Освіта в суспільстві знань

Українська людина в європейському світі


Сутність кризи сучасної освіти


Інформаційний світ, каталізатор формування "суспільства знань", створює свій ландшафт та інформаційну субкультуру. Її установка на технологічний прогрес і економічну ефективність зумовила вироблення готового до споживання знання, що передбачає зміну засобів його кодування, збереження і трансляції. На зміну принципам системності, детермінізму і об'єктивності приходить антиієрархічність, нелінійність, семантичний та аксіологічний плюралізм, виразом яких став гіпертекст, котрий комбінує, артикулює і виражає смисли у вигляді інформаційної мозаїки. Стверджується тенденція до явного надлишку знання завдяки численним "інтерпретаціям", "копіюванню", "розростанню", "коментуванню".

Шлях науково-технічного прогресу, вищим проявом якого стала ера електронно-мережевих комунікацій, безпосередньо поєднаний з етапом негативного розвитку "соціальності", що оприявлюється у відставанні знаннєвого чинника від розвитку інформаційних технологій. Причиною стає потреба в "самопрезентації", а не "комунікації". Унаслідок метою комунікативного процесу постає не особистість, а індивід, здатний актуалізувати окремі фрагменти своєї сутності відповідно до ситуації. Результатом цього процесу стає втрата потреби в одержанні смислового знання і одночасно посилення залежності від інформаційно-технологічних засобів, здатних "заміщати" реальність її образами (символами, знаками). Фактично засоби масової комунікації сьогодні функціонують як системи, котрі утворюють множинність інваріантів, альтернативних реальності, де зміст знання нейтралізується і руйнується, де реальність замінюється її симулятивними знаками, які утворюють "гіперреальність".

Світ "мережевих комунікацій" та "віртуальна реальність" постають альтернативою реальному світу, виступаючи в якості самого світу, в якому надмірний обсяг знань і безперервні потоки інформації, демократизуючи інтелектуальні форми дозвілля, перетворюють знання на інструментарій та матеріал для "масової культури". В такому контексті "суспільство знань" в певному смислі стає тотожним "масовій культурі", доступній всім індивідам, набуває амбівалентності, розкриття якої має принципове значення для виявлення резервів і перспектив оновлення змісту сучасної освіти.

Реальність "суспільства знань" зумовлює амбівалентність освіти як соціального інституту. З одного боку, вона пропонує людській особі доступ до культурних надбань людства та відкриває можливості творчого розвитку особистості, побудови відповідного до її запитів способу життя. З іншого боку, освітній процес розкладає і нищить самобутність особистості, "виготовляє" людей для певної соціальної системи, "інструменталізує" суб'єкта. Соціальна система тяжіє до збереження через систему освіти усталених диспозицій суспільних відносин, набір соціальних ролей та ієрархію цінностей.

Основна проблема полягає в збереженні суб'єктом здатності до критичного сприйняття інформації та імунітету до її "переконуючої інтенції".

Антоніна Машталер.

Потенціал освіти в трансформаціях суспільства знань.

У "суспільстві знань" постійно відбувається, з одного боку, небачене зростання ролі освіти в життєдіяльності народів, країн, індивідів, її перетворення на одну з галузей вельми прибуткового виробництва, а з другого – криза освіти та її структур, не в останню чергу зумовлена нерозумінням ролі освіти, її значення в гуманітарно орієнтованому соціальному прогресі.

За умов, коли конституювання "суспільства знань" стало загальновизнаним фактом, але методологічний апарат його осмислення ще не відповідає масштабам породжених ним проблем, насамперед необхідно визначити базові смисли концептуального підходу до інституту освіти, адекватного докорінним змінам, породженим іннформаційною епохою. В інтерпретаціях цієї проблеми в сучасній філософії освіти наявна контраверсія двох підходів до сутності кризи освіти і шляхів її подолання.

З одного боку, це технократичне прагнення змінити зміст і характер освіти, сфокусувавши її роль і методи на формуванні прагматичних умінь оперувати інформацією, володіти технологіями, мислити професійно – що нерідко подається як головні ознаки "суспільства знань", або "знаннєвого суспільства". Ці характеристики освіти постали не в наш час, це явище доби Модерну, тому зараз є сенс говорити про вичерпання цієї моделі, коли стають очевидними її негативи.

Уже людина модерної доби розглядає світ як засіб людської життєдіяльності та самоствердження, освіта цієї доби уже розпочинає перехід від непохитної системи знань і системи викладання до суб'єктивності, до особистості вчителя, індивідуального підхіду до учнів, творчого ставлення до матеріалу. Освіта стає пошуком нестандартних розв'язків, набуває характеру гри. Проте ці інтенції небезпечні активізмом, який, підміняючи об'єктивне знання індивідуальною думкою, спричинює зниження професіоналізму, падіння вимогливості до себе, знецінення загальнозначущих смислів, які, зрештою, витісняють цинізм і безвідповідальність. Знання прагматизуються до рівня забезпечення мислення "на найближчу конкретну потребу". Гасло "знання – це сила", зрештою, виливається в ідеологію експансіонізму, прагматизму і егоцентризму, що веде до кризи традиційної парадигми освіти.

