Екологічна культура як системотвірний чинник екологічної безпеки

Українська людина в європейському світі


Екологічна культура: суть і необхідність для екологічної безпеки суспільства


Якщо розглядати філософську етику загалом із ретроспективного квазіеволюціоністського погляду, то її можна витлумачувати як пізню реакцію homo sapiens, тобто людського розуму, на специфічний виклик, який полягає в тому, що в самому способі життя людини як виду (Spezies) від самого початку, тобто з антропогенезу чи гомінізаціі, закладено можливість кризової ситуації. Я маю на увазі обставину, вже описану філософською антропологією, так само, як і науковою теорією еволюції, згідно з якими генеза людини як виду від самого початку мала бути якимось чином пов'язана з руйнацією чи розпадом інстинктивних законів поведінки тварин і їхнього пристосування до природного довкілля. Кант твердив про "перехід... від "опіки інстинкту до керування розумом” чи "з опіки природи у стан свободи"". Проте сьогодні цей факт має бути витлумачено на новий лад.

Разом з багатьма представниками філософської антропологи можна погодитися з тим фактом, що людина як homo faber за визначенням завдяки виготовленню знарядь праці та зброї зняла первинну (urspiigliche) відповідність між можливими каузальними наслідками своєї діяльності і сигналами, що сприймаються з довкілля і діють як спонукальні засоби окремих процесів руху в кругообігу харчового ланцюга інстинктивної поведінки тварин.

Разом з Якобом фон Уекскюлем (Uexkull), протагоністом сучасних етологічних досліджень, можна стисло охарактеризувати вихідний наслідок антропогенезу як порушення природної рівноваги між "світом створеним" (Wirkwelt) (тобто світом можливих результатів діяльності) і "світом видимим" (Markwelt) (тобто світом можливих сигналів, [що даються у відчуттях]) суто тваринної поведінки. Тому зрозуміло, що нова ситуація, яка виникла, ситуація свободи людської діяльності у "відкритому світі", і діяльнісний вплив на неї з огляду на брак (Mangels) стабільності і регульованості може й має розглядатись як кризова.

Моральне значення цієї кризової ситуації можна пояснити передусім біблейською нарацією про братовбивство Авеля Каїном. До того ж цю оповідь можна тлумачити і так, що вона пояснює усі ті інтервенції у сфері людських стосунків, які завдяки виготовленню і застосуванню зброї уможливлюють руйнацію homo faber меж отримання агресії за допомогою інстинктів. Останнім ступенем започаткованого цією подією розвитку можна означити ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі. Оскільки останнє було чинником військових взаємин між людьми, дистанція, досягнута за допомогою технічних засобів людської діяльності, цілком заступила сприйняття наслідків, які призвели до людських жертв. Тому можливу зворотну дію стримувального результату дій на відчуття і емоції діючих агентів було зведено нанівець. Цей приклад розширення і підвищення причинового потенціалу людських дій homo faber може мати значення для того, щоб проілюструвати актуальну вимогу людської життєвої ситуації до розуму і сили уявлення homo sapiens щодо встановлення етики, яка регулювала б людські взаємини. Отже, етику, якщо підійти до неї з функціонального погляду, певною мірою можна розглядати як компенсацію людським розумом недостатності інстинктивних отримувачів зростаючої технічної експансії.

Загальна спрямованість значення зміни і підвищення дієвості активності людини, що провадиться homo faber (і до того ж його активність має довгострокове значення), стає наочнішим, якщо приклад ядерного бомбардування порівняти з експансією модерної індустріальної технології в природне довкілля людини як виду. Адже з огляду на індустріальне забруднення річок, озер, морів та земної атмосфери чи з огляду на знищення лісів та численних видів тваринного й рослинного світу, зниження (Abschirmung) сприйняття та чутливості окремими агентами діяльності наслідків та побічних наслідків своєї активності багато в чому є ще радикальнішим, ніж у випадку з ядерним бомбардуванням. Тому ще нагальнішою має бути компенсаторна функція етичного розуму та сили уявлення homo sapiens.

