Таким чином, історія – це творення зовнішнього світу людини відповідно до внутрішнього світу, накопиченого минулого та апріорної здатності людського мислення надавати певних смислів подіям нашого життя. Так формується новий спосіб мислення певного часу, епохи. Дивитись уперед на основі знання минулого – ось що визначає смис
лове значення історії в людині. На думку Івана Франка, історія не знає стрибків, не дає нікому дарунків. Кожний крок у ній – то результат важкої праці, жертв і змагань.
Усе на світі має свою історію. Але людина має власний історичний вимір, який виражається її здатністю об'єктивізувати історію, оповідаючи її в послідовному розгортанні. Історії націй, об'єктивовані й зафіксовані письмово, є одним із найвагоміших елементів культури – елементом, який є вирішальним для ідентичності нації у вимірах часу, відзначав Папа Римський Іван Павло II.
Сьогодні новим викликом людській природі, спонуканням до пошуку сенсу буття в умовах мирного, справедливого, водночас вільного співіснування різних етносів, народів, націй, способів та стилів життя, стала глобалізація – якісно інший, дуже своєрідний період в історичному бутті людства.
Історія – наука про Людину; вона, зрозуміло, використовує факти, але це –факти людського життя. Завдання історика: намагатися зрозуміти людей, що були свідками тих чи інших подій, пізніше зафіксували їх у своїй свідомості поряд з ідеями, щоб мати можливість ці факти витлумачити.
Історія, зрозуміло, використовує тексти, але це – людські тексти. Самі слова, з яких вони складаються, насичені людською суттю. І в кожного з цих слів – своя історія.
Так, я з самого початку називаю історію науковим способом пізнання, а не наукою... – я маю на увазі Занепокоєння з великої літери, тобто не невпинний і маніакальний, а розумний і методичний перегляд традиційних істин, потребу в переробці, переоцінці, переосмисленні (коли це буває необхідно і як тільки стає необхідним) отриманих раніше результатів з метою їх пристосування до нових понять і, виходячи з цього, до нових умов існування, які невпинно викристалізовуються часом і людьми – людьми в рамках часу. І з іншого боку, я не забуваю про людей. Про людей, єдиних справжніх об'єктів історії – науки, яка вписується в групу гуманітарних дисциплін всіх порядків і всіх ступенів поряд з антропологією, психологією, лінгвістикою та іншими; науки, яка не цікавиться якоюсь абстрактною, вічною, незмінною за своєю суттю людиною, завжди подібною до самої себе, але людьми, що розглядаються в межах суспільства, членами якого вони є, членами цих співтовариств в певну епоху їхнього розвитку – людьми, що мають численні обов'язки, що займаються всілякими видами діяльності, що відрізняються різними схильностями і звичками, які перемішуються, зіштовхуються, суперечать одне одному, але врешті-решт приходять до компромісу.
Люсьєн Февр.
Бої за історію.
Однак справжня цивілізація вимірюється не лише економічним поступом, а в основному людським, моральним і духовним розвитком народу. У природі людини закладений механізм її морального і духовного самовдосконалення. Вона завжди хоче бути іншою, ніж сьогодні, "тут і тепер".
Людина прагне пізнати і зрозуміти історію, щоб тим самим зрозуміти себе. Історія – це як спогад, у якому основа, коріння нашого життя. Зв'язок людства з історією, з минулим необхідний, щоб не зникнути безслідно, а зробити свій внесок у розвиток людства.
Людина в часі, на думку Марка Блока, має бути предметом історичного дослідження. На підставі цього він висуває і обґрунтовує поняття історичного часу, який має служити для міцної фіксації історичних подій у часі.
Історичний процес може перерватися або змінити свій хід, якщо людство забуде те, чого було досягнуто попередніми поколіннями, або ж ці здобутки зникнуть із нашого життя.
Ще одна складова історії – це традиція. Вона сягає своїм корінням глибин історії і творить історичну субстанцію людського буття. Людина прагне, наскільки це можливо, зазирнути за межі свого теперішнього існування, бо історичну основу людського буття становить саме традиція, яка сягає своїм корінням глибин історії. І людське буття розкривається через час, через певну історичність. Погляд на історію людства веде нас до таємниць нашого людського буття. Той факт, що ми взагалі маємо історію, що завдяки історії ми є те, що ми є, ...дозволяє нас спитати: звідки вона походить? Куди веде? Що означає? – наголошував німецький філософ Карл Ясперс.
Саме минуле людства приховує певні таємниці, розгадавши які, можна розкрити нові можливості для сучасного розвитку людства.
Історія покликана дати людині загальний орієнтир у теперішньому, допомогти їй оцінити можливості та умови свого життєвого самоствердження, дійова та консервативна сторони історії забезпечують самоствердження людини у ході історичного процесу.
Значення історії як засобу самопізнання людини добре простежується у зробленій Фрідріхом Ніцше класифікації історичного знання на три взаємопов'язані типи:
• монументальна історія;
• антикварна історія;
• критична історія.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ЛЮДСТВО НА ТЕКТОНІЧНОМУ РОЗЛОМІ ІСТОРІЇ: ІСТОРИЧНЕ І НАДІСТОРИЧНЕ“ на сторінці 2. Приємного читання.