Що до цієї картини додає "суспільство знань"? По-перше, небачене прискорення приросту нового знання, по-друге, безпрецедентні можливості доступу, поширення і тиражування знань, по-третє – їхню дедалі більшу плюралістичність, по-четверте – блискавичні темпи застарівання і вмирання знання. На останньому варто наголосити.

Багато що з того, що раніше називалося знанням, а також практика застосування старого досвіду до розв'язання сучасних завдань – сьогодні втратили сенс. Це докорінно змінює сутнісну орієнтацію освіти, її вже неможливо розглядати лише як процес засвоєння знань, традиційних цінностей та соціального досвіду. Йдеться про формування саме засобами освіти найбільш запотребуваних нині здатностей людини: здатності, за висловом А. Маслоу, узяти під контроль стрімке та неминуче застарівання тільки-но запровадженого у виробництво продукту, тільки-но освоєного способу виробництва, у цієї людини має вистачити розуму не боротися зі змінами, а передбачати їх і радіти їм.

Тобто (як це, зрештою, відбувалося при кожній зміні освітніх парадигм) нова концепція освіти має вирости не зі зміни технічних умов оволодіння знаннями, хоча й ультрареволюційних, а з потреби в новому історичному типові особистості, змінах у процесі становлення її характеру, а не просто когнітивної сфери. Це має бути людина-імпровізатор, здатна швидко приймати творчі рішення, яка спроможна відірватися від попередного досвіду, гнучка та адаптивна, здатна ефективно протистояти будь-якій несподіваній ситуації, достатньо впевнена в собі та інноваційна, щоб не сприймати теперішнього як варіації минулого. Таким чином, у центрі уваги дослідників, які намагаються окреслити контури освітньої парадигми суспільства знань, перебуває людина, особистісні виміри якої окреслені поняттям "креативність".

Основною причиною кризи освіти є перетворення її на інструментальний засіб, уплетений у мережу ринкових відносин, утрата сучасною освітою її гуманітарного змісту, її орієнтації на розвиток особистості.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Освіта в суспільстві знань“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ІДЕНТИЧНІСТЬ ЛЮДИНИ У СВІТІ ПОСТМОДЕРНУ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

  • Суть концепції ідентичності

  • Компоненти ідентичності

  • Культурна ідентичність

  • Поняття і значення діахронної ідентичності

  • Ідентичність "ринкової людини"

  • Рівні ідентифікації

  • Коріння та розвиток української національної ідентичності

  • Становлення української ідентичності

  • З якого часу українська еліта усвідомлює свою ідентичність як європейську

  • Колоніальний статус України – проблематизація ідентичності

  • Специфіка української ідентифікації в добу постмодерну

  • Революція гідності – каталізатор національної ідентифікації

  • Українська, російська, мережева ідентичності, їх взаємовідношення

  • Європейська ідентичність, її значення для України

  • Основоположні європейські цінності

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 2. ЛЮДСТВО НА ТЕКТОНІЧНОМУ РОЗЛОМІ ІСТОРІЇ: ІСТОРИЧНЕ І НАДІСТОРИЧНЕ

  • Періодизація історичного процесу

  • Схема світової історії за К. Ясперсом

  • У визначенні поняття "історія" є багато змістових конструкцій. Ознайомимось з деякими з них

  • Людина в системі національних і загальнолюдських цінностей: роль етносу, роду, племені, народності, нації

  • Розвиток поглядів на світ і людину в історії людства. Формування ставлення до проблеми "людина – історія"

  • Наукові концепції щодо проблеми "людина – історія"

  • Місце і роль особи, маси, публіки, народу в історії

  • Маси як вирішальний чинник історичних подій. Публіка як перша стадія перетворення маси на народ

  • Історична роль особистості

  • Історія пам'яті: пам'ять нації, культурна пам'ять, пам'ять і простір

  • Історія як шлях до надісторичного, як "вічне сьогодні"

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 3. ЛЮДИНОВИМІРНІСТЬ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • Відмінності та чинники взаємовпливів економічного розвитку і зростання економіки у площині людиновимірності

  • Людський розвиток як новітній вимір соціально-економічного процесу

  • Концептуальний підхід до людського розвитку

  • Показники розвитку людського потенціалу

  • Індекс розвитку людського потенціалу

  • Гуманістичний аспект людського розвитку

  • Основні наукові напрями, які обґрунтовують людиновимірні економічні моделі соціально- економічного розвитку