Проте, на відміну від руйнівних аспектів людської взаємодії, руйнівні аспекти людської експансії в природу в межах традиційних інституцій моралі та права чи в межах філософської етики загалом як етична проблема фактично були не завважені і не обговорювалися. Лише останніми десятиліттями моральне сприйняття homo sapiens, резонуючої громадськості стало таким, що людські стосунки і відношення людей з природою розглядаються як етична проблема. Ставлення людини до природи порівнюється тут з відповідними стосунками людських істот одного з одним або з ними пов'язується. Проте досі ще годі сподіватися, що вже знайдено концептуальні підходи до розв'язання цієї проблеми відповідно до нових вимог до етики загалом. Чи вже існують людські інституції або форми моралі чи етики, які в змозі розв'язати й цю проблему; чи ми потребуємо абсолютно нової етики, яка б обґрунтовувалась у філософії чи мудрості нового типу; чи маємо ми право спасувати щодо таких домагань і ігнорувати так званий новий характер етичних проблем, звертаючись до наших партикулярних традицій та звичаїв?

Карл-Отто Апель.

Екологічна криза як виклик дискурсивній етиці.

Кожний народ має свою унікальну культуру, століттями накопичує культурні цінності, що залежать від складових географічного положення, кліматичних умов, розмірів і специфіки території тощо, тобто відрізняється своєю культурною своєрідністю. Але це не виключає наявності деяких загальних культурних категорій, які уможливлюють культурну комунікацію і міжкультурне спілкування.

М. Реймерс вважав, що сучасна культура вступає в якісно новий "екологічний" етап у своєму розвитку. Щоправда, можливо, більш доцільно говорити не про "новий етап", а про посилення тенденції до "екологізації" культури. Вона є невід'ємною від загального процесу ускладнення зв'язків і залежностей культури, від усієї сукупності факторів соціальної життєдіяльності. Культура є не тільки опозицією стосовно "натури", природи, це поняття вписується і в більш багату і складну категоріальну систему "природа – людина – суспільство".

Які ж резерви має людство? Які сили можуть не тільки сприяти людському виживанню, а й бути джерелом його сталого розвитку?

За відповіддю звернімося до системи "людина – культура". Перш за все до таких сил варто віднести загальнокультурний потенціал людства і рівень розвитку суспільства. Культуру зазвичай визначають через протиставлення її природі, і це деякою мірою слушно, оскільки одним із найважливіших проявів культури є відображення свідомої діяльності суб'єкта на відміну від природного буття природних тіл. Однак не слід абсолютизувати відмінність культури від природних явищ. Насправді природа і культура являють собою такі протилежності, у відмінності яких є тотожність. У процесі свого розвитку вони припускають дедалі більше взаємопроникнення і взаємозумовлення. Тому перехід до екологічно орієнтованої культури є закономірним: він був підготовлений усією людською історією. Саме споконвічне поняття "культура" несе в собі творчий зміст, оскільки в перекладі з латинського означає "оброблення". Очевидно, поняття "екологічна культура" охоплює не тільки все те, що означає соціальне, на відміну від природного, а таке соціальне, котре сприяє збереженню і розвиткові суспільства в біосфері в єдності з природою.

Мабуть, ніколи ще за всю історію люди не були так сильно залежними від стану своєї культури, як у наш час. Звідси рівень екологічної безпеки суспільства визначається розвитком адекватної теорії культури з урахуванням тих особливостей, що привнесені сучасною екологічною ситуацією. Це вимагає глибоких наукових теоретичних досліджень екологічної культури в контексті екологічної безпеки і практичних інтерпретацій механізмів їхньої взаємозумовленості. І це тим важливіше, що для стихійного руху до мети методом спроб і помилок не залишається часу. До того ж стан природного середовища – занадто серйозний фактор існування, щоб люди мали право на помилки щодо впливів на нього.

Історія розвитку предметних і суб'єктивних компонентів культури і практики освоєння природних сил є, з одного боку, процесом соціалізації природи, коли пізнані і практично перетворені людиною фрагменти світу природи набувають форм, адекватних людському існуванню, а з другого боку – є процесом натуралізації людини, тобто практичним виявленням прихованих у людині природних можливостей і здібностей до нових творчих видів предметної колективної діяльності.

