Технологія є основним фактором реалізації сталого розвитку. Дуже важливими були переконання членів Всесвітньої комісії з навколишнього середовища і розвитку, викладені в доповіді "Наше спільне майбутнє": "Ми можемо переміщати інформацію і товари швидше по всьому світу, ніж будь-коли раніше; ми можемо продукувати більше їжі і більше товарів з меншими витратами ресурсів: наша технологія і наука дає нам нарешті потенціал, щоб глибше вивчити і краще зрозуміти природні системи. З космосу ми можемо бачити і вивчати Землю як організм, здоров'я якого залежить від здоров'я всіх його елементів. У нас є сили, щоб примирити людські справи з природними законами і досягати процвітання в цьому процесі. У цьому наша культурна й духовна спадщина може підкріпити наші економічні інтереси й імперативи виживання". Високі слова, але за ними стоять високі очікування в багатьох країнах, щоб знайти істотні і реальні інструменти для досягнення наших цілей. Від часу цих високих міжнародних зобов'язань ми зіткнулися з багатьма лихами, що мають важливий вплив на навколишнє середовище і життя людей. Більшість із них мають технологічний характер.
Чи технологія є всемогутньою?
У нинішній час люди мріють про забезпечене життя, але технологія не є відповіддю на всі проблеми на шляху до досягнення економічних цілей, поставлених політиками та фінансовими інститутами. Технологія як інструмент може бути використана в реалізації різних проектів, але необхідно мати велику підтримку від наукових досліджень і сектору розвитку. Безперечно, цей сектор диференційований. Зазвичай його розглядають як тріаду університетів та державних досліджень, бізнес- сектору (в основному промислового) і уряду.
Зазвичай очікують, що уряд має бути силою, яка надихає кожне дослідження з акцентом на загальні напрями розвитку країни. Уряд, отже, розглядають як основний ресурс фінансування дослідного сектору. Уряд здебільшого заінтересований у науково-технічному прогресі через конкуренцію на міжнародних ринках. Оскільки фінансові ресурси обмежені, це є проблема вибору пріоритетів. Цей вибір належить до найбільш дражливої політичної сфери і тому він розділяє багатьох політичних діячів не лише в одній країні, але так само в рамках міжнародних альянсів. Найкращим прикладом є Європейський Союз.
Технологія не народжується сама по собі, а є результатом освіти й підготовки майбутніх учених. Конкурентна позиція не тільки освітніх установ, а й для дослідного сектору країни на міжнародній арені залежить від того, які є освітні програми, пов'язані з науковими дослідженнями, в університетах різних рівнів. У рамках Європейського Союзу, на жаль, ми спостерігаємо зниження рівня в цьому секторі, так само як і в решті країн так званого розвинутого світу. Але проблема радше в тому, що люди почали думати, ніби технологія є майже всемогутньою і з новими технологіями ми можемо подолати проблеми нашого сучасного життя.
Для багатьох країн проблема виживання є пріоритетною щодо проблеми якості життя, якої вимагають у краще забезпечених суспільствах. Для бідних країн основними є першочергові потреби, а якою є вартість майбутнього – це ставиться на друге місце, або навіть абсолютно неважливо. Саме виживання є проблемою, коли люди мусять боротися за їжу, воду і хоча б найпростіше медичне обслуговування або освіту на базовому рівні. Нерозвиненість означає безробіття, що тягне за собою нестачу грошей для повсякденного життя. Залучення нових інвестицій перебуває на примітивному рівні, позаяк у людей немає можливості запропонувати достатню кваліфікацію для отримання роботи. Вже багато років
Організація Об'єднаних Націй докладає великих зусиль, щоб забезпечити цій частині світу фінансування на певному рівні їхніх потреб. На жаль, багато з цих країн, особливо в Африці, загрузли в постійних конфліктах, що перетворює реальну проблему на видимість допомоги. Ця офіційна допомога задля розвитку (ОДР) у більшості країн є неефективною. Найсучасніша технологія представлена там здебільшого озброєннями. Нові, сучасні озброєння, необхідні в конфліктах, є пріоритетними для багатьох сторін конфліктів. Технологія є інструментом досягнення переваги над протилежною стороною. Проте це привілей не країн, що розвиваються, а наддержави, яка хоче домінувати і використовує технології як інструмент міжнародного панування.
Беручи до уваги наведені вище короткі зауваження щодо технології, доречно поставити запитання: чи наші сучасні суспільства повинні бути технологічними суспільствами? Відповідь буде проста: якоюсь мірою ми вже технологічні суспільства. Деякі автори уже привернули нашу увагу до цієї проблеми, як, наприклад, Жак Еллул, Вільям Барретт або Льюїс Мамфорд, а також багато інших. Сьогодні, коли ми живемо в постелектронну епоху, коли майже щодва роки відбуваються електронні революційні зміни, коли, як у телевізійному шоу, "Великий Брат" постійно стежить за вами, а нагляд є майже на кожному розі вулиці і в торгових центрах, – людина залишається абсолютно не захищеною від втручання в її особистий простір. У більшості суспільств, звичайно, з міркувань безпеки потрібно стежити й контролювати, але ми не знаємо, наскільки отримана таким чином інформація про ту чи іншу особу використовується відповідно до призначення і чи не зачіпає наших людських прав. Це є важливою соціальною проблемою технологічного суспільства.
Університети та R&D як ланки розвитку науки і технологічного прогресу
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія – основний фактор сталого розвитку“ на сторінці 1. Приємного читання.