  • Роль і значення людини в адміністративно- командній економіці України радянського періоду, у трансформаційний та сучасний періоди

  • Перехід до ринкової трансформації з погляду людиновимірності економіки: генезис і наслідки

  • Сучасна соціально-економічна політика України у площині людського виміру

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 4. СВІТ ЛЮДИНИ ПЕРЕД ВИКЛИКОМ ГЛОБАЛЬНИХ ЗАГРОЗ: ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Система міжнародної безпеки

  • Колективна безпека

  • Правові основи колективної безпеки

  • Організація Північноатлантичного договору

  • Рада Європи

  • Сучасні загрози міжнародній безпеці

  • Політичні, техногенні, природні, демографічні загрози

  • Національна безпека України

  • Державна політика національної безпеки

  • Проблеми захисту національних інтересів у відносинах із Росією

  • Характерні риси агресії Російської Федерації проти України

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 5. ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ, ЕТИКО-ГУМАНІСТИЧНИЙ, ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТИ

  • Регіональні екологічні проблеми України

  • Система моніторингу навколишнього природного середовища

  • Парадигма сталого розвитку суспільства

  • Екологічна експертиза та її організація як превентивного заходу

  • Екологічний аудит як вид управлінської та підприємницької діяльності

  • Системи управління впливом на довкілля

  • Екологічна безпека в системі національної безпеки суспільства

  • Стратегія екологічної безпеки соціально- економічного розвитку України

  • Екологічна культура як системотвірний чинник екологічної безпеки

  • Екологічна свідомість, екологічні цінності у структурі екологічної культури

  • Екологічна компонента корпоративної та індивідуальної соціальної відповідальності

  • Пріоритети міжнародної практики охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування

  • Екологічна відповідальність у процесі комунікації, у виробництві, реалізації та споживанні товарів

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА: ЗМІНА ПАРАДИГМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ З ДОВКІЛЛЯМ

  • Етика "благоговіння перед життям" Альберта Швейцера

  • "Гіпотеза Геї" Джеймса Лавлока

  • Етична концепція біорегіону (біорегіоналізм)

  • Цінності природи

  • З. Антропоцентризм, біоцентризм, екоцентризм, екобіоцентризм

  • Основні принципи неантропоцентричних концепцій

  • Екоцентризм

  • Біоетика: природа життя і смерті, цінності життя

  • Ціннісні пріоритети біоетики

  • Чи має людина право обирати не життя, а смерть?

  • Проблема поводження з людським плодом, що має дефекти розвитку

  • Етичні проблеми штучного запліднення

  • Можливість вибору статі дитини батьками

  • Аборт

  • Репродуктивне клонування: моральні виправдання і заперечення

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 7. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: КОНЦЕПЦІЇ, МОДЕЛІ, ВИКЛИКИ

  • Негромадянські суспільства

  • Клієнтелізм, корпоратизм

  • Сутність громадянського суспільства

  • Соціальний капітал

  • Громадянська політична культура

  • Моделі громадянського суспільства (історичні, національні, аналітичні)

  • Громадянське суспільство і політика

  • Громадянське суспільство і нація

  • Громадянське суспільство в Україні

  • Особливості громадянського суспільства в незалежній Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 8. ПРАВО ТА ПРАВОПОРЯДОК ЯК ВИМІРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СВІТУ

  • Зв'язок громадянського суспільства і держави проявляється через права і свободи особи

  • Правовий статус особи і громадянина

  • Механізм забезпечення конституційно- правового статусу людини в Україні

  • Правова свідомість і правова культура

  • Формування та ознаки правової культури

  • Правова культура особи

  • Право і закон. "Де-юре" і "де-факто"

  • Право як волевиявлення держави

  • Де-юре і де-факто

  • Правовий нігілізм як основна перешкода реалізації прав і свобод людини і громадянина. Поняття та види деформацій правосвідомості

  • Шляхи подолання правового нігілізму

  • Деформація правової свідомості

  • Правова відповідальність

  • Характерні ознаки юридичної відповідальності

  • Юридична відповідальність як необхідна умова розбудови громадянського суспільства

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 9. ЛЮДИНА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

  • Підходи до визначення сутності інформації

  • Інформаційний простір – не територіальний, а соціальний

  • Інформаційна культура

  • Основні засади інформаційної політики

  • Інформаційна війна

  • Інформаційна безпека

  • Принципи інформаційного законодавства

  • Розвиток інформаційного суспільства в Україні

  • Цілі та напрями прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 10. ТЕХНОЛОГІЯ: РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

  • Чи є сучасна людина "homo technicus" – "людиною технічною"?