У цьому процесі виробництву, технологіям належить особлива роль, оскільки вони розкривають культуру активного ставлення людини до природи, безпосередній процес становлення її життя, а заразом і суспільні умови життя і духовні цінності.

Разом з тим технологія – найважливіший фактор формування і розвитку людської особистості, її продуктивних здібностей і соціально- культурних якостей. Як така, вона має істотне культурно-виховне значення. Адже технологія предметно акумулює не просто і не тільки людське знання, а й, що особливо важливо, суспільно вироблені механізми трудової діяльності людини. Таким чином, технологія містить глибокий творчий зміст, оскільки має своєю визначальною основою матеріально-практичну діяльність людини, насамперед суспільний характер цієї життєдіяльності.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічна культура як системотвірний чинник екологічної безпеки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ІДЕНТИЧНІСТЬ ЛЮДИНИ У СВІТІ ПОСТМОДЕРНУ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

  • Суть концепції ідентичності

  • Компоненти ідентичності

  • Культурна ідентичність

  • Поняття і значення діахронної ідентичності

  • Ідентичність "ринкової людини"

  • Рівні ідентифікації

  • Коріння та розвиток української національної ідентичності

  • Становлення української ідентичності

  • З якого часу українська еліта усвідомлює свою ідентичність як європейську

  • Колоніальний статус України – проблематизація ідентичності

  • Специфіка української ідентифікації в добу постмодерну

  • Революція гідності – каталізатор національної ідентифікації

  • Українська, російська, мережева ідентичності, їх взаємовідношення

  • Європейська ідентичність, її значення для України

  • Основоположні європейські цінності

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 2. ЛЮДСТВО НА ТЕКТОНІЧНОМУ РОЗЛОМІ ІСТОРІЇ: ІСТОРИЧНЕ І НАДІСТОРИЧНЕ

  • Періодизація історичного процесу

  • Схема світової історії за К. Ясперсом

  • У визначенні поняття "історія" є багато змістових конструкцій. Ознайомимось з деякими з них

  • Людина в системі національних і загальнолюдських цінностей: роль етносу, роду, племені, народності, нації

  • Розвиток поглядів на світ і людину в історії людства. Формування ставлення до проблеми "людина – історія"

  • Наукові концепції щодо проблеми "людина – історія"

  • Місце і роль особи, маси, публіки, народу в історії

  • Маси як вирішальний чинник історичних подій. Публіка як перша стадія перетворення маси на народ

  • Історична роль особистості

  • Історія пам'яті: пам'ять нації, культурна пам'ять, пам'ять і простір

  • Історія як шлях до надісторичного, як "вічне сьогодні"

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 3. ЛЮДИНОВИМІРНІСТЬ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • Відмінності та чинники взаємовпливів економічного розвитку і зростання економіки у площині людиновимірності

  • Людський розвиток як новітній вимір соціально-економічного процесу

  • Концептуальний підхід до людського розвитку

  • Показники розвитку людського потенціалу

  • Індекс розвитку людського потенціалу

  • Гуманістичний аспект людського розвитку

  • Основні наукові напрями, які обґрунтовують людиновимірні економічні моделі соціально- економічного розвитку

  • Роль і значення людини в адміністративно- командній економіці України радянського періоду, у трансформаційний та сучасний періоди

  • Перехід до ринкової трансформації з погляду людиновимірності економіки: генезис і наслідки

  • Сучасна соціально-економічна політика України у площині людського виміру

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 4. СВІТ ЛЮДИНИ ПЕРЕД ВИКЛИКОМ ГЛОБАЛЬНИХ ЗАГРОЗ: ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Система міжнародної безпеки

  • Колективна безпека

  • Правові основи колективної безпеки

  • Організація Північноатлантичного договору

  • Рада Європи

  • Сучасні загрози міжнародній безпеці

  • Політичні, техногенні, природні, демографічні загрози

  • Національна безпека України

  • Державна політика національної безпеки

  • Проблеми захисту національних інтересів у відносинах із Росією

  • Характерні риси агресії Російської Федерації проти України

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 5. ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ, ЕТИКО-ГУМАНІСТИЧНИЙ, ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТИ

  • Регіональні екологічні проблеми України

  • Система моніторингу навколишнього природного середовища

  • Парадигма сталого розвитку суспільства

  • Екологічна експертиза та її організація як превентивного заходу

  • Екологічний аудит як вид управлінської та підприємницької діяльності

  • Системи управління впливом на довкілля

  • Екологічна безпека в системі національної безпеки суспільства

  • Стратегія екологічної безпеки соціально- економічного розвитку України

  • Екологічна культура як системотвірний чинник екологічної безпеки
  • Екологічна свідомість, екологічні цінності у структурі екологічної культури

  • Екологічна компонента корпоративної та індивідуальної соціальної відповідальності

  • Пріоритети міжнародної практики охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування

  • Екологічна відповідальність у процесі комунікації, у виробництві, реалізації та споживанні товарів

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА: ЗМІНА ПАРАДИГМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ З ДОВКІЛЛЯМ

  • Етика "благоговіння перед життям" Альберта Швейцера

  • "Гіпотеза Геї" Джеймса Лавлока

  • Етична концепція біорегіону (біорегіоналізм)

  • Цінності природи

  • З. Антропоцентризм, біоцентризм, екоцентризм, екобіоцентризм

  • Основні принципи неантропоцентричних концепцій

  • Екоцентризм

  • Біоетика: природа життя і смерті, цінності життя

  • Ціннісні пріоритети біоетики

  • Чи має людина право обирати не життя, а смерть?

  • Проблема поводження з людським плодом, що має дефекти розвитку

  • Етичні проблеми штучного запліднення

  • Можливість вибору статі дитини батьками

  • Аборт

  • Репродуктивне клонування: моральні виправдання і заперечення

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 7. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: КОНЦЕПЦІЇ, МОДЕЛІ, ВИКЛИКИ

  • Негромадянські суспільства

  • Клієнтелізм, корпоратизм

  • Сутність громадянського суспільства

  • Соціальний капітал

  • Громадянська політична культура

  • Моделі громадянського суспільства (історичні, національні, аналітичні)

  • Громадянське суспільство і політика

  • Громадянське суспільство і нація

  • Громадянське суспільство в Україні

  • Особливості громадянського суспільства в незалежній Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 8. ПРАВО ТА ПРАВОПОРЯДОК ЯК ВИМІРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СВІТУ

  • Зв'язок громадянського суспільства і держави проявляється через права і свободи особи

  • Правовий статус особи і громадянина

  • Механізм забезпечення конституційно- правового статусу людини в Україні

  • Правова свідомість і правова культура

  • Формування та ознаки правової культури

  • Правова культура особи

  • Право і закон. "Де-юре" і "де-факто"

  • Право як волевиявлення держави

  • Де-юре і де-факто

  • Правовий нігілізм як основна перешкода реалізації прав і свобод людини і громадянина. Поняття та види деформацій правосвідомості

  • Шляхи подолання правового нігілізму

  • Деформація правової свідомості

  • Правова відповідальність

  • Характерні ознаки юридичної відповідальності

  • Юридична відповідальність як необхідна умова розбудови громадянського суспільства

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 9. ЛЮДИНА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

  • Підходи до визначення сутності інформації

  • Інформаційний простір – не територіальний, а соціальний

  • Інформаційна культура

  • Основні засади інформаційної політики

  • Інформаційна війна

  • Інформаційна безпека

  • Принципи інформаційного законодавства

  • Розвиток інформаційного суспільства в Україні

  • Цілі та напрями прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 10. ТЕХНОЛОГІЯ: РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

  • Чи є сучасна людина "homo technicus" – "людиною технічною"?

  • Технологія – основний фактор сталого розвитку

  • Університети та R&D як ланки розвитку науки і технологічного прогресу

  • Переваги і виклики, породжені технологічним прогресом

  • Технології і військовий сектор

  • Ядерні технологи як перевага і загроза

  • Технології у сфері комунікацій

  • Технологічний прогрес і права людини

  • Аксіодогічний аспект технологій

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 11. ЛЮДИНА В СУСПІЛЬСТВІ ЗНАНЬ.

