністю. Вона означає уявлення людини про своє особисте місце у світі, усвідомлення нею належності до певної соціальної групи, категорії. Соціальна ідентичність є результатом самоототожнення індивіда з тими групами і спільнотами, які він сприймає як "свої". Територіальна (регіональна) ідентичність – частина соціальної ідентичності, результат територіальної (регіональної) самосвідомості індивіда, ототожнення себе як члена спільноти певної території. Територіальна ідентичність включає думки і почуття людини стосовно певного регіону.
Християнська ідентичність – форма індивідуальної і колективної самосвідомості, що характеризується належністю до християнської спільноти, визнанням християнського віровчення та самототожністю в лоні християнської церкви. Християнська ідентичність є важливою формою самосвідомості індивіда, що має певний вплив на формування інших ідентичностей людини. Християнська ідентичність відображає певні відмінності між християнськими церквами, що стосуються їхніх канонів, церковних догматів, символів віри тощо.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Словничок основних термінів і понять“ на сторінці 1. Приємного читання.
