Монументальна історія потрібна діяльній людині, яка сприймає життя як боротьбу і потребує зразків для наслідування, вчителів, яких не може знайти серед сучасників. Користь цього роду історії полягає в тому, що людина вчиться розуміти, "що те велике, що колись існувало, було, в усякому разі, хоч раз можливо", і це дає їй сили пройти свій шлях з великою мужністю. Цей рід історії наповнює прекрасним змістом саме поняття "людина", великі моменти в боротьбі одиниць утворюють єдиний ланцюг і знаменують піднесення людства на вершини розвитку. Монументальна історія містить у собі вимогу, що велике має бути вічним, збереженим для всього людства. Єдино, зазначає Ф. Ніцше, вона містить у собі небезпеку перетворитися на "збір ефектів у собі", тобто таких подій, які будуть виробляти ефект, але, можливо, не мають нічого спільного з реальністю.
Антикварна історія необхідна для виховання поваги до минулого свого народу, з дитинства прищеплює людині любов до Батьківщини, предків, почуття спільності долі зі своїм народом. Завдяки цьому виду історії люди зберігають і бережуть свідоцтва історії, пам'ятки минулих літ. Але і в надлишку антикварної історії є свої небезпеки. Потрібно мати на увазі, що антикварії не відчувають різниці між великим і маленьким, все для них рівноцінно, все минуле визнається однаково гідним поваги. Антикварна історія вироджується, коли живе сучасне життя перестає її одухотворяти, вмирає побожне ставлення до історії, залишається тільки завчена навичка, яка є "огидним видовищем сліпої пристрасті до збирання фактів". Тому антикварна історія завжди повинна зберігати зв'язок із життям і підлягати періодичним ревізіям. Саме для цього існує такий рід історії, як критична.
Ф. Ніцше так характеризує критичну історію: "людина повинна мати і від часу до часу користуватися силою розбивати і руйнувати минуле, щоб мати можливість жити далі; цієї мети досягає вона тим, що приводить минуле на суд історії, піддає його найретельнішому допитові й, нарешті, виносить йому вирок". Причому вирок не обов'язково буде справедливим, бо його виносить не справедливість, а саме життя, яке не має нічого спільного з чистотою абстрактного пізнання. Рушійною силою історії, на думку Ніцше, є саме життя. Історію ж пише переможець, отже, викладає її суб'єктивно, відповідно до власних інтересів. Всі види історії однаково необхідні для здорового розвитку народу.
Періодизація історичного процесу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ЛЮДСТВО НА ТЕКТОНІЧНОМУ РОЗЛОМІ ІСТОРІЇ: ІСТОРИЧНЕ І НАДІСТОРИЧНЕ“ на сторінці 3. Приємного читання.