  • Революція у природознавстві кінця XIX – початку XX століття і становлення ідей та методів некласичної науки

  • Модель розвитку науки за К. Поппером

  • Постнекласична наука, її принципи і тенденції розвитку

  • Основні світоглядні положення синергетики

  • Етика і відповідальність людини в системі сучасної науки

  • Інтерналістські імперативи наукової етики

  • Пагвоський рух про соціальну відповідальність учених

  • ЮНЕСКО: "Наука в сучасному світі: розвиток науки та її людські наслідки"

  • Освіта в суспільстві знань

  • Знання та інформація як соціальний капітал

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 12. МОВА ЯК ДІМ УКРАЇНСЬКОГО БУТТЯ

  • Олександр Потебня: мова – спосіб буття національного духу

  • Проблеми мови в науковій думці XX століття

  • Мовна ситуація та державна мовна політика в Україні з 1991 до кінця 2013 року

  • Європейська хартія міноритарних мов в Україні

  • "Політика відсутності державної мовної політики"

  • Закон "Про засади державної мовної політики"

  • Вибір мови – цивілізаційний вибір

  • Мовні війни – інструмент євразійської інтеграції

  • Культурно-ментальна та мовна українізація України

  • Досвід європейських країн у сфері функціонування національних мов

  • Німеччина

  • Латвія

  • Естонія

  • Досвід двомовних держав – актуальність для України

  • Ірландія

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 13. МИСТЕЦТВО – ДІАЛОГ ЛЮДИНИ ЗІ СВІТОМ

  • Поняття і сутність міметичного мистецтва

  • Причини вичерпання міметичного мистецтва

  • Ідеологічний період: реальною є не зовнішня форма, а внутрішня сутність

  • Переформулювання поняття мистецтва

  • Постісторичний етап: "кінець мистецтва"

  • Кіч як індикатор кардинальної зміни взаємин людини і світу

  • Поп-арт: мистецтвом може бути все

  • Смисл тези про "смерть мистецтва"

  • Мистецтво, художній твір, художник у постісторичну епоху

  • Неможливо дати визначення сучасного мистецтва

  • Сучасне мистецтво в Україні

  • Перебудова культурного поля в роки незалежності

  • "Сучасне" та "актуальне" мистецтво

  • Депрофесіоналізація: мистецтво перетворюється на спосіб вираження індивідуального мислення

  • Мистецтво як різновид суспільної комунікації

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 14. БЛАГОДІЙНІСТЬ ЯК АТРИБУТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Основні етапи становлення та розвитку благодійності в Україні

  • Доброчинна діяльність братств

  • Доброчинність родини Терещенків

  • Доброчинні традиції роду Чикаленків

  • Музей мистецтв Ханенків – найбільше зібрання зарубіжного мистецтва в Україні

  • Правове регулювання діяльності благодійних організацій

  • Закони України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про волонтерську діяльність", "Про гуманітарну допомогу"

  • Місце України у Світовому рейтингу благодійності

  • Україна у Світовому рейтингу благодійності

  • Проблеми розвитку благодійності в Україні на сучасному етапі

  • Майже 80% українців стали благодійниками

  • Словничок основних термінів і понять

  • Розділ 15. ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПОСТУПУ ЛЮДСТВА

  • Концепція колообігу локальних культур

  • На противагу теорії культурних циклів, Карл Ясперс стверджує, що людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку, "вісь світової історії"

  • Напрями та етапи цивілізаційного розвитку

  • Економічне зростання як утвердження людини у власній сутності: "за" і "проти"

  • Поляризація світу після Другої світової війни

  • Основні принципи поліцивілізаційного підходу

  • Криза довіри як основного капіталу сучасної цивілізації

  • Бізнес як війна

  • Стратеги цивілізаційних змін

  • Культурно-цивілізаційні зміни та людський розвиток

  • "Людина стала об'єктом науки про людину тільки починаючи з того моменту, як автомобілі стало важче продавати, ніж створювати" – Джеймс Гелбрейт

  • Джеймс Б'юкенен: діагноз соціально- економічного і політичного ладу має включати морально-етичні виміри

  • Антиутопії XX століття

  • "Фінансова цивілізація": сутність і перспективи

  • Сутність поняття "людина економічна"

  • Майбутнє грошей у світі людей

  • Фінансова криза – криза "людини економічної"

  • Цивілізація альтруїзму?

  • Словничок основних термінів і понять