  • Технологія – основний фактор сталого розвитку

  • Університети та R&D як ланки розвитку науки і технологічного прогресу

  • Переваги і виклики, породжені технологічним прогресом

  • Технології і військовий сектор

  • Ядерні технологи як перевага і загроза

  • Технології у сфері комунікацій

  • Технологічний прогрес і права людини

  • Аксіодогічний аспект технологій

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 11. ЛЮДИНА В СУСПІЛЬСТВІ ЗНАНЬ.

  • Революція у природознавстві кінця XIX – початку XX століття і становлення ідей та методів некласичної науки

  • Модель розвитку науки за К. Поппером

  • Постнекласична наука, її принципи і тенденції розвитку

  • Основні світоглядні положення синергетики

  • Етика і відповідальність людини в системі сучасної науки

  • Інтерналістські імперативи наукової етики

  • Пагвоський рух про соціальну відповідальність учених

  • ЮНЕСКО: "Наука в сучасному світі: розвиток науки та її людські наслідки"

  • Освіта в суспільстві знань
  • Знання та інформація як соціальний капітал

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 12. МОВА ЯК ДІМ УКРАЇНСЬКОГО БУТТЯ

  • Олександр Потебня: мова – спосіб буття національного духу

  • Проблеми мови в науковій думці XX століття

  • Мовна ситуація та державна мовна політика в Україні з 1991 до кінця 2013 року

  • Європейська хартія міноритарних мов в Україні

  • "Політика відсутності державної мовної політики"

  • Закон "Про засади державної мовної політики"

  • Вибір мови – цивілізаційний вибір

  • Мовні війни – інструмент євразійської інтеграції

  • Культурно-ментальна та мовна українізація України

  • Досвід європейських країн у сфері функціонування національних мов

  • Німеччина

  • Латвія

  • Естонія

  • Досвід двомовних держав – актуальність для України

  • Ірландія

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 13. МИСТЕЦТВО – ДІАЛОГ ЛЮДИНИ ЗІ СВІТОМ

  • Поняття і сутність міметичного мистецтва

  • Причини вичерпання міметичного мистецтва

  • Ідеологічний період: реальною є не зовнішня форма, а внутрішня сутність

  • Переформулювання поняття мистецтва

  • Постісторичний етап: "кінець мистецтва"

  • Кіч як індикатор кардинальної зміни взаємин людини і світу

  • Поп-арт: мистецтвом може бути все

  • Смисл тези про "смерть мистецтва"

  • Мистецтво, художній твір, художник у постісторичну епоху

  • Неможливо дати визначення сучасного мистецтва

  • Сучасне мистецтво в Україні

  • Перебудова культурного поля в роки незалежності

  • "Сучасне" та "актуальне" мистецтво

  • Депрофесіоналізація: мистецтво перетворюється на спосіб вираження індивідуального мислення

  • Мистецтво як різновид суспільної комунікації

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 14. БЛАГОДІЙНІСТЬ ЯК АТРИБУТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Основні етапи становлення та розвитку благодійності в Україні

  • Доброчинна діяльність братств

  • Доброчинність родини Терещенків

  • Доброчинні традиції роду Чикаленків

  • Музей мистецтв Ханенків – найбільше зібрання зарубіжного мистецтва в Україні

  • Правове регулювання діяльності благодійних організацій

  • Закони України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про волонтерську діяльність", "Про гуманітарну допомогу"

  • Місце України у Світовому рейтингу благодійності

  • Україна у Світовому рейтингу благодійності

  • Проблеми розвитку благодійності в Україні на сучасному етапі

  • Майже 80% українців стали благодійниками

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 15. ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПОСТУПУ ЛЮДСТВА

  • Концепція колообігу локальних культур

  • На противагу теорії культурних циклів, Карл Ясперс стверджує, що людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку, "вісь світової історії"

  • Напрями та етапи цивілізаційного розвитку

  • Економічне зростання як утвердження людини у власній сутності: "за" і "проти"

  • Поляризація світу після Другої світової війни

  • Основні принципи поліцивілізаційного підходу

  • Криза довіри як основного капіталу сучасної цивілізації

  • Бізнес як війна

  • Стратеги цивілізаційних змін

  • Культурно-цивілізаційні зміни та людський розвиток

  • "Людина стала об'єктом науки про людину тільки починаючи з того моменту, як автомобілі стало важче продавати, ніж створювати" – Джеймс Гелбрейт

  • Джеймс Б'юкенен: діагноз соціально- економічного і політичного ладу має включати морально-етичні виміри

  • Антиутопії XX століття

  • "Фінансова цивілізація": сутність і перспективи

  • Сутність поняття "людина економічна"

  • Майбутнє грошей у світі людей

  • Фінансова криза – криза "людини економічної"

  • Цивілізація альтруїзму?

  • Словничок основних термінів і понять