Ще на XVIII сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1974) були прийняті "Рекомендації про статус науковців". Серед найважливіших етичних і громадянських принципів, якими повинні керуватися науковці будь-якої держави, тут вказані:
• інтелектуальна свобода пошуку, вираження і захист наукової істини;
• участь у визначенні цілей і напрямів програм, які вони здійснюють, і методів, які слід прийняти з гуманістичних, соціальних та екологічних міркувань;
• вільне самовираження в гуманістичних, соціальних або екологічних аспектах певних проектів і можливість виходу з участі в них, якщо їхні наслідки вимушують до цього;
• обов'язок зробити внесок у розвиток науки, культури й освіти у своїй державі, керуючись не тільки потребами у вирішенні національних завдань, а й міжнародними ідеалами ООН.
Важливо відзначити, що під егідою ЮНЕСКО розпочато здійснення проекту "Наука в сучасному світі: розвиток науки та її людські наслідки". Його початкові принципи, покладені в основу цього проекту, мають такий зміст.
Наука і техніка стали одночасно найбільшою надією для людського прогресу й однією з найсерйозніших загроз, з якими зіткнулася сучасна людина. Така ситуація виникла у зв'язку з колосальною потужністю наукової технології. Чи спрямована вона на знищення хвороб людини, чи на виробництво зброї, здатної знищити людський рід? У деяких випадках результати вдосконалення техніки ведуть до суперечливих наслідків. Один із результатів цього, характерний для розвинених країн і особливо для молоді, – дедалі більше недовір'я до науки. І це в той час, коли планета повинна забезпечити існування понад 6 млрд людей. А це можливе тільки на основі безперервного і раціонального використання техніки. Разом з тим нерозсудливе використання техніки, пов'язане з експлуатацією, несе таку саму серйозну загрозу. Катастрофи можна уникнути тільки в тому разі, якщо науку і техніку вдасться поставити під суворий і гуманний контроль. Ще серйознішою є ситуація у країнах, що розвиваються, де очікування від науково-технічного прогресу залишаються нездійсненними. Голод, злидні і хвороби все ще випадають на долю більшої частини людства. Відмова від науки і техніки може тільки погіршити цю ситуацію.
Далі йдеться про спроби контролювати і направляти розвиток науки і техніки, що здійснюються в розвинених країнах. На думку експертів ЮНЕСКО, соціальний контроль за розвитком техніки повинні здійснювати люди (включаючи вчених), на яких лежить реальна відповідальність за те або інше застосування наукових досліджень. Проблематика науки в сучасному світі має більше концентруватися на потребах суспільства і невідкладних проблемах світу. В рамках цього проекту ЮНЕСКО проводить, зокрема, вивчення культурних, етичних і естетичних проблем, що виникають у ході розвитку як уже сформованих, так і нових наукових дисциплін і видів техніки.
Із соціологічного погляду наука, що є важливим видом людської діяльності, має свої мотиви і потребу в легітимізації, тобто в обґрунтуванні. Його робить окремий учений або дослідницька група для проведення своєї наукової роботи з метою отримати або економічну підтримку, або дозвіл робити те, що вони роблять. Це можуть бути вказівки на соціальну користь наукового дослідження, на військові потреби, на цінності освіти або на самоцінність пошуку істини як такої. Крім того, кожна наукова дисципліна, кожний дослідний проект мають легітимізуватися і щодо інших дисциплін та проектів. Ці чинники є зовнішніми щодо функції наукової діяльності, яка полягає в пошуку істини.
Включеність ученого в міжнародне наукове співтовариство, з одного боку, і в національне геополітичне оточення науки – з другого, є для нього джерелом суттєвого потенційного конфлікту, прикладами якого можуть служити "втеча мізків", військові дослідження, розробка енергетичних проблем. Уряди сильно впливають на зовнішнє вимірювання науки, відіграючи важливу роль у визначенні не тільки того, де повинні працювати вчені, а й того, чим та як вони повинні займатися. Все це тягне за собою серйозні етичні проблеми, конфлікти між роллю вченого і роллю громадянина держави, яка все частіше фінансує наукові дослідження, маючи намір застосувати їх результати для досягнення вузьконаціональних цілей.
