Соціально-економічна політика в Україні за часів Радянського Союзу
За часів Радянського Союзу визначальна увага державної економічної політики в Україні була спрямована на проблематику людини- працівника як безпосередньої продуктивної сили, коли продуктивні здібності людини розглядали й оцінювали лише у площині одного з кількісних факторів зростання суспільного виробництва. Підґрунтям зазначеного була сама система адміністративно-командної економіки, основними рисами функціонування якої були:
• абсолютизація державної власності на економічні та природні ресурси, сувора централізація їх розподілу;
• централізоване, директивне економічне планування як основа господарського механізму;
• фактично повна заборона приватного підприємництва;
• незбалансованість попиту і пропозиції, відсутність у споживача права вибору товару (послуги), що призводить до започаткування і активного функціонування тіньової економіки;
• порушення грошового обігу, переміщення господарських суб'єктів від товарно-грошових відносин у площину сурогатного обміну.
Одночасно господарський механізм адміністративно-командної системи має низку особливостей. Він передбачає, по-перше, пряме управління всіма підприємствами з єдиного центру – вищих ешелонів державної влади, що зводить нанівець самостійність господарських суб'єктів. По-друге, держава повністю контролює виробництво і розподіл продукції, в результаті чого виключаються вільні ринкові взаємозв'язки між окремими підприємствами. Централізований розподіл матеріальних благ, трудових і фінансових ресурсів здійснюється без участі безпосередніх виробників і споживачів, а відбувається відповідно до заздалегідь визначених панівною ідеологією "суспільних" цілей і критеріїв на основі централізованого планування. Водночас значна частина ресурсів спрямовується на розвиток військово-промислового комплексу. По-третє, державний апарат керує господарською діяльністю за допомогою переважно адміністративно-командних (директивних) методів, що руйнує матеріальну заінтересованість безпосередніх виробників у результатах своєї праці. Розподіл продукції між учасниками виробництва суворо регламентується центральними органами, а оплата праці – за допомогою тарифної сітки, а також відповідно до централізовано затверджених нормативів щодо фонду заробітної плати, що призводить до зрівняльного підходу в питаннях матеріального заохочення.
Як наслідок, об'єктивно зароджується і поглиблюється деформація інтересів усіх суб'єктів соціально-економічних відносин, відсутня мотивація до ефективної праці, ризику, ініціативності, самостійності в господарській діяльності.
Директивна система управління народним господарством веде до формування "економіки з обмеженими ресурсами", де дефіцит стає одним з визначальних чинників господарського життя, що гальмує розвиток народного господарства.
Планування, орієнтоване на штучне загнуздування економіки, а не на всебічне підвищення її ефективності, жорстка директивна система цін, що повсюдно не відповідають реальним витратам виробництва і споживчим властивостям продукції, ґрунтована на зрівнялівці і виводилівці система заробітної плати – усе це створює поживне середовище для зростання безгосподарності, марнотратства, розбазарювання природних, матеріальних, фінансових ресурсів, робочої сили, призводить до перевищення попиту над пропозицією, викликає інфляцію.
Товарообмін, що базується на співмірності суспільно необхідних витрат виробництва при свободі вибору в продавців і покупців, поступається місцем ієрархічній системі розподілу відповідно до соціальної ваги окремих ділянок економічного життя.
Вибір найбільш ефективної економічної поведінки виробників і споживачів підміняється "змаганням" за місце в універсальній соціальній черзі на отримання фондів. Фондування, тобто "карткова" система розподілу, різні категорії постачання, й обмеження відтворюють нестачі навіть тоді, коли їх можна було б уникнути. За цих умов права громадян і трудових колективів на задоволення свого платоспроможного попиту узурпуються вищестоящими ланками адміністративної системи. Бюрократія, що розподіляє матеріальні блага, стає продуктом і вартовим "економіки дефіциту" і відповідних їй соціальних відносин.
Янош Корнаї.
Дефіцит.
Загалом адміністративно-командна економіка – господарство малоефективне, яке важко реформувати і яке характеризується хронічним дефіцитом виробничих ресурсів і товарів для споживання. У такій господарській системі попит обмежений не стільки готівковою грошовою масою, скільки державною системою централізованого розподілу. За таких умов постійно виникає брак товарів і послуг, незважаючи на наявність грошей у споживачів. При цьому парадокс полягає в тому, що дефіцит виникає в умовах загальної зайнятості і майже повного завантаження виробництва, що призводить до виникнення тіньової економіки як своєрідної "тіні" економіки дефіциту.
За часів Радянського Союзу бюрократизована адміністративно-командна система виявилася неспроможною задовольнити сповна дедалі більші духовні і матеріальні потреби людини і призвела до широкого поширення таких негативних явищ у суспільстві, як-от: безгосподарність, "телефонне право", аморальність, перетворення людини на "гвинтик" господарської діяльності. Паралельно з цим у радянському суспільстві активно культивувалася "пропагандистська" культура як потужний засіб впливу на свідомість людини. Через ідеологію, членство в партії, під впливом засобів масової інформації, контрольованої освіти, підтримуваних КПРС традицій і звичок більшість населення повинна була дотримуватися визначених світоглядних цінностей у повсякденному житті. Ті ж, хто вступав у конфлікт з офіційною світоглядною системою, зазнавав жорсткого покарання.
З переходом передових країн у постіндустріальну еру адміністративно-командна система цілковито віджила, виникла необхідність зміни сформованих тоталітарних порядків. Невідворотність змін була зумовлена також тим, що в постіндустріальному суспільстві з розвитком і глобалізацією економіки були потрібні працівники нового типу: культурні, широко освічені, підприємливі, здатні до інноваційної праці, які можуть забезпечити перехід до інтенсивного типу економічного розвитку. Це зробило неминучими корінні соціально-економічні перетворення майже в усіх колишніх соціалістичних країнах.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль і значення людини в адміністративно- командній економіці України радянського періоду, у трансформаційний та сучасний періоди“ на сторінці 1. Приємного читання.
