Повноцінне усталене громадянське суспільство є можливим лише як результат "визрівання" громадянина, а для цього важливим є утвердження громадянської культури.
Цей термін запропонували Г. Алмонд і С. Верба у праці "Громадянська культура", у якій вони зробили аналіз даних спеціально проведеного соціологічного дослідження у п'яти країнах (Великобританії, США, Німеччині, Італії та Мексиці), сформували на його основі типологію політичних культур і зробили висновки щодо впливу різних типів політичної культури на характер політичних режимів і їхню стабільність.
Г. Алмонд і С. Верба у своїй праці стверджують, що політичну культуру творять знання, почування та оцінки населення, через які інтеріоризувалась політична система, а також традиції громадського життя та інші соціальні чинники. Основними компонентами політичної культури є цінності, зразки і норми політичної поведінки, способи організації влади.
Порівнюючи ставлення до політичної системи населення вищезазначених п'яти країн, Г. Алмонд і С. Верба виділили три основні "чисті типи" політичних культур.
• 1. Патріархальна (парохіальна) політична культура (parochialpolitical culture), що характеризується відсутністю в суспільстві інтересу до політики, підпорядкуванням владі, злиттям політичних орієнтацій з релігійними і соціальними. Основними рисами є майже повна відсутність у населення знань, емоцій і суджень щодо держави, відсутність прагнень, аполітичність поряд із замкнутістю на місцевій чи етнічній солідарності.
• 2. Підданська політична культура (subjectpolitical culture), яка характеризується прихильністю до чинних у країні політичних інститутів і режиму та поєднується з низькою індивідуальною активністю населення, пасивним ставленням більшості до проблем політичного життя, поклоніння верховним політичним лідерам. Населення зацікавлене результатами діяльності політичної системи, проте їх мало цікавить, яким чином ці результати досягаються.
• 3. Активістська (учасницька) політична культура (participant political culture), що вирізняється чіткою орієнтацією індивідів на активну роль у політичній системі, незалежно від позитивного чи негативного ставлення до її елементів або системи загалом
На основі цих трьох чистих типів, унаслідок їх поєднання, було виведено так звані "мішані" типи. Так виникла громадянська культура (civil culture), що сформувалась у результаті тривалого розвитку політичної системи, яка визнала право громадян на реалізацію власних інтересів незалежно від держави та на їх організований самозахист. Натомість громадяни набули здатності критично ставитись до влади, вимагати від неї підзвітності й відповідальності, але одночасно й ставитися до неї з необхідною повагою. Формуванню громадянської культури сприяли розвиток вільних політичних інститутів і тривала діяльність громадянського суспільства.
Особливістю громадянської культури є те, що в ній гармонійно поєднуються активістська поведінка та риси парохіальної й підданської культур, які забезпечують поміркованість та довіру громадян, підтримують баланс між політичною активністю, залученням, раціональністю, з одного боку, і політичною пасивністю, традиційністю та відданістю парохіальним цінностям – з другого.
До основних рис громадянської політичної культури належать:
• потенційна політична активність громадян, усвідомлення громадянами своєї значущості та здатності, в разі потреби, впливати на політику держави;
• відносна політична пасивність громадян, політична сфера у їхньому житті не головна;
• культура підтримки, тобто прихильне ставлення громадян до чинної політичної системи;
• політичні еліти, що приймають політичні рішення, визнають силу та впливовість громадської думки і громадянської участі;
• панування відносин взаємної довіри та співробітництва між громадянами, поміркованості й здатності йти на компроміси;
• достатній рівень компетентності: зацікавленість політикою, належний рівень знань про зміст політики уряду, відчуття внутрішньої свободи, толерантність і готовність до спільних дій з іншими тощо.
Г. Алмонд і С. Верба зазначають, що баланс між активністю і пасивністю може підтримуватися тільки за умови, що політичні проблеми є відносно "м'якими". При існуванні гострих суспільних проблем чи невирішених питань про форму правління тощо наростає політична напруженість, у такому разі виникає необхідність активного втручання громадян у політику. А це може викликати суперечність: великий обсяг контролю мас над елітою, що об'єктивно зумовлений такими обставинами і такими потребами, може спричинитися до неефективності й нестабільності уряду. Водночас висока активність мас є необхідністю, оскільки немає іншого способу змінити розвиток політичних процесів.
Демократії та правам громадян дедалі сильніше загрожує загострення міжкультурних конфліктів. Більшість сучасних держав-націй наражається або ризикує наразитися на суперечності між різними культурами у межах своїх кордонів. Той, хто має намір розвивати демократичні цінності, повинен спиратися на якості, що зроблять цей різноманітний світ затишним для всіх.
Протягом останніх десяти років усвідомлення належності людини до своєї нації послабилося на користь її зрослого ідентифікування себе з окремими культурними субгрупами. Почастішання випадків расизму та міжетнічних чвар реєструється у багатьох країнах світу. Громадянський голос людини дедалі більше заглушується, а гору бере груповий менталітет. Щоб самовизначитися, субгрупи вимагають від своїх членів суворого дотримання встановлених принципів, які тяжіють до змалювання "інших" в образі ворогів. Вони тим менше схильні вивчати досвід інших груп або визнавати свою спорідненість з ними, чим більше "чужі" групи мають цінностей, вартих запозичення. Концепція "обраності" або "високого призначення" субгрупи часто слугує виправданням ненависті, переслідувань і насильства. Такі якості, як толерантність, часто опиняються під загрозою, а співчуття ототожнюється зі слабкістю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська людина в європейському світі» автора Смовженко Т.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Громадянська політична культура“ на сторінці 1. Приємного читання.