Проблема виникає, коли ці універсальні стандарти конфліктують із національно визначеними нормами. У таких випадках, на думку американського вченого Лі де Фореста, потрібен міжнародний кодекс наукової етики з детальною характеристикою не прийнятних для вченого зразків поведінки. Зараз такий кодекс існує лише в рудиментарній формі, про що свідчать розбіжності між ученими в таких питаннях, як дослідження щодо атомної зброї та генетичні експерименти. Питання соціальної відповідальності найбільш безпосередньо постають перед ученими, які персонально беруть участь у деяких проблемних галузях. Оскільки змінюється ця галузь або ставлення вченого до неї, то змінюється і сама ситуація, а отже, і її етична оцінка.
Стратегія розвитку інформаційного суспільства повинна супроводжуватися розвитком людських ресурсів, можливості яких відповідали б вимогам інформаційного століття. Ми зобов'язуємося надати всім громадянам можливість освоїти та одержати навички роботи з IT за допомогою освіти, довічного навчання і підготовки. Усі люди, без винятку, повинні мати можливість користуватися перевагами глобального інформаційного суспільства. Стійкість глобального інформаційного суспільства ґрунтується на стимулюючих розвиток людини демократичних цінностях, таких як вільний обмін інформацією та знаннями, взаємна терпимість і повага до особливостей інших людей.
Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, ухвалена 22 липня 2000 року лідерами "Великої вісімки".
Розглядаючи питання про соціальну відповідальність учених на глобальному рівні, особливо загострених у сучасних умовах, Лі де Форест відзначив: глобальний суспільний інтерес науки виходить з визнання того, що вчений відповідає перед людством загалом, і не просто індивідуально за ті дії, які він здійснює як учений, а й колективно – за впровадження результатів науки в кожній країні і в усьому світі.
При обговоренні проблеми "наука й етика" необхідним є конкретно-історичний підхід. Він вимагає розглядати не науку взагалі як добро або зло, а науку на певному етапі її розвитку, з урахуванням тих можливостей, які вона має на цьому етапі, і тих різноманітних впливів, які вона робить на людину і на суспільство. Він вимагає також розгляду тих конкретних соціально-економічних і культурних умов, які характерні для цього суспільства і в рамках яких функціонує соціальний інститут науки. Поза таким підходом будь-які проекти етичного регулювання науки в кращому разі залишаться утопіями, а в гіршому – призведуть до небажаних наслідків, аж до повної неможливості здійснення наукової діяльності, вважаючи її надмірно зарегульованою.
Суть економічної і соціальної трансформації, яку стимулюють інформаційні технології, полягає в здатності сприяти людям та суспільству у використанні знань та ідей. Інформаційне суспільство, яким ми його уявляємо, дозволяє людям ширше використовувати свій потенціал і реалізовувати свої прагнення. Для цього ми повинні зробити так, щоб IT служили досягненню стійкого економічного росту, підвищення суспільного добробуту, стимулювання соціальної згоди і повної реалізаціїїхнього потенціалу в галузі зміцнення демократії, транспарентного і відповідального керування та стабільності.
Досягнення цих цілей та вирішення проблем потребує розробки ефективних національних та міжнародних стратегій.
Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, ухвалена 22 липня 2000 року лідерами "Великої вісімки".
Таким чином, органічна єдність науки і гуманізму, утвердження її як сили, що служить прогресові людства, – одна із суттєвих проблем сучасного розвитку науки. Альтернативи цьому не існує ні для науки, ні для людства. Усвідомлення цього дозволяє краще оцінити наукове дослідження і його результати в етичному плані, подолати небезпечний для людства етичний релятивізм та нігілізм.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЮНЕСКО: "Наука в сучасному світі: розвиток науки та її людські наслідки"“ на сторінці 1. Приємного читання.
